Сочевиця, нут, чина – систематика та морфологія рослин, види, підвиди та різновидності

Мета. Вивчити морфологічні особливості, види, підвиди та різновидності сочевиці, нуту та чини.

Завдання.

1. Скласти морфологічну характеристику сочевиці, нуту та чини за формою 1.

Завдання для самостійної роботи

Вирощування горохово-злакових сумішей на зелений корм, сіно.

 

Форма 1.

Морфологічна характеристика сочевиці, нуту та чини

Орган	Сочевиця	Нут	Чина
Корінь
Стебло
Листки
Квітка
Суцвіття
Плід
Насіння

 

Обладнання і матеріали: табличний, гербарний, колекційний матеріал, слайди.

СОЧЕВИЦЯ

Ботанічна харак­теристика. Сочевиця належить до роду Lens L., до складу яко­го входить п'ять од­норічних видів: чотири — дикорослих та один — сочевиця харчова (культурна, звичайна) — Lens culinaris Medic (синоніми: Ervum Lens L., Lens esculenta Moench).

Сочевиця харчова (2и-14) — однорічна трав'яниста росли­на, заввишки 20—75 см.

Коренева система — стрижнева, розгалужена на тонкі бічні корені, проникає у ґрунт на глибину до 1 м.

Стебло прямостояче, борозенчасто-чотиригранне, гілляс­те, у високорослих форм схильне до вилягання.

Листки парнопірчасті, з 2—8 парами овальних або видовженолінійних листочків. Прилистки малі, напівсписоподібні, цілокраї або зубчасті.

Квітки малі, 5—8 мм завдовжки, розміщуються по 1—2 на пазушних квітконосах або по 2—4, утворюючи пазушне су­цвіття—китицю. Віночок у квіток білий, голубий або блідо-рожевий.

Плід — сплюснутий одно-, тринасінний біб, здебільшого ромбічної або овальної форми, завдовжки 6—20 мм і завшир­шки 3—10 мм. Насіння сплюснутодископодібної форми, діаметром 6—9 мм, та випуклокулясте діаметром 5 мм; блідо-рожеве, жовто- або світло-зелене, сіре, плямисте чи мармурове.

Підвиди сочевиці. Культурна сочевиця поділяється на два підвиди: крупнонасінна — ssp. macrosperma Ваг. і дрібно­насінна — ssp. microsperma Bar.

Крупнонасінна сочевиця — високоросліша, ніж дрібнона­сінна, заввишки до 75 см. Листочки овальні, завдовжки 15— 27 і завширшки 4—10 мм. Квітки завдовжки 7—8 мм, білуваті, утворюють дво-, триквіткові суцвіття. Боби мають довжину 6—20 мм, ширину — 3,5—11 мм, за формою — ромбічні. Насіння сплюснуте, діаметром 6—9 мм, однотонне (зелене, жовто-зелене) або з малюнком. Маса 1000 насінин — 45—75 г. Сорти крупнонасінної сочевиці переважно продовольчого

напряму.

Дрібнонасінна сочевиця — рослина низькоросла, заввиш­ки 20—50 см. Листочки малі, видовжено-лінійні: довжина — 8,5—15, ширина — 2—6 мм. Квітки малі — до 5—7 мм завдовжки, білі або з фіолетовими чи синіми жилками на парусі, фіолетові, сині. Розміщені поодиноко або утворюють дво-, триквіткові суцвіття. Боби завдовжки 6—15, завширшки 3,5—7 мм, частіше випуклі. Насіння дрібне і середнє, діамет­ром 2—6 мм, випукле, однотонне (біле, жовте, жовто-зелене, оранжеве, коричневе, чорне) або з малюнком.

В Україні вирощують сорти крупнонасінної сочевиці, се­ред яких поширення мають Красноградська 49 і Красноградська 250, Луганчанка та ін.

