Ознаки основних різновидностей гороху посівного лущильного

Методичні вказівки

До виконання лабораторних робіт

з дисципліни "Рослинництво"

Частина 2

Факультет «Агротехнологій та екології»

Спеціальність 6.130.100 «Агрономія»

м. Мелітополь

Укладач: к.с.-г.н., старший викладач Герасько Т.В.

 

Методичні вказівки розглянуто і узгоджено на засіданні кафедри загального землеробства (протокол № від 2009 року). Схвалено та рекомендовано до видання методичною комісією факультету агротехнологій та екології ТДАТУ (протокол № від 2009 року).

 

 

Рецензенти: к.с.-г.н., доцент Колесніков М.О.

к.с.-г.н., ст. викладач Іванова І.Є.

 

Зміст

 

Лабораторна робота № 15. Загальна характеристика бобових.

Горох – визначення видів та різновидностей. …....4

Лабораторна робота № 16. Соя – систематика та морфологія рослин.

Квасоля – види та різновидності.............…….....12

Лабораторна робота № 17. Сочевиця, нут, чина – систематика та морфологія

рослин, види, підвиди та різновидності………..19

Лабораторна робота № 18. Картопля – систематика та морфологічні

ознаки, будова бульб. ……………………………24

Лабораторна робота № 19. Топінамбур та інші малопоширені бульбоплоди –

систематика та морфологічні ознаки…................29

Лабораторна робота № 20. Цукрові буряки - систематика та морфологічні

ознаки, анатомічна будова кореня………..……..36

Лабораторна робота № 21. Підвиди, групи та різновидності культурного

соняшнику. Визначення панцирності

соняшнику………………………………………...41

Лабораторна робота № 22. Рицина, ріпак, гірчиця, рижій - систематика

та морфологічні ознаки………………………….45

Лабораторна робота № 23. Сафлор, арахіс, мак, кунжут, перила, лялеманція –

систематика та морфологічні ознаки…..……..…51

Лабораторна робота № 24. Коріандр, аніс, кмин, фенхель, м’ята, шавлія,

лаванда - систематика та морфологічні ознаки....58

Лабораторна робота № 25. Льон, коноплі, бавовник - систематика та

морфологічні ознаки……………………………..65

Лабораторна робота № 26. Хміль, тютюн, махорка - систематика та

морфологічні ознаки…………………………….73

Лабораторна робота № 15

Загальна характеристика бобових. Горох – визначення видів та різновидностей.

Мета. Вивчити морфологічні особливості бобових культур.

Завдання.

1. Скласти характеристику зернових бобових культур за формою 1.

2. Скласти морфологічну характеристику гороху посівного за формою 2.

Завдання для самостійної роботи

Сучасні сорти зернових бобових культур.

Форма 1.

Морфологічні ознаки зернових бобових культур

Орган	Культура
Соя	Квасоля	Горох	Сочевиця	Чина	Нут
Корінь
Стебло
Листки
Квітка
Суцвіття
Плід
Насіння
Сходи

 

Форма 2.

Морфологічні ознаки гороху посівного

Орган	Коротка характеристика
Корінь
Стебло
Листки
Квітка
Суцвіття
Плід
Насіння

 

Обладнання і матеріали: табличний, гербарний, колекційний матеріал, слайди.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БОБОВИХ

Серед зернових бобових культур, які вирощують в Україні, найбільше значення мають горох посівний (Pisum sativum L.), люпин жовтий (Lupinus luteus L.), люпин білий (Lupinus albus L.) та люпин вузьколистий, або синій (Lupinus angustifolius L.), кормові боби звичайні (Faba vulgaris Moench.), соя культурна, або щетиниста (Glycine hispida Maxim.), квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris L.), сочевиця культурна, або харчова (Lens escylenta Moench.), нут культурний (Cicer arietinum L.) та чина посівна (Lathyrus sativus L.).

За ботанічною класифікацією зернові бобові культури на­лежать до родини бобових (Fabacea (Leguminosae Juss). За морфологічними ознаками окремих органів рослин вони іс­тотно відрізняються від злакових.

Коренева система у зернових бобових стрижнева, скла­дається з добре розвиненого головного кореня, який розрос­тається із зародкового корінця і проникає у ґрунт на глибину 100—200 см, та бічних корінців — відгалужень першого і наступних порядків, які поширюються в боки до 100—120 см і розміщуються в основному в орному шарі (0—35 см).

