Транспортний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення

Транспорт – одна з найважливіших інфраст­руктурних галузей матеріального вир-ва, яка забез­печує виробничі й не-виробничі потреби н/г і насел в усіх видах перевезень. Велике значення має транс­порт для зв’язку між галузями н/г, між міс-том і се­лом, між окремими районами країни. Транспорт спри-яє суспільному ТПП, є активним фактором формування еко-номінчої спеціалізації гос-в окремих районів, неможливої без обміну продукцією.

За призначенням виділяють танспорт: згаль­ного корис-тування (для перевезення готової продук­ції, задоволення пот-реб насел. у просторовому пе­реміщ), відомчий (внутрішньо-виробничий, внутріш­ньобудівельний, внутрішньогосподарсь-кий, внутріш­ньозаводський і внутрішньопортовий) і трансорт особистого призначення.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізнич-ний, автомобільний, в’ючний), водний (мор­сьий, річковий, озерний), повітряний та трубопровід­ний.

Пасажирський транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт — галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпо-середньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є чет-вертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він достав-лений до споживача.

З одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціо-нування самого виробництва, де він здійснює доставку сирови паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткуван-ня і т.п., а з другого — доставляє готову продукцію до спожи-вача. Таким чином, в процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а звідси — на ефективність і ціну. Зменшення транспортної складової у со-бівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефектив-ності виробництва. Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування ТВК як локального, так і ра-йоноутворюючого значення. Він сприяє суспільному територі-альному поділу праці, формуванні зв'язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтегра-ція України у загальносвітову економічну систему.

Залізничний транспорт України: значення, структура, сучасний стан, проблеми та перспек­тиви розвитку.

В Україні значно розвинений за­лізничний транспорт, на нього припадає основна частина вантажооброту і перевезень пасажирів. За­лізничний трансорт Укр має 6 залізниць, об’єднаних департаментом “Укразалізниця”, у тому числі 900 лі­нійних підпр-в для перевезення на магістралі за­вдовжки 22,8 тис.км, з них електрифіковано 8,3 тис км. Залізниці не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсут­ність поставок нових пасажирських вагонів, які ім­портувалися б з ближнього та далекого зарубіжжя. Найгустіша мережа залізничних магістралей х-на для Донбасу, Придніпров’я, Правобережного Лісостепу та західних територій України. Залізничний транспорт України посідає 2 місце серед інших видів транспорту за вантажообігом. Нині на нього припадає близько 40,5% всього вантажообороту країни. Найбільші обсяги перевезень вантажів х-ні для Донецької, Дніпропетровської і Луганської обл., найменші – для Чернігівської, Чернівецької та Тернопільської обл.. Залізничні магістралі різного напряму, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Найбільшими серед них в Україні є Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Ковель, Кривий Ріг.

Для забезпечення неперервних вантажних та пасажирських перевезень необхідно збудувати швидкісні залізничні лінії; ровантажити переванта­жені ділянки й лінії, збільшити середню масу поїздів за рахунок підвищення статичного навантаження, реконструювати великі станції, мости, тунелі.

Трубопровідний транспорт України: зна­чення, сучасний стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку, основні нафто- і газопроводи.

Трубопровідний транспорт є найекономічним засо­бом транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хім. продуктів. В Укр виник у 20-ті рр. в Прикарпатті – газопровід -Дашава-Стрий-Дрогобич.

В Україні діють нафтопроводи Долина-Дрогобич, Битків-Надвірна, Качанівка-Охтирка, Гнідинці-При­луки-Кременчук-Херсон, Кременчук-Черкаси, Са­мара-Лисичанськ-Кременчук-Херсон, який через під­ведено до Одеси. Через нього надходить в Україну сибірська нафта. Через територію зах. обл. (Волин­ської, Львівської, Закарпатської) в 1963 р. прокла­дено європейський нафтопровід "Дружба". У 1975 р. став до ладу нафтопродуктопровід Кременчук-Лу­бни-Київ.

Нафтопровідним транспортом нині поставляє­ться 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. Наф­топровідний транспорт України має 12 основних на­фтопроводів 2,6 тис. км завдовжки. Діаметр труб — 720 мм. Система нафтопроводів забезпечувала до­ставку нафти в основному з Росії. Однак у зв'язку з різким зменшенням видобутку нафти в Росії виникла потреба в закупівлі її на світовому ринку.

До основних магістральних газопроводів слід віднести такі, як: Уренгой—Помари — Ужгород; Острогожськ — Шебелинка; Шебелинка — Дніпропетровськ; Кривий Ріг — Ізмаїл; Шебелинка — Полтава — Київ; Дашава — Київ; “Союз”. В перспективі планується зростання видобутку газу в Укр, будівництво нових газопроводів, у тому числі і магістральне із Ірану, а також інших країн світу.