Сафлор, арахіс, мак, кунжут, перила, лялеманція - систематика та морфологічні ознаки

Мета. Вивчити морфологічні особливості та сорти сафлору, арахісу, маку, кунжуту, перили і лялеманції.

Завдання.

1. Скласти характеристику сафлору, арахісу, маку, кунжуту, перили і лялеманції за формою 1.

Завдання для самостійної роботи

Біологічні особливості і технологія вирощування льону-кучерявця (олійного).

Форма 1.

Характеристика олійних культур

Характеристика	Культура
сафлор	арахіс	мак	кунжут	перила	лялеманція
Родина
Однорічна чи багаторічна
Корінь
Стебло
Листки
Квітка
Суцвіття
Плід
Насіння
Сходи
Сорти

 

Обладнання і матеріали: табличний, гербарний, колекційний матеріал, слайди.

САФЛОР

Ботанічна характерис­тика. Сафлор (Carthamus L.) належить до родини айст­рових (Asteraceae). Рід Car­thamus L. об'єднує 19 ви­дів, з яких один культур­ний — С. tinctorius. Куль­турний сафлор однорічна рослина.

Коренева система стриж­нева з різко вираженим го­ловним коренем та бічними розгалуженнями, що про­никають у ґрунт до 1,5 м. Стебло досягає у висоту до 120 см. У посівах росли­на одностебла, але здатна розгалужуватися у верхній частині стебла, при цьому гілочки несуть маленькі ко­шики.

Листки неоднакові за розміром, ланцетно-овальні або еліптичні, темні, шкі­рясті, краї їхні зубчасті, з колючками або без них, вгорі стебла переходять у зовнішню листкову обгортку су­цвіття. На одній рослині буває від 15 до 50 кошиків з 30—70 насінинами в кожному.

Квітки малі, трубчасті, жовті або оранжеві. Віночок п'яти­роздільний, приймочка заокруглена, пиляки міцно прилягають до стовпчика.

Плід — сім'ян­ка, овально-чоти­ригранна, блиску­ча, біла, оболон­ка тверда і ста­новить 58—68% маси сім'янок. Во­на значно менша, ніж у соняшнику. Маса 1000 сім'я-40-50 г. Рекомендовані сорти належать до безколючкових форм.

АРАХІС

Ботанічна характеристика. Арахіс, або земляний горіх (Arachis hypogaea L.), — однорічна трав'яниста рослина з родини бобових.

Корінь стрижневий, біля основи дуже розгалужений. Ос­новна маса кореневих розгалужень розміщена на глибині до 50 см. Однак частина коренів проникає на глибину до 160 см і розгалужується в радіальному напрямі до 70 см.

Стебло досягає висоти 50—70 см, прямостояче, розгалу­жене.

Листки парнопірчасті, складаються з двох пар супротивно розміщених листочків овальної форми. Верхній бік їх глянцю­ватий, нижній — опушений.

Квітки метеликового типу, жовті й оранжеві, розміщені в пазухах листків. Вони трьох типів:

І — підземні (клейстогамні) — утворюються на нижніх вузлах центрального стебла на бічних гілках, які знаходяться у ґрунті. Вони самозапилюються ще в бутонах;

2— надземні (хазмогамні), розміщені в пазухах перших
листків, що знаходяться близько від поверхні ґрунту;

3— надземні, розміщені на значній відстані від поверхні
ґрунту (10—20 см), утворюються в пазухах верхніх листків
дуже пізно, мають найкоротші трубки і звичайно безплідні.

З квіток першого типу виростають найповноцінніші, ранодостигаючі плоди. Однак більшість бобів утворюється з друго­го типу квіток.

Тривалість життя квітки менше ніж один день. Після запліднення починається інтенсивний поділ меристеми, яка закладається у нижній частині зав'язі, розростання зав'язі й утворення гінофору. Останній швидко росте спочатку вгору, а потім згинається (приблизно через тиждень) в напрямі до ґрунту і проникає в нього на 8—10 см. Після цього ріст його припиняється, і в ґрунті відбувається наступний розвиток

зав'язі у біб.

Плід — біб, коконоподібної форми, зовні сітчастий, 2—5 см завдовжки, має від 1 до 6 насінин.

Насіння овально-видовжене, складається з оболонки (блі­до-рожевої або темно-червоної) і зародка з двома сім'я­долями.

Культурний вид арахісу (Arachis hypogaea L.) поділяється на підвиди. Найпоширеніший арахіс звичайний (ssp. vulgaris L. Luz.), що об'єднує сорти і форми з порівняно коротким вегетаційним періодом.

До цього виду належать ранньо-, середньостиглі й серед­ньопізні форми. Рослини характеризуються різною галузистістю, розміром і формою листочків, бобів, забарвленням і кількістю насінин у бобах.

