Хміль, тютюн, махорка - систематика та морфологічні ознаки

Мета. Вивчити морфологічні особливості та сорти хмелю, тютюну та махорки.

Завдання.

1. Скласти характеристику хмелю, тютюну та махорки за формою 1.

Завдання для самостійної роботи

Історія і походження хмелю тютюну та махорки.

Форма 1.

Характеристика	Культура
Хміль	Тютюн	Махорка
Родина
Однорічна чи багаторічна
Корінь
Стебло
Листки
Квітка
Суцвіття
Плід
Насіння
Сорти

 

Обладнання і матеріали: табличний, гербарний, колекційний матеріал, слайди.

 

ХМІЛЬ

Хміль {Humulus L.) належить до родини коноплевих (Cannabinaceae L). Рід хмелю поділяють на три види: звичайний (И. lupulus L.), серцеподібний (Н. cordifolius Mig.) і японський (Н. japonicus Sieg. et Zuss.). Найбільше виробниче значення має хміль звичайний.

Вирощують хміль для пивоварної промисловості. Крім того, його використовують у медицині, фармацевтичній, парфюмерно-косметичній, консервній і хлібопекарській промисловості. Стебла хмелю, крім того, дають волокно, вміст якого становить близько 15%.

Хміль звичайний — багаторічна, дводомна рослина з ліаноподібним витким стеблом. Підземна частина багаторічна, стебло — однорічне, яке відмирає пізно восени.

Рослини хмелю мають вегетативні органи — корінь, стебло, листки і генеративні — квітки, плоди, насіння. Органи рослин залежно від умов вирощування здатні видозмінюватися. Зокрема, підземні пагони утворюють кореневище, від якого відростає 10—12 сильно розгалужених скелетних коренів, які галузяться на тонші, з густою сіткою дрібних корінців. Дрібні корінці та кореневище утворюють добре розвинену кореневу систему, яка проникає у ґрунт на глибину близько 4 м і розгалужується до 3 м. Основна маса коренів розміщується у верхньому (близько 1 м) шарі ґрунту.

Головне кореневище хмелю — багаторічний підземний пагін із бруньками. Найбільший приріст його спостерігається на З—4-й рік і саме в цей період на ньому утворюється найбільше бруньок, які пізніше проростають і формують велику кількість пагонів. При вирощуванні культурного хмелю кількість пагонів зменшують щорічно, обрізуючи головне кореневище, видаляючи зайві пагони під час рамування. Стебла виткі, зелені або червоні, довгі (близько 10 м і більше), завтовшки до 13 мм, трав'янисті, вкриті волосками. Уздовж граней стебла розміщуються шорсткі гачкоподібні шипи, за допомогою яких хміль міцно утримується на опорах. Такі шипи є і на бічних пагонах, черешках та на кожному боці жилок листків. Стебла потребують підпор, тому хмільники обладнують спеціальною системою дротів, які навішують на підпори.

Листки прості, черешкові, з невеликими прилистками біля основи. Форма їх серцеподібна, три- п'ятилопатева. Найбільші листки у середній частиш рослини, у нижній і верхній — менші. Верхній бік листка темно-зелений, нижній — світліший, і на

ньому є залози, які містять смоли та ефірну олію. Кількість листків перед цвітінням — близько 400, а в період збирання врожаю — 600.

Суцвіття. Жіночі суцвіття — шишки, в яких знаходиться 20—60 малих квіток. Шишки зібрані у волотеподібні грона по 40—50. Квітки складаються з п'яти пелюсток і п'яти тичинок. Квітки жіночих рослин складаються з однопелюсткової приквіткової лусочки і маточки. Вони зібрані попарно в колосочки, а останні — в суцвітті — шишки. У пазухах приквіткових і покривних лусок шишок у період технічної стиглості із зовнішнього боку є лупулінові залозки, в яких утворюється жовтий смолистий порошок — лупулін. До його складу входять різні гіркі речовини, ефірна олія та інші органічні сполуки. Розмір шишок коливається від 1 до 10 см завдовжки та від 1 до 4 см завтовшки.

Чоловічі суцвіття — це дуже розгалужена волоть, на якій поодиноко на коротких квітконіжках розміщуються квітки, Чоловічі рослини шишок не утворюють і практичного значення не мають, тому їх видаляють з хмільників.

Плід — дрібний горішок коричневого кольору.

Насіння дрібне. Маса 1000 насінин — 2—4 г.

Сорти: Альта, Граніт, Житич, Зміна, Заграва, Кумир, Промінь тощо.

 

ТЮТЮН І МАХОРКА

Тютюн і махорка належать до родини пасльонових, яка об'єднує понад 100 видів — диких одно- та багаторічних (N. silvestris, N. glutinosa, N. alata, N. glauca та ін.). Виробниче значення мають тютюн Nicotiana tahacum L. і махорка Nicotiana rustica L. Вирощують їх для виробництва курильних виробів, органічних кислот, різних препаратів, які використовують у медицині, та для боротьби з шкідниками рослин.

