Логістика як джерело конкурентної переваги

Нині на початковому етапі другої „революції” у сфері постачання та збуту, передбачити результати якої поки що складно, компанії вдаються до нових стратегій в організації постачання та збуту, шукають нові конкурентні переваги. Нові стратегії повинні забезпечити більшу диверсифікацію і гнучкість бізнесових рішень. Відповідно змінюватиметься й організаційна структура сфер постачання та збуту. Як і перша революція в цих сферах на прикінці XIX ст., результати другої докорінно змінять організаційну структуру сфер постачання і збуту корпорації та галузеву структуру світового господарства. При цьому загальний ефект значно перевищить нинішній від прогресу в розвитку систем постачання та збуту. Таким чином, логістика — самостійний науково-практичний напрям — сформувалася лише у 70—90-х роках XX ст. як продукт другої „революції” у процесах постачання та збуту.

16.3. Регіональна структура світового ринку логістичних послуг.

Нині витрати на логістику перевищують 13 % валового світового продукту та стабільно зростають. Динаміка та регіональний розподіл світових логістичних витрат відображені в табл. 16.1. Отже, за період 1997-2002 рр. витрати на логістику в світовому господарстві збільшилися з 5,1 трлн. дол. США до 6,7 трлн. дол. США, або на 32,1%. Причому протягом цього періоду логістичні витрати зросли в країнах Тихоокеанського регіону на 45,8 %, в Європі – на 39,5 %, в інших регіонах світу на 27,5 %, у Південній Америці – на 20,9 %, у Північній Америці – на 16,2 %. Таким чином, практично в усьому світі, окрім країн Північної Америки (передусім США, де приділяється надзвичайно висока увага до ефективності логістичного менеджменту та управління ланцюгами поставок), спостерігається різке зростання логістичних витрат, але найбільш значним воно було в країнах Тихоокеанського регіону (зокрема в Китаї та Індії) та в Європі.

У сучасному світі бізнесу логістика дедалі більше визнається засобом збільшення прибутків і джерелом порівняльної переваги в умовах зростаючої конкуренції. Але традиційні джерела конкурентної переваги, які надає логістика (зменшення витрат на транспортування, складування, запаси й похідні адміністративні витрати), вже втрачають своє значення, на що вказують західні дослідники. Так, галузі, що були серед перших щодо запровадження логістичного підходу в управлінні виробництвом і збутом — автомобільна, електронна промисловість, роздрібна торгівля — зменшили відповідні витрати з 1987 до 2000 р. від 14,3 до 7,5 % доходу, але очікується подальше дуже повільне зменшення — лише до 6,6 % у 2010 р. Тому фірми-виробники продукції шукають нові шляхи скорочення логістичного циклу. В умовах наростаючої конкуренції й потреби дальшого скорочення витрат дедалі більше підприємств-виробників вважають за доцільне передати логістичні операції спеціалізованим логістичним фірмам. Кількість цих фірм — логістичних операторів — збільшується в Західній Європі, Японії та США. Співробітництво з логістичними операторами надає змогу підприємствам отримувати конкурентні переваги за рахунок:

• скорочення операційних логістичних витрат, підвищення ефективності функціонування підприємства і, як наслідок, зниження собівартості продукції;

• підвищення гнучкості та адаптації підприємства до постійних змін, що відбуваються в навколишньому середовищі;

• зниження ризиків;

• скорочення тривалості операційних і логістичних циклів.

Що стосується регіональної структури світового ринку логістичних послуг, то за останні роки на ньому відбулися значні зрушення на користь країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, зокрема це пов’язане з прискореним розвитком логістики в двох найбільших за населення країнах світу – Китаї та Індії.

Розділ 17. Єврологістика: концептуальний базис та регіональні складники.