Розрізняють ще стеблові корені — гіпокотильні (підсім'я-дольні), епікотильні (надсім'ядольні) та міжвузлові.

Гіпокотильні корені в основному розвиваються у рослин, які виносять на поверхню ґрунту сім'ядолі, — соя, люпин, квасоля (крім багатоквіткової). Розміщуються вони між коре­невою шийкою та сім'ядолями. У рослин, які не виносять з ґрунту сім'ядолей — горох, кормові боби, сочевиця, чина, нут, — утворюються переважно епікотильні корені, що роз­міщуються над сім'ядолями. На першому міжвузлі стебла можуть утворюватися при глибокому загортанні насіння у зволожений ґрунт міжвузлові корені.

На коренях знаходяться добре помітні бульбочки, які утво­рилися внаслідок проникнення в кореневу тканину азот­фіксуючих бульбочкових бактерій (Bacterium radicicola).

Стебло трав'янисте, різної висоти — від 25—50 см (сочеви­ця дрібнонасінна) до 250 см і більше (виткі форми квасолі); складається з гіпокотильної та епікотильної частин, стеблових вузлів і міжвузлів; округле (горох, квасоля, нут, люпин) або чотиригранне (кормові боби, чина, сочевиця); опушене (соя, нут, люпин) або голе (горох, кормові боби, квасоля, чина, сочевиця); прямостояче (кормові боби, люпин, соя, кущові форми квасолі, нут, сочевиця), сланке (горох, чина) або витке (квасоля багатоквіткова); у різній мірі розгалужене.

Листки складні — мають черешок, прилистки та листочки. За будовою поділяються на парно- або непарнопірчасті, трій­часті, пальчасті й вусаті.

Парнопірчасті листки складаються з однієї або кількох пар листочків, а черешок закінчується розгалуженими вусиками чи коротким вістрям (горох, сочевиця, чина, кормові боби); у непарнопірчастих листків на черешку листочки також роз­міщуються парами, але його верхівка замість вусиків за­кінчується одним листочком (нут), у бобових з трійчастими листками (соя, квасоля) на черешку є три листочки з власни­ми черешками, причому перші два справжні листки у них прості (примордіальні). Пальчасті листки, які характерні для люпину, мають черешок, на якому у вигляді віяла розміщується декілька листоч­ків (5—7 і більше). У дея­ких форм гороху трапля­ються вусаті листки, де на черешку замість листоч­ків є розгалужені вусики. В основі складних листків містяться при­листки різної форми і ве­личини.

Квітки у бобових не­правильного метеликово­го типу. Вони складаються з чашечки, ві­ночка, тичинок і маточ­ки. У чашечці розміщу­ється 5 напівзрослих яйце­подібно-ланцетних, лан­цетних та інших за формою чашолистків; у ві­ночку — 5 пелюсток, різ­ної величини та форми: верхня пелюстка, яка за шириною часто переви­щує довжину, називаєть­ся прапорцем (вітрилом, парусом), дві бічні вільні пелюстки називаються крилами та дві нижні, які частково зрослися, називаються човником. Віночок має різне забарвлення: біле, рожеве, червоне, жовте, голубе, фіолетове та ін.

Тичинок у квітці 10, з них 9 зростаються до половини у вигляді трубки, а одна залишається вільною, що властиво квіткам більшості польових зернових бобових культур — горо­ху, сочевиці, квасолі, сої, кормовим бобам, або всі 10 тичинок зростаються у трубку (квітки люпину).

Маточка складається із зав'язі, стовпчика і приймочки. У зав'язі може бути різна кількість насінних зачатків (від 1—2 до 8—10 і більше), що залежить від виду, роду рослин.

Квітки розміщуються на квітконіжках по 1—2 у пазухах листків (горох, сочевиця, чина, нут) або утворюють суцвіття: китицю (люпин, квасоля, соя, кормові боби), несправжній зонтик (фасційований горох).

Плід однонасінний, дво- або багатонасінний біб. Боби мають різну форму — пряму, зігнуту, серпоподібну, шаблеподібну, ромбічну, плоску, здуту та ін.; завдов­жки від 1—2 до 15—20 см і більше. Вони бувають голими і опушеними (люпин, соя), за забарвленням солом'яно-жовті, чорно-бурі, фіолетові, строкаті.

