Making a promise. There ideas are at the basis of speech act theory

Класифікація оцінок

Найпоширенішою класифікацією за оцінною шкалою є виокремлення позитивної (мейоративної, меліоративної), нейтральної, негативної (пейоративної, інвективної) оцінки [c. 86].

Коротун О. О. Семантика оцінки в номінаціях особи / О. О. Коротун // Ономастика і апелятиви: зб. наук. пр– Д.: ДНУ, 2001.. – Вип. 14. – С. 86-92.

Поділ мовних оцінок на позитивну, нейтральну, негативну випливає із розуміння оцінки як відношення суб’єкта до пізнаваного об’єкта та визнання оцінки обов’язковим компонентом структури мовного значення. [c. 47].

Крисанова Т.О. Співвідношення емотивного та оцінного компонентів висловлювань, що передають негативну оцінку адресата / Т. О. Крисанова // Філологічні студії. – Луцьк: Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. Волинський Академічний Дім, 2001. – № 2. – С. 70-73.

Граматика оцінки

Сучасні лінгвістичні дослідження мотивують необхідність розробки «граматики оцінки» – системи вираження оцінних значень з урахуванням прагматичних характеристик, Халіман О. В. Морфологічні засоби вираження категорії оцінки в сучасній українській мові: рід і число: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01. «Українська мова» /

О. В. Халіман. – Х., 2011. – 20 с. яку деякі лінгвісти називають категорією оцінності “з метою термінологічної уніфікації та розмежування” [c. 73]

Вишивана Н. Особливості мовної категорії оцінності та структура

оцінки//Науковий вісник Чернівецького національного ун-ту. − Випуск

188−189: Германська філологія. − Чернівці: Рута, 2004. − С. 73−78

Граматика оцінки має функційне підгрунтя Для цього необхідно розкрити складний діахронічно-синхронічний процес породження оцінних значень на рівні граматики та складну природу граматичної прагматики, тобто мотивацію використання граматичних засобів, що виражають оцінку [c. 120]Космеда Т. А. Мовна гра в парадигмі інтерпретативної лінгвістики. Граматика оцінки. Граматична ігрема (теоретичне осмислення дискурсивної практики) / Т. А Космеда, О. В. Халіман. – Дрогобич: Коло, 2013. – 228с.

Лінгвіст І. В. Вольф звертає увагу на те, що, незважаючи на мовну універсальність категорії оцінки, у способах вираження оціночних значень різні мови виявляють свою індивідуальність. Наприклад, існує відмінність у вживанні слів, що виражають оціночне ставлення, по-різному вживаються предикати на позначення оцінки (вважати, здаватися), розрізняють також вживання інтенсіфіткаторів і деінтенсіфікаторів − слів, які забезпечують посилення або послаблення оціночного висловлювання. Ця особливість оцінки безпосередньо пов'язана з її прагматичним характером. Вольф, Е. М. Функциональная семантика оценки. / Е. М. Вольф. - М.: Эдиториал УРСС, 2002. - Изд. 2-е, доп. -280 с

Висновок Отже, Оцінка – це універсальна граматична категорія, яка виражає позитивне чи негативне ставлення мовця до змісту висловлювання й реалізується в частинах слова, вигуках, модальних частках, повнозначних лексемах, словосполученнях, фразах, у мовленнєвих актах й аксіологічних категоріях [c. 55]. Нагель В. В. Різновиди оцінки як лінгвістичної категорії [Електронний ресурс]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/dlgum/2007_6/15.html

1.2 За значенням логіко – лінгвістична категорія оцінки відовідає текстовій семантичній категорії модальності. Поняття оцінки утворює смислову основу суб’єктивної модальності в широкому значенні слова, включаючи не тільки логічну (інтелектуальну, раціональну) кваліфікацію повідомленого, а й різні види емоційної (ірраціональної реакції). «Необхідно проводити принципово чітку грань між різними емоційними формами вираження реакцій на дійсність і модальною оцінкою ставлення висловлюваняя до дійсності», проте Виноградов закликає враховувати, що «з категорією модальності стикаються і навіть частково переплітаються різні види і типи емоційної експресії (наприклад, обурення, захоплення, погрози і т. п.» [с. 379]. Виноградов В. В. Избранные труды: исследования по русской грамматике. / В.В. Виноградов – М.: Наука, 1975. – 559 с. У лінгвистиці модальність визначається як «функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлювання до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлення» [c. 180]. Женетт Ж. Фигуры: Работы по поэтике / Ж. Женнет; Пер. с фр. – М.: Пилигрим, 1998. – 286 с.У західноєвропейській лінгвістиці найбільше розповсюдження отримала концепція модальності Шарля Балі, суть якої полягає в тому, що в будь-якому висловлюванні можна виділити основний зміст (диктум) та його модальну частину (модус), яка виражає інтелектуальне, емоційне або вольове судження мовця по відношенню до диктуму [c. 44] Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли.; пер. с фр. Вентцель Т. В. – М.: Свет, 2001. – 129 с.

О.С. Ахманова розглядає модальність як понятійну категорію зі значенням ставлення мовця до змісту висловлювання і відношення змісту висловлювання до дійсності (відношення повідомлюваного до його реального здійсненню), що виражається різними лексичними і граматичними засобами, такими як форма і спосіб, модальні дієслова і т.д. Модальність може мати значення ствердження, наказу, побажання, припущення, достовірності, ірреальності та ін.. У «Словнику лінгвістичних термінів» (1969) дається також розрізнення модальності за видами:

- модальність гіпотетична (hypothetical (suppositional) modality), яка передбачає подання змісту висловлювання як можливого;

- модальність дієслівна (verbal modality) – що виражається дієсловом;

- модальність ірреальна (unreal modality) – представлення змісту висловлювання як неможливого, нездійсненного;

- модальність негативна (negative modality) – представлення змісту висловлювання як невідповідного дійсності [c. 237]. Словарь лингвистических терминов [Електронний ресурс] / О.С. Ахманова. – М.: Советская энциклопедия, 1969. – 608 с.

За визначенням М. Я. Блоха, модальність як категорія в англійській мові може виявлятися «у сфері граматичних елементів мови та у сфері її лексико-номінативних елементів. У цьому значенні будь-яке слово, що виражає оцінку з навколишньою реальністю, повинно визначатися як модальне» [с. 98]. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики / М.Я. Блох. – 3-е изд., испр. – М.: Высшая школа, 2002. – 160 с.

According to Palmer [с. 16]modality in language, then,

concerned with subjective characteristics of an utterance, and it could

even be further argued that subjectivity is an essential criterion for

modality. Modality could, that is to say, be defined as the

grammaticalisation of speakers’ (subjective) attitudes and opinions.

The study combining modality and speech - acts can be found

in Palmer [26, p.14]. He states that the distinction between proposition

and modality is very close to that of locutionary act and illocutionary

act as proposed by Austin. In the locutionary act we are” saying some

thing”- answering a question, announcing a verdict, giving a warning or

making a promise. There ideas are at the basis of speech act theory.