Гендерний вимір соціальної стратифікації та його наслідки: випадок сучасних Західних суспільств

В усіх сус-ах і культурно-історичних епохах,за винятком хіба що ранніх форм культури,панував непохитний закон,аксіома про нерівність статей і про обов’язкове підпорядкування жінок особі чол. статі.У свідомість твердо вкарбувався стереотип про суспільно активну і творчу роль чоловіка у публічнй сфері та набагато скромнішу роль жінок як дружин і матерів у приватній сфері. Ці соц-псих стереотипи сус-во поставило під сумнів лше в кінці 19 ст.Становище чол. і жін було нерівноправним, по суті, в усіх сферах суп життя – у пол.-правовій, виробничій,культурно-освітній та сімейно-родинній.У кожній з них діяли численні способи дискримінації жінок.

Звернемо увагу на критерії виділення тендерної стратифікації:

Розмір прибутків та власності. Раніше, навіть у новий час, жінки не мали юридичного статусу, не мали змогу проводити економічної діяльності, тобто не могли бути власниками та самостійно заробляти на життя. І це відбувається за умови, що жінки працювали і виконували найнуднішу й найтяжчу роботу. Становище жінок починає змінюватись з розвитком капіталізму і з часом жінки мають певні економічні права, але жіноча робота є безоплатною. Слід зауважити, що на той час незалежність і престиж залежать від грошей. Єдиним винятком можна вважати Швецію, де хатня робота мала матеріальний вимір. В доповіді ООН за 1980 рік зазначається, що жінки складають половину населення земної кулі, виконують майже дві третини всією роботи, одержують одну десяту світового прибутку та володіють менш ніж однією сотою світової власності. Сьогодні, наскільки можна судити, це становище дещо змінилось (12% найбагатших людей США-жінки). Однак слід враховувати 2 обставини: по-перше, різницю між становищем жінок в західних демократичних країнах, та рештою держав, та по-друге, суттєву кількісну перевагу жінок за чисельністю. Вірогідні відомості можна отримати, якщо звернутись до співвідношення між з/п жінок та чоловіків. Відомо, що жінки отримують менше ніж половину прибутку чоловіка. Це відбувається при умові, що освітній рівень жінки набагато вищий, ніж у чоловіка.

Ранг у владній ієрархії. Розглянемо історію одержання жінками рівних з чоловіками виборчих прав. Першими країнами, що змогли провести таку реформу були Нова Зеландія (1893) та Австралія (1902). Наступними були Скандинавські країни, починаючи з Фінляндії (1906). Сполучене королівство (1948). Франція, Італія і Бельгія зберегли виборче право виключно за чоловіками до кінця Другої Світової війни. Швейцарія (1971). З появою жінок багато питань, що ігнорувались чоловіками, тепер займають центральне місце в політичних дебатах: рівність прав на працю, легалізація абортів, зміни в законах про сім’ю та розлучення, захист жертв домашнього насильства, надання дитячої допомоги, тощо. Проте, попри всі ці останні успіхи, структурована нерівність має місце. У світових парламентах жінки займають 18% місць (а де і ще менше) і це лише на 3% більше ніж 50 років тому.

Статус, що визначається родом занять та кваліфікацією. В сучасних європейських суспільствах оплачувану роботу поза домом виконують 35-60% жінок. Частка працюючих жінок значна менша ніж працюючих чоловіків. Жінки виконують мало оплачувану, рутинну роботу. До цього призвели зміни в організації зайнятості, а також стереотипні погляди на слабку стать. Соціологи намагаються пояснити це явище за допомогою декількох термінів, одним з яких є – фемінізація рутинної “білокомірцевої” роботи. Чи м більше зростала кількість клерківських та аналогічних професій, тим вище ставав відсоток працюючих жінок. Ще одна закономірність – чим вищий доход та престиж професії у певній галузі, тим більше відповідних посад займають чоловіки. Таким чином, незважаючи на те, що співвідношення працюючих чоловіків та жінок поступово вирівнюється, посади, які вони обіймають, залишаються різними. Наприклад, в США приблизно половина працюючих жінок виконують канцелярську, обслуговуючу роботу. Але навіть при тому, що жінка працює, частка виконуваної хатньої роботи не змінилась.

Отже, зважаючи на всі наведені факти, можна напевно стверджувати про існування якщо не статевої стратифікації, то принаймні її статевого виміру.

Відокремлюються 3 висновки щодо існуючого стану речей:

1) нейтральний – не потребує будь-яких пропозицій, просто констатує очевидне – жінкам відведені менш оплачувані посади, що передбачають дуже обмежені можливості просування по службі та контроль з боку чоловіків.

2) ідеологічни й – передбачає надто радикальні зміни – жінки є пригнобленим класом. Це пригноблення абсолютне, жінок використовують як сексуальні об’єкти, як виробників домашніх послуг, дешеву робочу силу. Жінки-неповноцінні істоти, єдиною метою яких є підвищення якості життя чоловіків.

3) ціннісний – становище жінок багато чим нагадує умови життя колоніальних чи індустріальних народів.

Хоч вони і досягли певного ступеня економічної автономії, але у визначальних процесах вони участі не беруть.

Наслідки гендерної стратифікації:

1) гендерна нерівність негативно відзначається на здоров’ї чоловіків та жінок, адже вона обмежую можливість поліпшити умови життя. Гендерна нерівність у здобутті освіти та можливості отримати роботу є причиною прискореного поширення Сніду.

2) гендерна нерівність гальмує зростання продуктивної праці в с/г та промисловості, внаслідок чого віддаляється перспектива подолання бідності та підвищення стандартів життя. Деякі дослідження показали, що більш рівноправна участь жінок сприяє розвитку інновацій та раціоналізації в господарстві.

3) гендерна нерівність послаблює систему врядування в країні, а також сприяє підвищеному рівню корумпованості в країні. Рівноправна участь жінок у суспільному житті збільшує прозорість у діяльності.

4) 4.Гендерна нерівність також негативно впливає на чоловіків. Поширення в сучасних суспільствах стандартної чоловічності провокує у чоловіків почуття амбітності, постійного нетерпіння, суперництва, небажання пливти по течії та загалом більш ризикованої форми поведінки. Це призводить до збільшення випадків хвороб, нервових зривів, збільшення відсотку смертності.