Боби складаються з двох стулок і у більшості бобових рослин, крім нугу та білого люпину, при достиганні роз­тріскуються і стигле насіння легко відокремлюється від на­сінної ніжки.

Насіння вкрите міцною насінною оболонкою, яка має різне забарвлення. Під нею розміщується зародок, який скла­дається з двох сім'ядолей, зародкових корінця і стебельця та верхівкової бруньки з двома справжніми листочками і точкою росту. На верхньому боці насінної оболонки роз­міщується у вигляді смужки насінний рубчик — місце при­кріплення насінного зачатка до насінної ніжки. Рубчик роз­діляється на дві поздовжні половинки рубчиковим слідом, який являє собою слід розриву судинно-волокнистого пучка між насінною ніжкою та насінням і є місцем для проникнення води в зародок під час проростання насіння. У так званого твердокам'яного насіння рубчиковий слід закритий кутику­лою, крізь яку вода в насіння практично не проникає і воно без відповідної підготовки не проростає. У кінці рубчика, з боку корінця, можна помітити сім'явхід, або пилковхід (мікропіле), через який при заплідненні проникає пилкова тру­бочка, з протилежного боку насінного рубчика міститься холаза у вигляді маленького горбочка (на насінні квасолі роздвоєного), яка є основою насінного зачатка.

Визначення зернових бобових культур за насінням. Насіння зернових бобових має різні розміри, форму і забарвлення. Довжина його залежно від роду, до якого належить та чи інша зернова бобова рослина, становить від 2—3 мм (сочевиця дрібнонасінна, люпин багаторічний) до 17—23 мм (квасоля багатоквіткова); за формою воно буває округлим, округло-кутастим, плоским, овальним, валькуватим, еліптичним, нир­коподібним та ін.; за забарвленням — однотонно білим, жовтим, зеленим, коричневим, сірим, чорним або з малюнком.

Визначення зернових бобових за сходами. Насіння зернових бобових культур при проростанні поглинає значно більше води, ніж зерно злакових рослин.

Бубнявіння насіння починається лише при поглинанні води у відсотках на абсолютно суху масу: сочевиця, нут — 100—105; горох, соя — 100—110; люпин білий — 110—115; кормові боби — 110—120; квасоля — 110—130; чина — 120—130; люпин жовтий — 140—145; люпин вузьколистий — 165—170.

Першим при проростанні насіння з'являється корінець, за ним — стебельце.

Зважаючи на особливості проростання, зернові бобові по­діляються на дві групи: до першої належать ті, в яких при проростанні насіння на поверхню ґрунту виносяться сім'ядолі підсім'ядольним колінцем (так зване надземне проростання); до другої — ті, в яких сім'ядолі не виносяться і на поверхні ґрунту відразу з'являються перші справжні листки. Першу групу становлять зернові бобові культури, які утворюють пальчасті та трійчасті листки — люпин, соя і квасоля (крім багатоквіткової, яка не виносить сім'ядолей); другу — які мають парно- та непарнопірчасті листки — горох, сочевиця, чина, кормові боби, нут.

У фазі сходів для зернових бобових культур властиві також такі ознаки, як опушеність першого справжнього листка, форма і розмір листочків та прилистків.

ГОРОХ

Ботанічна характеристика. Рід гороху — Pisum L. (підроди­ни лядвенцевих — Lotoideae) — поділяється на шість видів: горох культурний (посівний) — P. sativum L., горох високий — /'. vlatius Steven., горох низькорослий — P. himile Boiss et Мої., горох абіссінський — P. abyssinicum Braun., горох червоно-жовтий — P. fulvum Sibth. et Sm. та горох багаторічний (краси­вий) — P. formosum Boiss.

Найпоширенішим є посівний горох, який визнається дея­кими ботаніками як збірний вид культурного гороху {Pimm sativum L).

Його поділяють на чотири підвиди: горох культурний по­сівний — sativum Gov., польовий — arvense L., закавказь­кий — transcaucasicum Gov. та азіатський — asiaticum Gov.

Академік П.М.Жуковський вважає, що посівний і польо­вий горох — це самостійні види.

