Типи динаміки чисельності

Накопичений на теперішній час матеріал по різним групам живих організмів показує, що чисельність природних популяцій не залишається постійною навіть при виході на плато логістичної кривої. Більш того, наряду з незакономірними та в більшості випадків тимчасовими зміненнями чисельності практично у всіх дослідах видів знаходяться закономірні підйомита спади чисельності, які чергуються і мають хвилястий, циркулюючий характер.

Існує три типи динаміки популяції:

Стабільний тип характеризується малою амплітудою та тривалим періодом коливань чисельності (10-20 років); зовнішнє вона сприймається як практично стабільна. Такий тип динаміки властивий великим тваринам з великою тривалістю життя, піздним наставанням статевозрілості та низькою плодючістю. Це відповідає низькій нормі природній смертності (ссавці, орли, деякі рептилії).

Лабільний тип динаміки відрізняється закономірними коливаннями чисельності з періодами 5-11 років і більш значною амплітудою. Такий тип динаміки характерний для тварин різного, але, як правило, не великого розміру з більш коротким строком життя (до 10-15 років) і відповідно більш раннім статевим дозріванням і більш високою плодючістю, ніж у представників першого типу (великі гризуни, зайці, птахи, риби та ін.).

Ефемерний тип динаміки відрізняється різко нестійкою чисельністю з глибокими депресіями, які змінюються вибухом “масового розмноження”, при яких чисельність зростає підчас в сотні раз. Коливання її від мінімуму до максімуму здійснюється дуже швидко (іноді протягом одного сезону); також дуже швидко проходить спад чисельності. Ефемерний тип динаміки характерний для короткоживучих (не більш 3 роки) видів з недосконалими механізмами індивідуальної адаптації і відповідно з високою нормою смертності. Ці невеликі тварини відрізняються великою плодючістю (дрібні гризуни, комахи та ін.).

Демографія популяції.

Для аналізу причин, які зумовлюють співвідношення смерт­ності й народжуваності, в екології часто використовують аналіз кривих виживання популяцій.

Криву виживання певної популяції можна побудувати, якщо постійно реєструвати кількість народжених у ній особин і зміни їхньої кількості в часі. Потім будують графік, де на осі абсцис відкладають вік особин, а на осі ординат — процент особин, які вижили, стосовно чисельності вихідної популяції.

Рис. 5 Типи кривих виживання

Добуті таким чином криві виживання умовно можна звести до трьох основних типів (рис. 2.9): крива типу А відповідає попу­ляції, де головний фактор, що визначає смертність, — це старіння. В природі таке трапляється рідко, проте досить харак­терне для популяцій людей у розвинених країнах. Крива типу Б характерна для популяцій із високим рівнем смертності на почат­кових стадіях розвитку. Зазвичай до причин смертності в таких популяціях належать хвороби, нестача поживних речовин, висо­кий тиск із боку хижаків, а в популяціях людей — також і війни. Крива типу В відповідає популяціям із високим рівнем смерт­ності протягом усього життя, як правило, в результаті випадкової загибелі з найрізноманітніших причин. Типові приклади — різні популяції рослин, безхребетних тварин, риб.

За допомогою кривих виживання можна визначати смертність особин різних видів залежно від віку й з'ясовувати, коли така популяція найуразливіша.