В Visio2000 моделюється система взаємин учасників проекту

4) На основі попередніх кроків створюється модель організаційної структури, яку можна розширювати в область управління персоналом (див. рис. 4.25), в область моделювання бізнес-процесів (див. рис. 4.26), в область моделювання інформаційної системи. Visio2000 також дозволяє включати в єдину організаційну модель систему розподілу і використання оргтехніки, плани приміщень і облаштованості робочих місць, вартісні моделі попроцесного обліку витрат або розрахунку заробітної плати й багато чого іншого.

Інтеграція моделей бізнес-процесів в Visio2000 з програмними пакетами Outlook і MS Project дозволяють реально управляти організацією за допомогою створених моделей, тобто створювати рішення на рівні корпоративних інформаційних систем.

Для моделювання організаційної структури, бізнес-процесів і системи комунікації також активно використовуються програмні засоби класу WorkFlow.

 

Рис. 4.25. Модель організаційної структури з розширеним «управлінням персоналу»

Рис. 4.26. Модель організаційної структури і бізнес-процесів

Сучасні тенденції в розвитку організаційних структур управління

Представлені вище класифікації організаційних структур та опис підходів до їх ефективного вибору і проектування, природно, не може вичерпувати того різноманіття різних рішень, які можуть використовуватись в керуванні проектом. У сучасному світі позначився ряд тенденцій у розвитку організаційних структур управління, які, з одного боку, поки ще не можуть бути глибоко осмислені, покладені в струнку класифікаційну схему і зв'язані із представленою вище структурою викладу, але з іншої сторони вже зараз можуть бути з успіхом використані в ході реалізації проекту.

Горизонтальні структури

Перша тенденція може бути охарактеризована як прагнення до створення «горизонтальної» структури (див. п. 3), що припускає, що координація діяльності підрозділів і горизонтальні зовнішні зв'язки здійснюють більш істотний вплив на ефективність підприємства, ніж традиційне вертикальне управління. Основними рисами такої структури є:

• тенденція найбільш повного задоволення інтересів замовника зі скороченням числа «внутрішніх» завдань;
• мінімальне число рівнів ієрархії зі створенням як основних одиниць автономних і самокерованих комплексних груп, здатних вирішувати будь-які завдання замовника і очолюваних тимчасовими керівниками;
• наявність потужної інформаційної системи, що дозволяє автоматизувати рутинні завдання управління і надає можливість менеджерам зосередитися на головних завданнях;
• зміна критеріїв оцінки роботи менеджерів: ініціативність стає важливіше ретельності, цільовий орієнтир – робота для замовника, а не для начальника.

 

Гнучкі структури

Інша тенденція може бути визначена як прагнення до рухливої, гнучкої структури, основні характеристики якої можна звести до наступного переліку:

· новітні інформаційні й комунікаційні технології;

· максимальна адаптація до змін середовища з максимально швидкою реакцією на них;

· максимальна гнучкість структури;

· здатність до постійної самореорганізації;

· гнучкі форми конкуренції з перевагою кооперації і співробітництва над домінуванням і поглинанням.