Особливості розвитку і розм-ня галузей основної хімії Укр

Основна хімічна промисловість виробляє соду, сірчану кис-ту й мінеральні добрива. Содове вир-во переважно сконцентроване у Донбасі (Лисичанськ і Слов‘янськ),який має великі запаси кухонної солі. Необхідні для вир-ва соди вапняки виготовлюють безпосередньо поблизу содових заводів. Крупне вир-во соди є і на Кримському содорвому заводі в місті Червоноперекопському, що працює на солях Сивашських озер. Вир-во сірчаної кис-ти зосереджено переважно у цнтрах переробки фосфатів – у Сумах, Костянтинівці, Вінниці і Одесі. Крім того, її виробляють у Горлівці (“Стирол”), Дніпродзержинську (“Азот”), коксохімічних заводах Донбасу і Придніпров‘я. Виробництво мінеральних добрив є провідною галуззю хімі-чної промисловості України, яка виробляє азотні, калійні, фо-сфорні і комбіновані гранульовані добрива з домішками мік-роелементів. У структурі виробництва мінеральних добрив пе-реважає випуск азотних добрив, що наближений до центрів коксу та переробки природного газу.Фосфорні добрива на базі привізних апатитів Кольського пів­острова виробляють на Він-ницькому й Костянтинівському хіміч­них заводах, Сумському ВО "Хімпром" та Одеському суперфос­фатному заводі. Певну роль у цьому відіграють руди Кролевецько-го (Сумська обл.), Ізюмського (Харківська обл.) та Придністров­ських родовищ фосфоритів.Азотно-тукова промисловість виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для одержання аміаку. Кардинальні зміни в географії цієї промис-ловості відбулися вна­слідок переходу на економічнішу сиро-вину — природний газ. Роз­галужена система газопроводів ум-ожливила наближення її підпри­ємств до районів споживання. Азотно-тукова промисловість Украї­ни випускає азотні добри-ва: сульфат амонію, аміачну селітру, кар­бамід тощо. Основні центри — Дніпродзержинськ, Горлів-ка, Лисичанськ, Алчев-ськ, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Черкаси, Рівне.Калійні добри-ва виробляють у Калуші на ВО "Оріана" і Стеб-никівському калійному заводі, тобто в районі залягання калійних солей. Виробництво фосфатних добрив нала­годжено на основі при-візних (кольських) апатитів і пів­нічно-африканських фосфор-итів у Вінниці, Одесі, Сумах, Костянтинівці.

Лісова промисловість України: її значення, райони розміщення і проблеми раціонального використання і охорони лісів.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це су­купність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини. До його складу входять: лісове господарст­во, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової про­мисловості по механічній і хіміко-механічній та хімічній переробці дере­вини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна про­мисловість, обслуговуючі виробництва, заводи по виготов­ленню предметів праці для окремих галузей, підприєм­ства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування.

Продукція ЛПК використовується в маши­нобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв'язку, в будівництві.

Лісовий фонд України характеризується переважанням листя­них і хвойних порід і нерівномірним розміщенням ресурсів дере­вини по території. Найбільша концентрація їх в Українських Кар­патах (40,5% площі цього регіону), Кримських горах (32%) і на Поліссі (25,1%); у лісостеповій зоні цей показник становить 13,2%, у степовій — 3,8%. До найбільш лісистих областей нале­жать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90% всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн.куб.м. деревини.

Для лісового господарства України характерні захисний та захисно-промисловий напрями ведення. Заготівлю деревини в порядку рубок головного користування проводять у межах розрахункової лісосіки, а при веденні рубок догляду за лісом — виходячи з не­обхідності поліпшення породного складу та якості лісів.

Забезпечення ЛПК сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сиро­винної проблеми в перспективі можна віднести:

— поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

— залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

— удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозбері­гаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпе­чити зниження витрат деревини;

— розширення сфери застосування ефективних замінників лі­соматеріалів;

— збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісо­користування, створення високопродуктивних плантаційних лісо­насаджень.

Деревообробна промисловість України, принципи розміщення, основні центри.

Деревообробна пром. здійсн переробку деревини й виготов- ляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для насел. і н/г. Вона об’єднує різні за мета ломісткістю вир-ва. Особл. цієї пром. є споживання у великій к-ті хім. продукції. Підпр-ва деревообр. пром. розміщені в місцях зосередження лісосиро- винних рес-в – на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті. Осн. галуззю деревообр. пром. Укр. є меблева. Висока концен трація вир-ва меблів склалася у Закарп., Ів-Фр., Чернів. обл., які виготовляють понад 25% заг. к-ті меблів. В інших регіонах осередками вир-ва меблів є обл. центри. Найб. підприємст- вами меблевої пром. є Сваляв- ський, Хустський, Тереснянсь- кий (Закарп.), Болехівський і Брошнівський(Ів-Фр), Черніве- цький, Броварський(Київська) деревообробні комбінати; дні- пропетровські “Дніпромеблі”, лбвівські “Карпати”, Ів-Фр., Чернів., Запорізька меблеві фабрики; Мукачівський, Бере- гівський, Прикарпатський, Снятинський, Вінницький, Дніпропетровський, Кіровогр., Дрогобицький, Сумський меб- леві комбінати. Серед спеціалі- зованих підприємств по вир-ву меблів виділяється Ів-Фр., Житом., Київська ім.Богожен- ка меблеві фабрики, а також Дрогобицький, Львів., Моло- чанський меблеві комбінати. З відходів деревообробної пром. виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетр., Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни та

ін.)