Специфіка соціологічної інтерпретації освіти

Зростання ролі соціологічних досліджень у збиранні достовірної інформації про процеси, що протікають у сфері освіти, визначено рядом факторів. По-перше, це пов'язано з усвідомленням громадськістю соціальної природи освіти, а отже, і необхідності застосування адекватних методів для його дослідження, тобто соціологічних. По-друге, саме зростання ролі освіти у сучасному суспільстві потребувало повнішої, точнішої і конкретнішої інформації про стан і тенденції розвитку цієї сфери для управління нею. По-третє, зросла суспільна потреба у чіткішій науковій інтерпретації характеристик суб'єктів і об’єктів процесу освіти, їх соціальному статусі, місці в житті суспільства. По-четверте, реформування сфери освіти у колишніх республіках СРСР вимагало опори не тільки на психолого-педагогічні, але і на соціологічні знання про неї.

Ці, та інші обставини стали причиною того що соціологічні дослідження все активніше застосовуються для вивчення дуже широкого діапазону різноманітних аспектів сфери освіти. Можна говорити про тісний зв'язок і визначеність соціологічних досліджень найважливішими пошуковими напрямами у становленні освіти. Передусім це відноситься до демократизації системи освіти і виховання. Мова йде про:

- дослідження ступеня демократичності управління освітою і організації навчального процесу;

- рівні проникнення ідей демократизації у зміст освіти;

- ціннісні орієнтації суб'єктів та об’єктів освітнього процесу — педагогів, учнів, студентів.

Спрямовані на підвищення фундаментальності освіти соціологічні дослідження допомагають реально оцінити стан і тенденції руху у цьому напрямкові, уточнити потреби та інтереси різних груп учасників освіти, ступінь їх орієнтації на фундаментальну освіту. Це дозволить коригувати на науковій основі як змістовну, так і організаційну сторони роботи.

Інтеграція освіти припускає, з одного боку, опору на дослідження рівня сумісності різних форм і систем освіти, а з іншого, — пошук найефективніших методів забезпечення цієї інтеграції.

Впровадження новітніх технологій навчання, передусім комп'ютеризації, вимагає прогнозування його соціальних наслідків, яке повинне будуватися на конкретних даних і результатах соціально-педагогічних експериментів.

Гуманізація і гуманітаризація освіти здійснюється на підґрунті соціальної (у тому числі і соціологічної) інформації про стан усіх рівнів освіти — від дошкільної до післядипломної.

Потрібний пошук оптимальної моделі безперервної освіти, що об'єднує усі його ланки. За таких передумов соціологічний моніторинг якісних і кількісних вимірів різних рівнів і організаційних форм освіти стає обов'язковою умовою забезпечення успіху у цій сфері. Активна опора на соціологічні дослідження практично на усіх напрямках реформування системи освіти не випадкова. Вона значним чином визначена тими характеристиками, які вирізняють соціологічну інформацію з поміж інших видів соціальної інформації.

Наявність повної, об'єктивної, оперативної інформації про соціально-освітні стосунки, їх спрямованість і динаміку стосовно різних вікових і соціальних груп учнів є необхідною умовою ефективної організації соціального управління освітою. Такі соціальні дані містяться і накопичуються учбовими закладами у різних формах. Це документи адміністрації, матеріали засідань педрад, інші формалізовані джерела, а також "жива пам'ять" педагогів, управлінців, керівників, працівників різних структур колективу у формі суспільної, групової та індивідуальної свідомості.

Така соціальна інформація має значну цінність для управлінців однак їй притаманні і деякі особливості, що ускладнюють її застосування для соціального управління. Передусім, вона обмежена тільки деякими з усієї сукупності соціально-виховних процесів. Зокрема, неохопленими аналізом залишаються суб'єктивні оцінки, думки учителів і учнів. Крім того, зазвичай, подібна інформація навряд чи може вважатися репрезентативною, тобто такою що відображає загальну, спільну думку усіх членів педагогічного колективу. До того ж, далеко не завжди, навіть подана у офіційних документах, вона є об'єктивною, достовірною, такою що адекватно відображає навчально-виховні ситуації. Практика доводить можливість як умисного, так і неумисного спотворення інформації. Очевидно, що соціальна інформація, яка традиційно накопичується у процесі освіти, має бути доповнена такою, яка за змістом, формою, критеріями достовірності і об'єктивності могла б служити науково-інформаційною базою для соціального управління. Йдеться про інформацію, що здобувається за допомогою соціологічних досліджень.

Враховуючи, те, що під час вивчення курсу "Соціологія" передбачено досить повне засвоєння методології, методів і технології проведення емпіричних соціологічних досліджень різноманітних рівнів і видів, у цій лекції основна увага звертається на особливості соціологічних досліджень, що проводяться у сфері освіти. У той же час слід відзначити, що освіта і виховання є у особливий спосіб інтегрованим соціальним процесом, або іншими словами специфічним континуумом. Саме тому цілком природним є наявність у цього процесу загальних для дослідження соціальних процесів вимірів, а отже і, придатних для їх досліджень соціологічних методів.

Соціологія освіти як управлінською інформацією активно користується результатами соціологічних досліджень двох рівнів: а) теоретичними, коли метою є дослідження яких-небудь загальних закономірностей у сфері освіти (наприклад, закономірностей трудової адаптації або навчальної мотивації). Тут слід зазначити, що теоретичні дослідження, у свою чергу, включають як загальнотеоретичні — прояв загальних соціальних закономірностей і тенденцій у сфері освіти, так і власні, внутрішні закономірності функціонування освіти як соціальної системи;

б) емпіричними, прикладними конкретно-соціологічними дослідженнями, метою яких є фіксація і узагальнення соціальних фактів у сфері освіти, виявлення тенденцій і динаміки тих або тих явищ чи соціально-освітніх процесів.

Таким чином, цілком виправдано буде стверджувати — емпіричні соціологічні дослідження є ефективним засобом забезпечення інформацією необхідною для вироблення соціальних технологій спрямованих на організацію високопродуктивного функціонування системи освіти.