Специфіка засобів масової інформації

Андрущенко

Соціологія засобів масової інформації

Матеріал підготовлено кандидатом історичних наук В. І. Жиленковим.

Специфіка засобів масової інформації

Засоби масової інформації - сукупність сучасних каналів зв'язку (преса, телебачення, радіомовлення, кіно та ін.), з допомогою яких доводиться різноманітна інформація до широкої громадськості суспільства. Засоби масової інформації — відносно самостійна система, що характеризується багатоманітністю компонентів (зміст, засоби, форми методи, кадри та ін.) і певними рівнями організації та формування (в країні, регіоні, на виробництві тощо). Цілісність системи засобів масової інформації — не її природна властивість, а наслідок відображення інформа­ційних потоків у суспільстві, що виражаються в прямому і зворотно­му зв'язку, Існуючі канали одержання інформації, що стосується зворотного зв'язку, тобто акумулюючи відомості про аудиторії не зав­жди спроможні дати повноцінні дані. Канали інформації або не до­сить репрезентативні (редакційна пошта), або спорадичні і багатофункціональні (масова робота з читачами, слухачами, глядачами та ін.).

Засоби масової інформації забезпечують суб'єктам політики великі можливості для реалізації мети політики, служать певним соціаль­ним силам, виступають могутнім фактором обґрунтування необхід­них для лідерів бази політичних відносин, пропаганди вироблених політичних і правових норм, правил і принципів, внесення суттєвої сторони пропагованих норм і правил, потрібне ставлення до суспіль­ного договору з приводу політичної влади. Засоби масової інформа­ції можуть бути або залежними від якихось соціальних сил, «обслу­говувати» тільки їх політичний інтерес, або незалежними від конкретних соціальних сил, але вони не можуть бути або політично, або ідеологічно нейтральні. Навіть нейтральна позиція, зайнята ко­лективом якихось засобів масової інформації, відповідає політичним інтересам певних соціальних сил і може бути добре ними використа­на. Нема нейтральної політичної свідомості і нема нейтральних засо­бів масової інформації. В сучасних умовах часто можна зустріти ха­рактеристику засобів масової інформації як «четверта влада». І це, з певною умовністю, справедливо. Засоби масової інформації — мо­гутнє знаряддя влади і тих сил, що здійснюють владу, або її опозиції.

Соціологія засобів масової інформації ставить метою всебічно і ґрунтовно розкрити методи і способи найрізноманітнішого впливу засобів масової інформації на суспільну свідомість і в силу свого впливу засоби масової інформації набагато переважають інші кана­ли інформації. Саме тому при вивченні діяльності журналістів особ­ливе значення надається об'єктивності факторів впливу засобів масової інформації. Соціологічні дослідження засобів масової інфор­мації не просто доповнюють традиційну статистику, але й стають одним з важливих факторів формування свідомості і поведінки лю­дей. Соціологічні дослідження не тільки довели багатоманітність, су­перечливість ролі, а й розкрили великий вплив засобів масової ін­формації на суспільне життя. Безумовно, характерною особливістю соціології засобів масової інформації виступає встановлення законо­мірностей і визначення меж впливу преси, телебачення, радіо. Дос­лідження ж є по суті соціально-політичними, їх результати широко використовуються для аналізу життя суспільства. Та здебільшого со­ціологічні дослідження засобів масової інформації мали випадковий характер, були ініціативою окремих творчих працівників, які праг­нули з'ясувати методи поширення інформації і реакції на неї різно­манітних верств населення. Тим-то, розмежування науки і практики, відсутність бази підвищення теоретичного, методологічного і методичного рівня соціологічних розробок у галузі засобів масової ін­формації, невикористання їх у прогнозуванні суспільних процесів, в поглибленні демократизації і гласності зводили соціологію засобів масової інформації до якогось наукового хоббі. Ось чому варто про­вести роботу, щоб спрямувати на інституалізацію соціологічних дос­ліджень, тобто на надання їм певного суспільного статусу. З ураху­ванням пропозицій, що їх має вирішувати соціологія засобів масової інформації, сучасні соціологічні дослідження мають органічно увій­ти у повсякденне, політичне життя України. їм варто надати репре­зентативний характер, а в їх плануванні доцільно застосовувати обліково-контрольні і власне соціологічні показники, В сучасних умовах формування ринкових відносин і демократизації політичного життя України дедалі більше газет і журналів, засобів телебачення широко використовують методи соціології для вивчення суспільного життя, що хвилює читачів і взагалі громадськість, часто засоби масової ін­формації для вивчення тих чи інших проблем, соціально-економіч­них і політичних, вдаються за допомогою академічних соціологічних структур і тимчасових наукових колективів. Очевидно, тут певною мірою сприяла потреба у визначенні ступеня включенності аудиторії в інформаційні канали, а також в оцінці характеру їх впливу на гро­мадськість. Та, на жаль, у сучасних умовах в Україні зміст соціологічних досліджень самих засобів масової інформації досить спірний, бо нерідко самі засоби масової інформації починають плутати соціоло­гію як науку і соціологічні методи вивчення проблем. З усією певніс­тю можна сказати, що використання соціологічних даних в статтях, випусках радіо і телеінформації — це журналістика, а не соціологія. Некоректність у додержанні відмінностей між журналістикою і соці­ологією здатна дискредитувати соціологію як науку. Але й недооцін­ка потреб практики приводить до протиставлення соціологічних ме­тодів методам повсякденного аналізу, до явищ наївного академізму.