Відділення у наступі на противника, що обороняється на підготовленому рубежі

173. До початку наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення приховано займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце).

У вихідному положенні особовий склад аеромобільного (парашутно-десантного) відділення, як правило, розташовується в траншеї, а бойова машина десанту (бронетранспортер) – на вогневій позиції поряд із траншеєю з метою підтримки атаки відділення вогнем, просування за ним під час наступу і швидкого відходу для посадки особового складу або в глибині вихідного району разом із іншими машинами взводу. Гранатометне і протитанкове відділення, займають вогневі позиції, на яких, як правило, відривають та обладнують окопи.

Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) командир відділення організує спостереження, систему вогню і маскування на випадок відбиття можливої атаки противника або знищення вогневих засобів під час вогневої підготовки атаки.

У вихідному положенні командир відділення ставить завдання спостерігачу, в якому вказує: орієнтири, відомості про противника, місце для спостереження, сектор спостереження, район особливої уваги, порядок доповіді.

На випадок відбиття атаки противника командир відділення ставить завдання, де вказує: передній край оборони противника і звідки можна чекати його несподіваної атаки, смугу вогню відділення (її межі праворуч, ліворуч) і додатковий сектор обстрілу; кулеметнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу; гранатометнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу; автоматникам – місця на позиціях; час готовності і дії з початком атаки противника.

Після цього, за необхідності, робить вказівки щодо дообладнання позицій, що займають у вихідному положенні, де визначається конкретний обсяг необхідних робіт, виконавці і час початку і закінчення робіт.

174. З отриманням бойового завдання командир відділення організовує підготовку наступу. Він повинен: з'ясувати її, оцінити обстановку (зрозуміти, де знаходиться противник і що він робить, а також розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи до переднього краю оборони противника (об'єкта атаки), загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню); провести бойовий розрахунок і визначити завдання особовому складу, віддати бойовий наказ; організувати підготовку відділення до виконання завдання; перевірити знання завдань особовим складом, його забезпеченість всім необхідним і доповісти командиру взводу про готовність відділення до наступу.

Під час підготовки наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником усю роботу з організації наступу командир відділення проводить на місцевості, а під час наступу з ходу за неможливості виїхати на місцевість – за схемою (на макеті місцевості).

Під час з'ясування завдання командир відділення повинен зрозуміти завдання взводу, відділення (об'єкт атаки і напрям продовження наступу, рубіж переходу в атаку і місце спішування), а також завдання сусідів, час готовності до наступу.

Під час вивчення противника командир відділення повинен зрозуміти нарис переднього краю (траншеї, ходи сполучення) перед фронтом наступу відділення і його віддалення від вихідної позиції (рубежу переходу в атаку і спішування), склад об'єкта атаки (обслуга кулемета, протитанкового ракетного комплексу, група піхоти, бойова машина піхоти, інші вогневі засоби) і його розташування, у тому числі вогневих засобів на флангах і в глибині об’єкта атаки.

Під час вивчення місцевості командир відділення визначає вигідні підступи до об'єкта атаки, наявність загороджень, природних перешкод і проходів у них, її доступність для дій в пішому порядку і на бойовій машині десанту (бронетранспортері), захисні і маскуючи властивості, умови спостереження і ведення вогню до і в ході наступу.

Проводячи бойовий розрахунок, командир відділення повинен призначити спостерігача за противником, зв'язківця до командира взводу і піднощика боєприпасів, уточнити склад бойових „двійок” („трійок” тактичних груп) і їх старших, порядок їх розміщення в бойовій машині десанту (бронетранспортері) і в бойовому порядку. Особовий склад відділення діє в ході атаки у тому ж порядку, складі груп („двійок”, „трійок”), що і в ході занять з бойового злагодження.

Визначаючи завдання особовому складу, командир відділення намічає розміщення кожного солдата в бойовому порядку відділення (бойових груп в бойовому порядку відділення з урахуванням їх злагодженості), цілі для ураження вогнем стрілецької зброї і бойової машини десантної (бронетранспортера), порядок їх руху, порядок висування відділення до проходу в мінно-вибуховому загородженні і його подолання, спішування, розгортання і ведення вогню під час переходу в атаку, в ході її ведення та дії під час бою в глибині; порядок взаємодії та взаємної підтримки вогнем, способи і сигнали управління.

