Вікова І педагогічна психологія. X. Психологія навчання

X. Психологія навчання

Як краще проаналізувати урок, оцінити його якість, яких критеріїв при цьому дотримуватися? Це питання залишається проблематичним. Простежимо, яким шляхом у розв'язанні цієї проблеми йдуть дослід­ники. Так, Л.Т. Охітіна запропонувала психологічний підхід, який ґрун­тується на принципах розвивального навчання. Суть їх полягає у тому, що навчання має вносити зміни як в інтелектуальну сферу учня, так і в психічний розвиток його особистості, має стимулювати пізнавальну ак­тивність та інтереси; так організовувати діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми побудженнями самих учнів, а навчання зага­лом мало виховний характер. Координуючим центром такого навчання є мета, організація пізнавальної діяльності учнів, розуміння того, що успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів - змісту уроків, удо­сконалення методики, майстерності вчителя, але й г-ід внутрішніх умов - індивідуально-психологічних особливостей учнів.

Ці принципи зумовлюють такий план і структуру аналізу уроку. Пси­хологічна мета уроку; місце та значущість даного уроку в перспективно­му плані вчителя, чи відображає мета кінцеві завдання перспективного плану, якою мірою окремі засоби, методичні прийоми та весь стиль уроку відповідають психологічній меті.

Стиль уроку як друга частина плану аналізу уроку, на думку Л.Т. Охі-тіної, має визначатися відповідністю змісту та структури уроку принци­пам розвивального навчання: а) співвідношення навантаження на пам'ять учнів та їх мислення; б) співвідношення відтворюючої діяльності учнів та творчої; в) співвідношення засвоєння знань в готовому вигляді та в процесі самостійного пошуку; г) які ланки проблемно-евристичного навчання ви­конуються вчителем, а які учнями; д) співвідношення контролю, аналізу та оцінки діяльності школярів, що здійснюються вчителем, та взаємної кри­тичної оцінки, самоконтролю та самоаналізу учнів; є) співвідношення по-будження учнів до діяльності (установка, стимулюючий інтерес, вольове зусилля для подолання труднощів) та примусу (зауваження, нотації та ін.).

Стиль уроку Л.Т. Охітіна розкриває через особливості самоорганізації вчителя. В зміст цього поняття входить: підготовка вчителя до уроку, робо­че самопочуття вчителя протягом уроку (зібраність, енергійність, наполег­ливість та ін.), педагогічний такт вчителя, психологічний клімат в класі.

До третьої частини плану психологічного аналізу входить організація пізнавальної діяльності учнів. В цій частині автор пропонує проаналізу­вати умови для продуктивної роботи мислення, уяви. Головними умовами для розвитку цих пізнавальних процесів Л.Т. Охітіна вважає правильну організацію сприймання, пам'яті та уваги, а вже потім потрібно говорити про організацію діяльності мислення та уяви учнів у процесі формуван­ня нових знань та умінь. Л.Т. Охітіна в план аналізу уроку включає за­кріплення результатів роботи (формування навичок шляхом вправлянь;

попередження інтерференції та навчання переносу раніше засвоєних на­вичок на нові умови роботи).

Четверту частину плану складає організованість учнів (аналіз рівня розумового розвитку, ставлення до учіння та особливості самоорганізації окремих учнів; які групи учнів за рівнем навчальності виділяє вчитель та як співвідносить фронтальну роботу в класі з груповими та індивідуаль­ними формами навчальних занять).

Завершується аналіз уроку розкриттям такого питання, як урахування вікових особливостей учнів.

І.А. Зимня у розв'язанні проблеми психологічного аналізу уроку при­єднується до напрямку, обраного Л.Т. Охітіною, в основі якого лежать принципи організації розвивального навчання. Автор підкреслює бага­топлановість цієї проблеми, намагається конкретизувати основні компо­ненти психологічного аналізу як системи, наводить схему психологічного аналізу уроку з іноземної мови. Так, І.А. Зимня пише, що психологічний аналіз уроку має здійснюватися у формі аналізу через синтез (С.Л. Ру-бінштейн), підкреслюючи, що ця форма аналізу уроку відображає всю багатогранність взаємозв'язків між компонентами уроку та сприяє більш глибокому пізнанню вчителем найскладніших психологічних моментів навчання та научіння. У психологічному аналізі уроку автор виділяє три плани, зокрема, перший план включає широке коло питань про вихован­ня учня як особистості, прийомів цієї роботи (переконання). Другий план дослідник співвідносить з методичною стороною уроку: обґрунтування цілей, змісту, організації. Аналізується психологічна природа засвоєння навчального матеріалу, яка зумовлена такими дидактичними принципами, як принцип активності, урахування вікових та індивідуальних особливос­тей психіки учнів та інші. Третій план стосується як учня (його пізнаваль-но-комунікативна потреба, умови її формування та розвитку; особливості мовленнєво-мисленнєвої діяльності; його комунікативні здібності, інди­відуально-психологічні особливості), так і вчителя як суб'єкта навчаль­ної діяльності. Аналіз навчального процесу з огляду вчителя має в своїй основі такий механізм, як рефлексія. На думку І.А. Зимньої, об'єктом пе­дагогічної рефлексії є мотиви, функції педагогічного процесу (констук-тивно-плануюча, організаторська, комунікативно-навчальна, дослідниць­ка), свої емоційні реакції, результати педагогічної діяльності. Враховуючи функції педагогічного процесу, що відображаються у формах діяльності вчителя, І.А. Зимня виділяє три рівні психологічного аналізу уроку. До них відносяться попередній, поточний та ретроспективний. Попередній аналіз спрямований на аналіз підготовки вчителя до уроку: особливості задуму, відбір навчального матеріалу, цілі й задачі, методи, прийоми та способи навчання, а також умови, в яких буде проводитися урок. В основі цього рівня аналізу лежить все, що пов'язано з майбутнім уроком.