Підвид vulgaris поділяють на дві групи різновидностей: білонасінну (albidoseminea L. Luz.) і червононасінну (rubrose-minea L. Luz.), які об'єднують кущові форми.

Усі селекційні сорти належать до біло- і червононасінної груп різновидностей.

МАК

У культурі відомі дві форми маку: олійний і опійний (лікарський).

Ботанічна характеристика. Мак (Papaver L.) належить до родини макових — Papavera-сеае. Це однорічна трав'яниста рослина.

Корінь стрижневий, прони­кає у ґрунт на глибину 0,5 м.

Стебло прямостояче, 0,7— 1,5 м заввишки, голе, покрите слабким восковим нальотом, густооблистнене, у верхній час­тині іноді гіллясте.

Листки великі та середньої величини, нижні (прикореневі) більші, а стеблові менші, ло­патеві або сильно вирізані, зубчасті. Листкові пластин­ки у різній мірі покриті вос­ковим нальотом, що змінює їхню забарвленість.

Квітки двостатеві (7 на рисунку), вели­кі, розміщені на довгих, си­зих від воскового нальоту квітконіжках. Запилюються перехресно за допомогою ко­мах. На одній рослині утво­рюється від 1 до 10 квіток. Віночки їх складаються з чо­тирьох пелюсток і бувають фіолетові, червоно-фіолето­ві з темним віночком або червоні з білим віночком та іншого забарвлення. Тичинки численні (3 на рисунку), з розширеними догори тичинковими нитками. Приймочка сидяча, зав'язь верхня.

Плід — коробочка (1 на рисунку) з горбкуватою поверхнею (5 – повздовжній розріз плоду, 6 – поперечний розріз плоду на рисунку), сегментована, різної форми — овальна, конусоподібна, видовжено-овальна та ін. Коробочки при достиганні бувають закрити­ми (сліпий мак), рідше відкритими (сипкий мак).

Насіння ниркоподібне, з комірчастою поверхнею (2 на рисунку, 4 – повздовжній розріз насінини), сіре, го­лубе, жовте або біле, дуже дрібне. Маса 1000 насінин — до 0,5 г. Кількість насінин у коробочці близько 4000.

Визначення підвидів і різновидностей маку. Культурний вид маку (Papaver somniferum L.) усучасній класифікації поділяють на ряд географічних груп або підвидів, які відрізняються за морфологічними та господарськими ознаками.

Найпоширеніші такі підвиди: євразійський, тянь-шанський, джунгарський, тарбагайський і китайський. З них чотири використовують як олійні й один (євразійський) — для одержання олії, харчових і декоративних цілей.

Євразійський підвид. Рослини слабо- (1—5 коробочок) або середньогалузисті (6—20 коробочок), з товстими квітконіж­ками і великими чи середніми коробочками, здебільшого закритими, рідше напіввідкритими або відкритими. Промені приймочки з широкою тонкою облямівкою, яка має перисту хвилястість уздовж осі променя і притуплені, нерівно зазуб­лені кінці. Коробочки слабосегментовані, тонкостінні.

Тянь-шанський підвид. Рослини слабо- або середньогалу­зисті, з товстими квітконіжками і великими чи середніми коробочками, здебільшого закритими, рідше напіввідкрити­ми. Промені приймочки з щільною гладенькою облямівкою, округлими рівними кінцями, стінки коробочок гладенькі й товсті або дуже слабосегментовані. Листки голубувато-зелені, з гладенькими краями. Рослина середньооблистнена. Коро­бочки великі, широкоовальні, переважно відкриті, рідко за­криті. Стінки їх середньої товщини.

Визначення олійних і опійних форм маку. Олійні форми маку поширені переважно в європейських країнах, а в Азії виро­щують опійний мак. Ці форми відрізняються як за господар­ським використанням, так і морфологічними ознаками:

Морфологічні ознаки

Олійний Стебло до 1 м заввишки, прямостояче. Листки

тонкі, нешкірясті, нижні — видовжені, верхні — яйцеподібні з серцеподібною основою, сидячі. Квітки червоно-фіолетові, рожеві або світло-лі­лові, з темним вінчиком. Коробочки тонкостін­ні, сегментовані, з горбкуватою поверхнею. Промені приймочки з тонкою перетинчастою облямівкою, на кінці широкі, притуплені.

Опійний Стебло міцне, прямостояче, густооблистнене, ■

розгалужене, покрите восковим нальотом. При­кореневі листки ланцетні, з дуже розсіченими краями, з коротким черешком. Стеблові лист­ки сидячі, видовжено-яйцеподібні, з густим вос­ковим нальотом. Квітки білі, фіолетові, черво­ні з різними відтінками. Коробочка товстостін­на, несегментована, з гладенькою поверхнею. Насіння ниркоподібне. Всі рослини пронизані молочниками з молочним соком, що легко за­гусає на повітрі.