У бойовому наказі командир відділення указує:

у першому пункті – орієнтири, склад і характер дій противника, накреслення його переднього краю оборони, місця розташування вогневих засобів;

у другому пункті – завдання взводу і відділення (об'єкт атаки і напрямок продовження наступу), завдання сусідів, а також порядок використання вогню артилерії старшого командира та інших вогневих засобів;

у третьому пункті – після слова „НАКАЗУЮ” – завдання особовому складу відділення („двійкам”, „трійкам”, тактичним групам) і приданим вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань:

командир аеромобільного (парашутно-десантного) відділення вказує: всьому особовому складу („двійкам”, „трійкам”, тактичним групам) – місце і порядок спішування, місце кожного солдата (групи) в бойовій лінії відділення, порядок подолання загороджень і перешкод; навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметнику і гранатометнику, а за необхідності й іншому особовому складу (групам) – цілі для ураження і порядок ведення вогню; механіку-водію (водію) – напрямок, порядок руху в атаці, подолання загороджень і перешкод;

командир гранатометного відділення вказує: обслугам – цілі для ураження, вогневі позиції і порядок їх зайняття, напрямок стрільби і порядок ведення вогню, а також порядок взаємодії з аеромобільними (парашутно-десантними) підрозділами; навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) – порядок прикриття дій обслуг і підтримки атаки аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів вогнем із гармати і кулемета; механіку-водію (водію) – напрямок наступу, порядок руху, подолання загороджень і перешкод;

командир протитанкового відділення вказує: обслугам, навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) – цілі для ураження, порядок ведення вогню і спільних дій із аеромобільними (парашутно-десантними) підрозділами; механіку-водію (водію) – напрямок наступу, порядок руху в атаці, подолання загороджень і перешкод; під час атаки в пішому порядку, крім того, – місце і порядок спішування, подолання загороджень і перешкод.

Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а за неможливості – за схемою (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Під час взаємодії командир відділення повинен організувати взаємодію з сусідами і засобами, що діють на напрямку дій відділення, а також між вогневими засобами відділення за місцем (рубежем, об’єктом), часом і завданням, що вирішується.

Найважливішою умовою підтримання взаємодії аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів з підрозділами інших родів військ є своєчасне наведення артилерії і авіації на цілі для ураження і використання результатів їх дій для виконання бойових завдань.

175. Підготовка відділення до виконання завдання включає:

розподіл особового складу, що прибув на доукомплектування, за посадами;

підготовку особового складу до виконання завдання, а озброєння – до бойового застосування;

поповнення ракет і боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини;

виконання робіт інженерного обладнання вихідної позиції (місця розташування).

У ході підготовки командир відділення перевіряє знання особовим складом бойового завдання і способів дій у наступі, сигналів і порядку дій за ним, готовність озброєння, бойової машини до бою, наявність встановленого запасу боєприпасів, пального, продовольства та інших матеріальних засобів. Виявлені недоліки усовуються на місці. Про готовність до наступу командир відділення у встановлений час доповідає командиру взводу.

176. Наступ із безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (з траншеї, окопу), яка займається у встановлений командиром взводу час із перестроюванням бойового порядку (при знаходженні в положенні оборони) або після зміни підрозділів, які оборонялись.

Для наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення займає ділянку траншеї (ходу сполучення) з урахуванням побудови бойового порядку для наступу або зручності посадки на техніку під час атаки на бойових машинах. Бойова машина десанту (бронетранспортер) займає вогневу позицію за відділенням. Із заняттям вихідної позиції командир відділення організовує спостереження за об'єктом атаки, систему вогню і маскування на випадок переходу противника у наступ або для знищення його виявлених вогневих засобів, дообладнання вихідної позиції і підготовку пристосувань для швидкого вистрибування з траншеї, а при наступі на бойовій машині десанту (бронетранспортері) вказати особовому складу місце і порядок посадки і спішування.

Якщо вихідна позиція відділення має ділянку траншеї, то вона дообладнується стрілецькими окопчиками, пристосуванням для швидкого вистрибування, а при необхідності і заглиблюється. За відсутності фортифікаційних споруд особовий склад відриває поодинокі окопи, а за наявності часу – ділянки траншеї (окоп на відділення) та укриття для особового складу, а також споряджає магазини, стрічки і готує до застосування гранати. Для розміщення бойової машини десантної (бронетранспортера) використовуються наявні окопи, а при їх відсутності – складки місцевості або обладнуються укриття. Всі роботи проводяться під виглядом посилення оборони переважно вночі, в інших умовах обмеженої видимості і до світанку ретельно маскуються.

Гранатометне і протитанкове відділення, зазвичай, займають вогневі позиції, на яких відриваються та обладнуються окопи.

З початком вогневої підготовки атаки командир відділення веде спостереження за об'єктом атаки і про все відмічене в ньому і біля нього (виявлені вогневі засоби противника), а також про результати вогню своєї артилерії та інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а також живу силу противника на об'єкті атаки і на його флангах, або діє за рішенням командира взводу.