Тютюн. Коренева система стрижнева, проникає у ґрунт на глибину до 1,5—2 м, але основна маса коренів розміщується в орному шарі.

Стебло прямостояче, заввишки 120—175 см, округле у поперечному розрізі, 2—3 см завтовшки біля основи, зверху галузиться, при достиганні дерев'яніє.

Листки черешкові, у деяких форм тютюну сидячі, від 16—18 до 40—45, нижні майже супротивні, середні й верхні — чергові. Пластинка листка округла, овальна, серцеподібна або ланцетна, з вушками біля основи, гладенькою чи трохи зморшкуватою поверхнею, від жовто- до темно-зеленого кольору. В піхвах листків є по 3—4 бруньки, з яких можуть виростати бічні пагони (пасинки). Вміст нікотину в листках становить 1,09—3,67%.

Суцвіття — волоть, яка складається з 30—120 квіток. Квітки двостатеві, п'ятірного типу, з приквітками. Чашечка зелена, довгаста, з лопатями різної довжини. Віночок довший від чашечки у 2—3 рази, густо вкритий волосками, білий з рожевим або червоним відтінком, п'ятилопатевий. П'ять пиляків на високих тичинкових ніжках майже на одному рівні з відгином. Зав'язь верхня, двогнізда, з високим стовпчиком, що закінчується лопатевою приймочкою, біля основи вона оточена нектарником.

Плід – коричнева, овальна, двогнізда коробочка з 2000-4000 насінин.

Насіння дрібне, овальне, дещо видовжене, з жорсткою поверхнею, темно-коричневе. Маса 1000 насінин – 0,08 – 0,1 г, вміст олії – 35-42%.

Стебло та листки вкриті волосинками, помітно клейкі.

Махорка. Будова кореневої системи залежить від способу вирощування. Якщо вирощують з насіння – стрижневий корінь, при садженцевій культурі – бічні корені. Основна маса корінців – на глибині до 30 см, окремі корені заглиблюються до 120-130 см.

Стебло 50-120 см заввишки, ребристе, вкрите короткими залозистими волосками, липке, виповнене нещільною серцевиною, галузиться майже від основи.

Листки черешкові (12-18 шт). Форма їхня різна, але найпоширеніша – округло-серцеподібна, з тупою верхівкою, зморшкуватою поверхнею, світло- або темно-зеленого кольору, вкрита залозистим волосками. У листках міститься 8-9% нікотину.

Квітки зібрані в суцвіття волоть, двостатеві розміщуються здебільшого на квітконіжках з приквітниками. Чашечка зелена, п'ятироздільна. Віночок вкритий волосками, зелений або жовто-зелений. Трубочка віночка знизу утворює стиснутий зів, який переходить у гладенький, з п'ятьма короткими лопатями відгин.

Махорка — перехреснозапильна рослина, хоч може бути і перехресне запилення

Плід — двогнізда, рідше тригнізда коробочка, яйцеподібна або напівкуляста, з рубчиком на поверхні. В коробочці кількасот насінин. Насіння дрібне, коричневе, з шорсткою поверхнею. Маса 1000 насінин — 0,25—0,35 г.

В Україні вирощують такі сорти ароматичного тютюну: Американ 3, Американ 307, Дюбек 50, Дюбек новий; скелетного типу: Дойна 211, Крупнолистий 9, Крупнолистий 4, Подільський 23, Собольчський 33, Тернопільський 7 та ін.

Сорти махорки залежно від забарвлення листків поділяють на дві групи: зелені та жовті. Зелені дають сировину світло-або темно-зеленого кольору з коричневим і бронзовим відтінками. Листки зелені або темно-зелені, віночок квітки зелений чи жовто-зелений. За висотою стебла зелені сорти поділяють на високорослі (90—ПО см), середньорослі (60—80 см) й низькорослі (менше 60 см).

Жовті сорти мають більш світлі листки, жовті квітки і жовту сировину з різними відтінками.

В Україні найпоширеніші такі сорти: Високоросла зелена 317, Малопасинковий пехлець 4, Хмелівка 125-с.

 

Питання для самоперевірки

· Охарактеризуйте морфологічні особливості хмелю.

· Які сорти хмелю поширені в Україні?

· Охарактеризуйте морфологічні особливості тютюну.

· Які сорти тютюну поширені в Україні?

· Охарактеризуйте морфологічні особливості махорки.

· Які сорти махорки поширені в Україні?

Література

1. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур: Навч. посібник / За ред. Н.А. Білоножка. – Вища школа, 1990. – 292 с.

2. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття / За ред.М.А. Бобро та ін. К.: Урожай, 2001. – 392 с.