Посіви сочевиці можуть засмічуватися плосконасінною викою, яка важко відокремлюється при очищенні й сорту­ванні насіння. Відрізняється від сочевиці утворенням фіоле­тових квіток, листочків з тупою або виїмчастою верхівкою, багатонасінних лінійних бобів. За цими ознаками її слід виполювати.

НУТ

Ботанічна характеристика. Рід нуту Cicer L. об'єднує до 30 видів, більшість яких є багаторічними рослинами. У культурі поширений вид однорічного ну­ту — нут культурний, або звичай­ний, — Cicer arietinum L. (2и-16, 32), синоніми: С. sativum; С. gras-sum та ін.

Нут — трав'яниста, густоопу­шена рослина, з добре розгалуже­ним стрижневим коренем.

Стебло округло-ребристе, вкри­те волосками; прямостояче, злег­ка колінчасто-зігнуте, зрідка слан­ке, заввишки 30—80 см. У нижній частині гілкується, утворюючи кущ.

Листки непарнопірчасті, гус­тоопушені, мають 11—17 дрібних зубчастих по краях листочків еліптичної або оберненояйцеподібної форми.

Квітки малі, переважно само­запильні, поодинокі, зрідка по дві на квітконосі, білого, жовто-зеленого, рожевого, рожево-чер­воного або голубого кольору.

Плід — здутої форми опушений біб; за довжиною невели­кий — 1,5—3,5 см, містить 1—3 насінини.

Насіння кулясте (горохоподібне), округле, кутасте, з гла­денькою або зморшкуватою оболонкою і добре помітним носиком (рис. 64); за забарвленням — біле, жовте, жовто-буре, коричневе, коричнево-червоне, чорне. Маса 1000 на­сінин — від 100 до 600 г.

Підвиди, екологічні групи та різновидності нуту. Вид нуту Cicer arietinum L. за забарвленням, формою і розміром на­сіння, забарвленням квіток та розміром листків об'єднує 4 підвиди: східний (orientalis G. Pop), азіатський (asiaticum G. Pop), європейсько-азіатський (eurasiaticum G. Pop) і середзем­номорський (ssp. mediterraneum G. Pop). Підвиди поділяються на 13 екологічних груп, серед яких у нашій країні поширені в основному дві — середньоєвропейська та південноєвропейська групи, які належать до європейсько-азіатського підвиду. У середньоєвропейського нуту рослини формують прямо­стоячий, зімкнутий або розлогий у верхній частині кущ зав­вишки 30—150 см.

Квітки білі або рожеві. Насіння біле, жовтувато-рожеве, округле чи кутасте, середнього розміру. Маса 1000 насінин — 200-300 г.

Рослини південноєвропейського нуту більш високорослі — заввишки 40—80 см, утворюють прямостоячий компактний кущ. Квітки білі або рожево-червоні. Насіння жовто-рожеве, жовто-буре, коричнево-червоне, чорне, округле, кутасте. Ма­са 1000 насінин — 150—230 г.

Різновидності нуту. Головною морфологічною ознакою, за якою визначають різновидності нуту, є форма насіння.

Основні різновидності такі: trancaucasica—carneum G. Pop., сорти якої утворюють округле, злегка зморшкувате жовто-рожеве насіння середнього розміру, та var. transcaucasica brunneoviolaceum G. Pop. з сортами, у яких насіння кутасте, світло-коричневе.

Сорти: Волгоградський 10, Дніпровський високорослий, Краснокутський 123, Луганець, Розана, Смачний та ін.

 

ЧИНА

Ботанічна характеристика. Рід чини Lathyrus L. включає, за даними окремих ботаніків, від 100 до 180 видів. Виробниче значення має лише один вид — чина посівна, або харчова (2и-14), — L. sativus L. (синоніми: Pisutn Lathyrus, Cicercula alata та ін.).

Чина посівна (рис. 61) — однорічна трав'яниста кущова рослина з сильно розгалуженою стрижневою кореневою сис­темою.