Перед атакою в пішому порядку командир відділення за командою (сигналом) командира взводу подає команду „Відділення – ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ”. За цією командою особовий склад заряджає зброю повними магазинами (стрічками), приєднує багнети і встановлює, при необхідності, обладнання для швидкого вистрибування з траншеї, веде спостереження за сигналами командирів відділень.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду „Відділення, в атаку – ВПЕРЕД”, за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і, використовуючи складки місцевості і місцеві предмети, прискореним кроком або бігом за підтримкою вогнем бойової машини десантної (бронетранспортера), атакує противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок і продовжує наступ углиб.

Під час атаки особовий склад відділення своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, вчасно вказує екіпажу бойовій машині десанту (бронетранспортеру) найбільш небезпечні цілі, які перешкоджають просуванню.

Командир відділення, просуваючись у бойовій лінії, на ходу уточнює (ставить) завдання кулеметнику, гранатометнику і стрільцям (бойовим групам), а при необхідності – порядок подолання загороджень.

Мінне поле відділення долає проробленими проходами бігом, як правило, у складі взводу. При підході до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує: „Відділення, за мною, у колону по одному (по двох), у прохід, бігом – МАРШ”. За цією командою кулеметник першим висувається до проходу, долає його, а потім, обравши зручну позицію, вогнем прикриває рух відділення. Решта солдатів із наближенням до проходу, поступово скорочують між собою інтервал до 1 м, перешиковуються в колону і стрімким кидком, під прикриттям вогню бойової машини і кулемета, долають мінне поле. При цьому слід пам’ятати, що мінно-вибухові загородження не являються такою загрозою, як вогонь противника, що прикриває загородження.

Подолавши мінне поле, відділення знову розгортається в бойову лінію і за командою командира відділення „Відділення в напрямку ________, направляючий ________, до бою – ВПЕРЕД ” або „Відділення, за мною – ДО БОЮ” стрімко атакує противника.

Наблизившись до противника, який знаходиться в траншеї, на 25-40 м, особовий склад за командою командира відділення „Відділення, гранатами – ВОГОНЬ” закидує його гранатами, з криком „Ура” вривається на передній край оборони противника, знищуючи його вогнем впритул і гранатами, а при виникненні рукопашної сутички – багнетами і прикладами, безупинно продовжує атаку у визначеному напрямку.

В атаці рівняння повинне бути тільки по передніх солдатах, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримано іншими солдатами та відділенням вцілому.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед. При послабленні опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину десанту (бронетранспортер) і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки на бойових машинах посадка в них особового складу здійснюється з підходом бойових машин до вихідного положення для наступу. Відділення за командою своїх командирів „ДО – МАШИНИ”, „ПО – МІСЦЯХ” швидко здійснюють посадку, готуються для ведення вогню на ходу і атакують противника, ведучи вогонь на ходу через бійниці (поверх борту), знищуючи живу силу противника і його вогневі засоби, в першу чергу ті, що перешкоджають просуванню бойових машин.

178. Отримавши завдання знищити противника, що залишився в траншеях і ходах сполучення, 2-3 солдати (одна з бойових груп) відділення, закидавши противника гранатами, стрімко заскакують у траншею, враховуючи ведення вогню вздовж траншеї в різні напрямки, для прикриття один одного з тилу, просуваються траншеєю, вогнем в упор, багнетами і гранатами знищують противника, який обороняється, долають прямолінійні ділянки траншей (ходів сполучення) після їх обстрілу і придушення вогневих точок гранатами, просуваючись від повороту до повороту і знищуючи тих, хто обороняється. Решта складу відділення (бойова група) рухається з обох боків траншеї зверху, не втрачаючи з виду солдатів, що просуваються траншеєю, знищують виявлені вогневі засоби і противника, який намагається залишити (захопити) траншею.

Жива сила і вогневі засоби противника, що розташовані в бліндажах та інших оборонних спорудах, закидаються гранатами, за необхідності частина бойової групи вривається в бліндаж і вогнем впритул завершує його знищення, при цьому 1-2 солдати контролюють входи і виходи з бліндажа зовні.

Після знищення противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах відділення, не затримуючись, просувається у визначеному напрямку.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, і відділення, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир відділення, діючи в бойовому порядку відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, що подаються, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він вказує бойовій машині цілі, що перешкоджають просуванню відділення.

179. Під час наступу „двійками” (тактичними групами) перехід відділення в атаку здійснюється в визначеному порядку. При цьому бойові „двійки” діють в інтервалі 15-20 м, а тактичні групи – 25-30 м між собою.

Подолання загороджень можливе у такому варіанті: маневрена група відділення діє в безпосередній близькості за бойової машиною і веде вогонь уздовж лівого (правого) борту БМД (БТР), знищуючи живу силу і протитанкові засоби ближнього бою безпосередньо перед ним; вогнева група відділення діє на віддаленні 5-10 м за бойовою машиною і своїм вогнем знищує живу силу і вогневі засоби праворуч від БМД (БТР). Не виключено подолання загороджень тільки маневреною групою під прикриттям вогневої групи і бойової машини.

