Середній клас в Україні: соціально-економічні характеристики та особливості вимірювання

Для визначення середнього класу враховуються рівень освіти, умови праці, професія, споживчі звички громадянина тощо. Соціальною базою формування середнього класу виступають представники окремих соціальних груп, яким притаманні наступні характеристики: достатньо високий рівень доходів, володіння нерухомістю, наявність власного бізнесу, висока професійна освіта та кваліфікація, відносна задоволеність соціальних статусів, помірний рівень політичного консерватизму та високий рівень само ідентифікації.

В той же час в Україні критеріям “типового” середнього класу (рівню само ідентифікації, доходів та освіти, характеристикам споживання, стилю життя, професійному статусу) відповідає лише невелика частка населення. Причому цей прошарок населення характеризується нестабільністю та відзначається плинністю, оскільки в умовах перехідної економіки термін перебування в складі середнього класу (по доходній критеріальній ознаці) залежить від стабільності ознак економічного пожвавлення в економіці. Загалом складність класифікаційного визначення середнього класу в Україні обумовлена тим, що критеріальні ознаки середнього класу, які вважаються загальноприйнятними для більшості країн (рівень доходів, професійний детермінізм), в умовах перехідної економіки України не можуть вважатися характерними для визначення “українського середнього класу”.

Одним з головних стратифікаційних критеріїв належності до середнього класу виступає рівень доходу (в розрахунку на душу населення), достатній не тільки для задоволення першочергових життєвих потреб (в їжі, одязі, необхідних товарах споживання, житлі), але й для реалізації зростаючих потреб. Серед них, в першу чергу, слід виділити:

Ø придбання престижних та коштовних товарів тривалого користування (сучасної побутової техніки, комп’ютерів, засобів масової комунікації (мобільних телефонів, супутникових антен), нових автомобілів;

Ø поліпшення житлових умов, придбання житла більш високої якості, наближеної до світових стандартів;

Ø можливості відкладення частини отриманих грошових доходів для інвестування в розвиток власного бізнесу (для підприємців), власну освіту або освіту своїх дітей;

Ø заощадження коштів на майбутнє (купівля іноземної валюти, коштовностей);

Ø турбота про власне здоров’я та здоров’я членів своєї сім’ї, можливість отримання повноцінного курортно-санаторного лікування, відпочинку за кордоном.

При врахуванні критерію доходу важливим повинно вважатися те, що рівень доходу, який отримується по основному місцю роботи, повинен бути достатнім для задоволення зростаючих потреб, та виключати необхідність пошуку додаткової роботи.

За деякими оцінками, в Україні 5 – 7 відсотків населення може вважатися представниками „середнього класу” європейського стандарту. Це означає, що ці люди від проблем виживання перейшли до проблем нагромадження. І головне: визначаючи український „середній клас”, запропонуємо основний, на наш погляд, критерій, що характеризує його. Цим людям вже є що втрачати, а отже є що і захищати. Вони не зацікавлені в потрясіннях – революціях, переприватизації, націоналізації тощо.

Якщо говорити про структуру українського „середнього класу”, то слід мати на увазі: найменшу його частину складають особи, що володіють хоч якоюсь власністю – орендарі, фермери, підприємці, власники дрібних виробництв і торговельних точок. Переважна більшість – це особи найманої праці. До їх числа входять люди, що мають прибуток у 1500 гривень і більше.

В Україні існують такі відомості щодо середнього класу: 50% за даними ДПА; за даними опитувань 14% та 30 % відповідно; 7% за економічними показниками.

Якщо подивитись загальну структуру доходів населення у 2010 то ми бачимо що заробітна плата там становить 45 %, доходи від власності 3 % а трансферти 40 %. Однак якщо середній клас становив би більше 50 % то відповідно структура доходів населення повинна була б мати вигляд відповідно: (якщо брати до уваги критерій для середнього класу) заробітна плата там становила б 55-60 %, доходи від власності не менше 5 -10 % а трансферти 10-15 %.Однак ми маємо зовсім іншу структуру. Крім того за витратами нижче прожиткового мінімуму живе 55,3% тобто середнього класу точно менше ніж 50 %.

Тепер візьмемо до уваги інший критерій: Сукупні грошові витрати 2500 грн. в міс має лише одна з груп населення, що задовольняє критерії для середнього класу дохід більше 1600 грн.І саме ця група найбільше наближається до критерію особисте споживання в 80% з показником 85 % відповідно. Визначимо яку частину складає ця група в загальній структурі населення — 13 %. Таким чином за критерієм особисте споживання в Україні не більше як 13,6 відсотків населення. За критерієм дохід від майна за дивідендами треба 8-14 %, а в Україні Доходи від власності сплачені — 0,9%, тобто нижче у 8 разів від норми.

Тобто порівнявши усі результати ми можемо стверджувати, що в України середній клас складає — 7 відсотків. Беручи до уваги наявність великої частини населення яка має вищу освіту та залишилась без нормального рівня доходу після розвалу СРСР ми маємо такі завишені показники по даним опитувань 14% та 30%, адже люди маючи вищу освіту автоматично відносять себе до середнього класу, а за економічними показниками до останнього не належать.