Стебло голе, заввишки 40—180 см, вилягаюче, у попереч­ному перерізі чотиригранне, з двома крилами (смужками) на протилежних ребрах, біля основи розгалужується на 4—10 майже однакових за розмірами бічних гілок.

Листки однопарнопірчасті, з ланцетними або лінійними листочками завдовжки 60—80 і завширшки 6—8 мм, закін­чуються простим чи розгалуженим вуси­ком. Черешок листка з двох протилежних бобів вузькокрилатий.

Квітки великі, зав­довжки 19—22 мм, роз­міщені по одній- дві на довгих (до 6—8 см) квітконосах, білі, голу­бі, рожеві, червоні, фіо­летові або білі з голу­бими чи рожевими жилками. Боби зав­довжки 22—45 і зав­ширшки 7—20 мм, з верхнього боку двокри­лі, злегка сплюснуті; ромбічної, еліптичної або широколінійної форми, прямі чи злег­ка вигнуті, містять від 2 до 5—6 насінин.

Насіння клиноподіб­не, трохи нагадує зуб (рис. 62), що було під­ставою дати чині ще од­ну назву — горох-зубок; за забарвленням одно­тонне — біле, зеленку­вате, сіре, коричневе або з малюнком — коричне­вим обідком навколо на­сінного рубчика та вздовж вузьких боків насінини. За величиною насіння чину поділяють на дріб­нонасінну (маса 1000 на­ сінин 50—150 г), серед-ньонасінну (150—250 г) та крупнонасінну — (250—600 г).

Підвиди та екологічні групи. Чина посівна поділяється на два підвиди — європейський (europeus Zalk.) та азіатський (asiaticus Zalk.).

Характерними ознаками рослин європейського підвиду є розвиток великих квіток, малонасінних бобів, великого і се­реднього за розмірами світлого насіння.

У рослин азіатського підвиду розвиваються малі забарвлені квітки, багатонасінні боби, дрібне темнозабарвлене з малюн­ком насіння.

В Україні вирощують чину середньоєвропейську, серед­земноморську і вірмено-грузинську.

Середньоєвропейська і середземноморська групи поши­рені в Україні, вірмено-грузинська — в Азербайджані, Вір­менії, Грузії.

Рослини середньоєвропейської чини заввишки 40—45 см, у вологі роки досягають 1 м і вище. Розміщення квіток на рослинах поодиноке. Квітки білі, за розміром середні. Боби завширшки 9,5—13 мм. Насіння жовтувато-біле. Маса 1000 насінин — 150—230 г.

У чини середземноморської середня висота рослин 35— 55 см, у вологі роки — 70—90 см. Квітки великі, поодинокі, білі або мають блакитні крила та білий парус з блакитними жилками. Боби завширшки 12—17 мм. Насіння злегка зморш­кувате, жовтувато-біле, крупне. Маса 1000 насінин — 250—600 г. Вірмено-грузинська чина заввишки 40—55 см, у вологі роки — до 1 м. Квітки поодинокі, з синіми крилами та білим парусом з синіми жилками. Насіння жовтувато-біле або зе­ленкувате, з темним обідком навколо насінини та насінного рубчика. Маса 1000 насінин — 300—700 г.

Сорти: Красноградська 4, Красноградська 5 та Красно-градська 6, Красноградська 7, Красноградська 8.

Питання для самоперевірки

· Які морфологічні відзнаки має сочевиця?

· Як відрізняються підвиди сочевиці?

· Які сорти сочевиці використовуються в Україні?

· Які є підвиди, екологічні групи та різновидності нуту?

· Які сорти нуту використовуються в Україні?

· Чим відрізняються підвиди та екологічні групи чини?

· Які сорти чини використовуються в Україні?

Література

1. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур: Навч. посібник / За ред. Н.А. Білоножка. – Вища школа, 1990. – 292 с.

2. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття / За ред.М.А. Бобро та ін. К.: Урожай, 2001. – 392 с.

 

Лабораторна робота № 18