Після подолання мінного поля відділення розгортається в бойовий порядок і атакує противника одночасно всім відділенням або маневреною групою під прикриттям вогневої групи.

180. Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командою командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення у залежності від рельєфу місцевості та інтенсивності вогню противника. Він зобов'язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, вміло використовували місцевість і витримували вказаний напрямок. Відкриті ділянки місцевості, що прострілюються противником, вигідно долати перебіжками (бігом) усім складом відділення одночасно або по одному – по два. На закритій місцевості необхідно рухатись у бойовій лінії прискореним кроком. По прихованим ділянкам місцевості, на підступах до об’єкту, аеромобільне (парашутно-десантне) відділення просувається в колоні по одному. Невеликі ділянки, що прострілюються противником і мають незначні укриття можуть, долатись солдатами відділення почергово, короткими перебіжками, під прикриттям вогню сусіда. Першим повинен розпочати рух солдат, що знаходиться позаду інших. Вогонь у відділенні ведеться з ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення зобов'язаний встановити такий порядок просування і ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення вцілому: кулеметник (одна „двійка”, „трійка”, тактична група) і частина стрільців веде вогонь, а інші – просуваються вперед, потім ті, хто просунулись, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тих, хто залишилися позаду.

Якщо відділення потрапило під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить з-під обстрілу стрімким кидком уперед.

Противник може застосувати зброю масового ураження. Для захисту від неї людей, техніки і озброєння використовуються складки місцевості, укриття, інженерні споруди. Найефективнішим засобом захисту є безпосереднє зіткнення з противником, тому що це лишає його можливості застосувати зброю масового ураження, щоб не вразити свої війська.

Надійний захист особового складу відділення може бути досягнутий вмілими і енергійними діями командира і особового складу, використанням захисних якостей техніки, місцевості, індивідуальних засобів захисту, санітарної обробки особового складу, дегазації і дезактивації обмундирування, озброєння і військової техніки.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх засобів відділення.

181. Під час наступу з ходу командир аеромобільного (парашутно-десантного, протитанкового, гранатометного) відділення з початком розгортання взводу в бойовий порядок виводить бойову машину десанту (бронетранспортер) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і механіку-водію (водію) об'єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (направлення наступу), місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відділення.

При атаці на бойовій машині відділення після розгортання взводу в бойову лінію продовжує висування до переднього краю оборони противника, знищує його протитанкові цілі та інші вогневі засоби вогнем із зброї бойової машини і стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

При атаці в пішому порядку з виходом бойової машини до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира „ДО – МАШИНИ” швидко вискакує з машини (спішується) і за командою „Відділення в напрямку _________, направляючий _____________, до бою – ВПЕРЕД” або „Відділення, за мною – ДО БОЮ” розгортається в бойову лінію і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенсивний вогонь з ходу, продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

182. Найважливішим фактором, що визначає результат бою, є управління боєм і його складова – управління вогнем. Управління вогнем – найважливіший обов’язок командира відділення, включає:

розвідку цілей і оцінку їх важливості;

вибір виду зброї для надійного ураження цілей;

подання команд на відкриття вогню;

спостереження за результатами вогню і його корегування, маневр вогнем;

контроль за витратою боєприпасів.

Під час ведення бою командир відділення просувається в бойовій лінії у безпосередній близькості від кулеметника і гранатометника з метою своєчасної постановки їм завдання. Крім цього, трасуючими кулями він вказує цілі БМД (БТР) на напрямку дій, що заважають відділенню просуватись вперед.

183. При пошкодженні і зупинці бойової машини екіпаж продовжує вогнем із місця знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, приймаючи одночасно заходи щодо усунення пошкодження, доповідає про пошкодження командиру взводу (відділення) або його заступнику. Якщо машину самостійно відновити неможливо то необхідно дочекатися підходу ремонтних (евакуаційних) засобів. При виникненні пожежі в машині екіпаж вживає заходів щодо її гасіння, а якщо це неможливо, або при загрозі вибуху, екіпаж залишає її, забираючи закріплену за ним зброю, у тому числі спарений кулемет, боєприпаси до неї, гранати, і приєднується до свого відділення, доповідає командиру відділення причину залишення машини.

184. Після бою відділення виходить у призначене місце. Командир відділення організовує спостереження та безпосередню охорону, розташовує особовий склад, дотримуючись вимог маскування, уточнює втрати особового складу, озброєння, витрати боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, наявні пошкодження озброєння і військової техніки.

Про результати бою командир відділення доповідає командиру взводу. В доповіді вказуються: результати виконання бойового завдання; місце (рубіж) втрати особового складу, знаходження, а по можливості, місця перебування поранених і убитих, втрати та пошкодження озброєння і військової техніки, витрати ракет і боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, морально-психологічний стан особового складу, інші питання.