Переважна більшість сортів, які вирощують в Україні, належать до виду культурного, або посівного гороху, менша частина — до польового, який ще має назву пелюшка.

Характерні морфологічні ознаки посівного та польового горо­ху. Горох посівний. Насіння округле, з гладенькою поверхнею або кутасте із зморшками на поверхні (так зване мозкове), жовте, оранжеве, зелене, без малюнка, переважно із світлим насінним рубчиком (рідше з чорним). Сходи і листки зелені. Квітки білі (зрідка голубі).

Горох польовий. Насіння округло-кутасте з гладенькою або хвилястою поверхнею; сіре, буре, коричневе, темно-червоне, фіолетово-червоне, часто з малюнком, з бурим або чорним насінним рубчиком. Сходи і листки зелені, але в основі прилистків та в місцях прикріплення листочків і вусиків є червонуваті антоціанові плями. На стеблах сходів і дорослої рослини з більш освітленого південного боку теж помітне червонувате забарвлення. Квітки рожеві, фіолетово-червоні, пурпурові (рідше білуваті).

Ботаніки вважають, що віднесення гороху посівного і по­льового до різних видів більш аргументовано з ботанічної точки зору. Тепер серед кормових сортів гороху на зерно (їх можна використовувати як харчові) є такі, в яких зерно має світле забарвлення, а рубчик — темне.

Коренева система у гороху добре розвинена. Головний стрижневий корінь проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м, а розгалужені бічні корені — до 1 м у боки.

Стебло трав'янисте, в основі здатне до гілкування, різної висоти: у карликових сортів — до 50 см, напівкарликових — 80, середньорослих — 130 та у високорослих — до 150—200 см і більше. Карликові сорти стійкі проти вилягання; високо­рослі — утворюючи сланкі стебла, вилягають. У поперечному розрізі стебло округле або невиразно чотиригранне, порож­нисте, різної товщини, з багатьма міжвузлями. Стебла у горо­ху бувають простими (звичайними) і фасційованими (штам­бовими). Прості стебла мають видовжені міжвузля, до верхівки тоншають; фасційовані — складаються з коротких міжвузлів, у верхній частині розширено-сплющених (фасційованих).

Листки у посівного і польового гороху парнопірчасті, здебільшого з 2—3 парами листочків і закінчуються розгалуже­ними вусиками, якими рослини можуть чіплятися одна за одну або в сумішках закріплюватися на інших високоросліших рослинах. Листочки яйцеподібні, оберненояйцеподібні, довгасті, округлі, ромбічні, різної величини. Прилистки великі, більші, ніж листочки, напівсерцеподібної форми, основою охоплюють стебло.

Стебло, листки і прилистки покриті восковим нальотом.

У природі трапляються форми гороху з непарнопірчасти­ми та багаторазово парнопірчастими листками, а також з листками у вигляді розгалужених вусиків (горох вусатий).

Квітки у посівного гороху величиною від 15 до 36 мм, переважно білого кольору, зрідка — голубого. У сортів з простим стеблом квітки розміщуються по 1—2 на квітконіжках вздовж стебла; з фасційованим (штамбовим) стеблом квітконіжки з 2—5 квітками розміщуються у верхній частиш стебла, утворюючи суцвіття — несправжній зонтик.

У польового гороху квітки різ­ного кольору, частіше фіолетово-чер­воного.

Плід — біб. За будовою стулок бобів посівний і польовий горох по­діляються на лущильні й цукрові сорти. У стулках лущиль­них сортів гороху, які вирощують в основному для одержання стиглого зерна, внутрішні боки стулок висте­лені пергаментним шаром клітин, який надає міцності й жорсткості плодам. У цукрових сортів, насіння яких використовується для консер­вування або безпосереднього вжи­вання в їжу в недостиглому стані, пергаментний шар клітин відсутній. Такі плоди є досить ніжними і часто використовуються у їжу "на лопат­ку" — цілими. За формою боби у лущильних сортів бувають прямими, зігнутими і шаблеподібними, з тупою або загостреною верхівкою, у цукрових — мечоподібними з гла­денькою поверхнею стулок та чоткоподібними, в яких добре помітні на стулках перетяжки між насінними гніздами.

