Молярний коефіцієнт поглинання. Як від нього залежить чутливість фотометричної реакції?

Молярний коефіцієнт поглинання ε – оптична густина одномолярного розчину при товщині 1 см. Він характеризує внутрішні властивості речовини і не залежить від об’єму речовини, товщини шару та інтенсивності освітлення. Тому ця величина є найбільш важливою, загальноприйнятою характеристикою можливої чутливості фотометричного визначення. Чутливість колориметричного методу пропорційна величині молярного коефіцієнта поглинання.

Комплексонометрія (приготування робочих розчинів, індикатори, переваги методу).

Комплексонометрия (трилонометрия) — титриметрический метод, основанный на реакциях образования комплексных соединений ионов металлов с аминополикарбоновыми кислотами (комплексонами). Большинство ионов металлов взаимодействуют с комплексонами практически мгновенно с образованием растворимых в воде малодиссоциированных соединений постоянного состава. Метод позволяет определять практически все катионы и многие анионы. Найчастіше використовують комплексон ІІІ (або трилон Б) – Na2H2Edta 2H2O

Порівняно з іншими методами комплексоутворення, комплексонометрія має такі переваги:

1) Комплексони утворюють міцні сполуки майже з усіма катіонами (крім Na, K, Li), при цьому співвідношення М:R майже завжди дорівнює 1:1, не утворюється ніяких проміжних продуктів

2) КОМПЛЕКСОНИ УТВОРЮЮТЬ СТІЙКІ КОМПЛЕКСИ З КАТІОНАМИ ЛУЖНОЗЕМЕЛЬНИХ МЕТАЛІВ – Mg, Ba, Ca, Sr, що дає можливість їх прямого об’ємного визначення (до цього використовували непрямі об’ємні методи)

3) Взаємодія між комплексонами і металами відбувається за умов різної кислотності. Регулюючи кислотність, можна визначити одні метали в присутності інших. Однак це є і недоліком комплексонометрії, тобто необхідно суворо дотримуватись умов визначення. Оскільки 1 моль комплексону ІІІ (або трилон Б) майже завжди взаємодіє з 1 моль металу то його маса хімічного еквівалента дорівнює молярній (372.24)

Для встановлення точки еквівалентності в комплексонометрії використовують металоіндикатори (металохромні індикатори). Металоіндикатори – це органічні речовини, які утворюють з катіонами металу забарвлені комплексні сполуки. Ці сполуки менш стійкі, ніж комплекси відповідних металів з комплексонами. Як приклад можна навести індикатор еріохром чорний (ЕХЧ-Т), який часто застосовують і трилонометрії.

Забарвлення ЕХЧ-Т залежить від рН розчину при рН 7-11 індикатор забарвлений у синій колір. У цьому інтервалі рН іони багатьох металів (Mg, Ca, Zn, Cd, Al, Co, Ni, Cu тощо) утворюють з ЕХЧ-Т комплекси винно-червоного кольору, а з комплексонами – більш стійкі, часто безбарвні комплекси. Розглянемо процеси, які відбуваються в розчині при трилонометричному визначенні магнію. До розчину, що аналізують і який містить іони Мg2+, додають аміачний буферний розчин для встановлення рН 8-9 та індикатор ЕХЧ- Т. Розчин забарвлюється у винно-червоний колір за рахунок утворення сполуки Мg2+ з ЕХЧ-Т. При титруванні трилон Б зв’язує Мg2+ у більш міцну безбарвну сполуку:

Mg ЕХЧ + Na2H2Tr = MgNa2Tr + ЕХЧ + 2H+

При цьому виділяється вільний ЕХЧ-Т, який за умов визначення забарвлений у синій колір. Таким чином, наприкінці титрування розчин із винно-червоного стає синім.

Розчини задачі в мірній колбі на 100 мл доводятьдо мітки водою і добре перемішують. Потім відбирають 20(25) мл, переносять у конічну колбу для титрування доливають 5 мл аміачного буферного розчину та декілька краплин індикатора еріохромчорного Т до виникнення помітного, але не дуже темного вишнево-червоного забарвлення. Після цього титрують робочим розчином трилону Б до зміни забарвлення з вишнево-червоного на синє.

Кількість магнію в розчині розраховують за формулою:

Bгр = (Nтр. Vтр. EMg. 100)/(1000.A)

Як готують та встановлюють концентрацію робочого розчину в перманганатометрії?

Див. 4