Рекомендований сорт олійного маку Беркут.

КУНЖУТ

Ботанічна характеристика. Кунжут (Sesamum L.) належить до родини кунжутних — Pedaliaceae.

Рід (Sesamum L.) має як однорічні, так і багаторічні форми. Найпоширеніший вид Sesamum indicum L.

Коренева система стрижнева, проникає у ґрунт до 1 м, але численні корінці залягають у верхніх шарах.

Стебло досягає висоти 140 см, пряме, чотиригранне, іноді округле, опушене.

Листки черешкові, цілісні, у середній частині рослини можуть мати суцільну, лопатеву або розсічену форму, опу­шені. У верхній частині стебла вони лопатеві, суцільні.

Квітки великі, розміщуються по одній або по три у пазухах листків, складаються з п'ятироздільної чашечки і трубчастого віночка білого, рожевого, темно-фіолетового кольорів. Тичи­нок п'ять, одна з них недорозвинена. Нитки тичинок своєю основою зростаються з пелюстками віночка. Зав'язь з довгим стовпчиком і 2—4 лопатями. Чашечка, віночок і зав'язь опу­шені.

Плід — видовжена коробочка, що складається з кількох плодолистків (2—4 і більше). У деяких форм краї їх, загинаю­чись у порожнині зав'язі, утворюють несправжні перегород­ки, які захищають насіння від обсипання. Коробочки опу­шені, до 5 см завдовжки. Залежно від кількості коробочок у пазусі листка розрізняють одно- і трикоробочкові форми кунжуту.

Насіння дрібне, біле, буре, чорне. Маса 1000 насінин — 2,5-3,5 г.

Сорт: Надія.

ПЕРИЛА

Ботанічна характеристика. Перила, або судза (Perilla L.), належить до родини Lamiaceae. Рід Perilla L. представлений двома ботанічними видами. Практичне значення має лише вид osimoides, який поділяється на дві географічні групи: корейсько-китайську та японську. Більше поширена перила корейсько-китайської групи як ранньостигла (на рисунку: а – квітуча гілка, б – квітка, в – чашечка з плодами, г – розріз чашечки з плодами).

Коренева система стрижнева, добре розвинена. Проникає у ґрунт до 1,5 м, розгалужуючись на 1,6 м.

Стебло прямостояче, досягає висоти 100 см, в основі рослини чотиригранне, а у верхній частині з увігнутими гранями, дуже розгалужене, густо покрите волосками.

Листки з довгими черешками, яйцеподібні, на кінцях загострені, по краях зазублені. Розміщені супротивно.

Суцвіття китицеподібне, 9—15 см завдовжки, багато­квіткове, знаходиться в пазухах листків.

Плід — чотиригнізда коробочка з чотирма насінинами.

Насіння майже округле, з сітчастою поверхнею, коричневе. Маса 1000 насінин — 3,5 г.

ЛЯЛЕМАНЦІЯ

Ботанічна характеристика. Лялеманція (Lallemantia L.) на­лежить до родини Labiaceae. Рід має кілька видів, з яких у культурі трапляється лише один — іберійський (iberica).

Рослина однорічна, трав'яниста.

Корінь стрижневий.

Стебло прямостояче, 40—60 см заввишки, чотиригранне, всередині порожнє, розгалужене.

Листки видовжено-ланцетної форми, нижні короткоче-решкові.

Квітки двостатеві, зібрані в несправжні мутовки. Зав'язь верхня, чотиригнізда.

Насіння дрібне, темно-коричневе, з білим рубчиком. Маса 1000 насінин — 4—5,5 г.

 

Питання для самоперевірки

· Охарактеризуйте морфологічні особливості сафлору.

· Які форми сафлору поширені в Україні?

· Охарактеризуйте морфологічні особливості арахісу.

· Сорти яких груп арахісу вирощують в Україні?

· З яких квіток арахісу утворюються ранодостигаючі плоди, а з яких – більшість бобів?

· Охарактеризуйте морфологічні особливості маку.

· Які ви знаєте підвиди маку?

· Чим відрізняється олійний мак від опійного?

· Охарактеризуйте морфологічні особливості кунжуту.

· Охарактеризуйте морфологічні особливості перили.

· Охарактеризуйте морфологічні особливості лялеманції.

Література

1. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур: Навч. посібник / За ред. Н.А. Білоножка. – Вища школа, 1990. – 292 с.

2. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття / За ред.М.А. Бобро та ін. К.: Урожай, 2001. – 392 с.

 

Лабораторна робота № 24