Розмір бобів у гороху визначається їхньою довжиною і шириною. За довжиною вони поділяються на невеликі (З— 4,5 см), середні (4,6—6 см), великі (6,1—10 см) та дуже великі (більше 10 см); за шириною — на вузькі (0,3—0,4 см), середні (0,5—0,8 см) й широкі (0,8—1,2 см).

У сортів гороху зернового напряму в кожному бобі міс­титься у середньому 5—6 насінин з відхиленнями від 3—4 до 12 насінин. За формою насіння округле, кутасте, округло-кутасте, квадратне. Поверхня його гладенька або зморшку­вата.

Забарвлення насіння у посівного гороху, насінна оболонка якого прозора, визначається кольором сім'ядолей і може бути біло-рожевим, жовтим, оранжевим, сизо- або оливково-зеле­ним, з світлим, рідше темним рубчиком. У польового гороху насіння сіре, буре, коричневе або чорне, що залежить від забарвлення насінної оболонки, часто з крапчастим, мар­муровим або плямистим малюнком, з темним насінним рубчиком.

Різновидності гороху. Поширений у виробництві посівний горох поділяється на різновидності за такими основними ознаками: висотою та формою стебла; забарвленням сім'я­долей, насіння і насінного рубчика; розміром насіння і будо­вою бобу.

За цими ознаками горох поділяють на карликовий та напівкарликовий, у яких висота не перевищує 25—60 см, середньорослий — 60—90 і високорослий — з стеблом понад 90 см; з простим або фасційованим стеблом; насінням круп­ним (маса 1000 шт. понад 250 г), середнім (170—250 г) або дрібним (менше 170 г), рожевого, зеленого, оливкового або воскового кольору та світлим чи темним насінним рубчиком, жовтими або зеленими сім'ядолями.

Характеристику найпоширеніших в Україні різновиднос­тей гороху наведено в таблиці 1.

В Україні зареєстровано значну кількість сортів гороху. Богатир чеський, Труженик, Смарагд - стійкі до вилягання. Зараз селекціонерами створюються сорти з меншими листками, що не вилягають і придатні до прямого комбайнування:

а) виколисті - з меншими прилистниками і листочками;

б) напівбезлисті - прилистники нормального розміру, а замість листочків - вусики;

в) повністю безлисті, де немає прилистників і листочків, а є лише вусики.

Сорти Орендатор, Інтенсивний 92, Харківський 29 рекомен­дується вирощувати на фоні мінімального внесення добрив, дотри­муючись надранніх строків сівби.

Для вирощування за інтенсивною технологією найбільш придатні Богатир чеський, Рапорт, Смарагд, Топаз, Труженик та ін, які добре реагують на високий агрофон. Стійкі до осипання сорти Люлинецький короткостебловий, Уладівський напівкарлик, Лото, Норд, Красноградський 8. Підвищену стійкість до основних хвороб мають Гранат, Дельта, Надійний, Світязь, Для зони Полісся і Лісостепу зареєстровано сорти гороху польового (пелюшка), Поліська 1 та Зв'ягельська.

Таблиця 1

Ознаки основних різновидностей гороху посівного лущильного

Різновидність	Підрізновидність	Розмір насіння	Забарвлення насіння	Забарвлення насіннєвого рубчика
Вульгаре	Вульгаре	Невелике і середнє	Світло-рожеве, жовте	Світле
Те ж саме	Глаукоспермум	Те ж саме	Зелене, сизо-зелене	Те ж саме
Пондерузум	Пондерузум	Велике	Світло-рожеве, жовте	Те ж саме
Екадукум	Екадукум	Невелике і середнє	Те ж саме	Світле із залишком сім’яніжки
Макашові	Макашові	Те ж саме	Зелене, сизо-зелене	Те ж саме

Питання для самоперевірки

· Чим відрізняється морфологічна будова зернових бобових рослин?

· На які групи поділяються зернові бобові за особливостями проростання?

· Чим відрізняється морфологічна будова гороху посівного та польового?

· Які є різновидності посівного гороху?

· Які сорти гороху використовуються в Україні?

Література

1. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур: Навч. посібник / За ред. Н.А. Білоножка. – Вища школа, 1990. – 292 с.

2. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття / За ред.М.А. Бобро та ін. К.: Урожай, 2001. – 392 с.

 

Лабораторна робота № 16