Розрізняють 4 основні системи стратифікації: рабство, касти, стани та класи

Відповіді

Соціальна роль, соціальний статус та соціальний інститут: визначення, основні положення та співвідношення.

Соц. статус – це співвідносна позиція індивіда чи соціальної групи у соц. системі. Найбільш проста класифікація, яка дозволяє розрізнити особливості соц. нерівності, коли відносини між людьми ґрунтуються або на змаганні, або на усталених начебто природних ознаках це:

1) одержані соц. статуси – це ті статуси, що одержує індивід з моменту народження без урахування його вроджених здібностей. До одержаних статусів відносяться: стать, колір шкіри, етнічне походження, місце народження, прізвище родини.

2) досягнуті (або надбані) соц. статуси – це ті, що потребують особистих якостей, але необов’язково ними одержуються. Вони одержуються індивідом за допомогою змагання та індивідуальних зусиль. До них відносять: батько, мати, теща, професор. (приклад про водія)

Соц. роль – це нормативно схвалена поведінка, що включає дії, думки, почуття, яка притаманна індивідові, який займає певну позицію у суспільстві, тобто залежно від його соц. статусу. Соц. ролі та соц. статуси дуже пов’язані між собою. Їх неможливо відокремити одне від одного.

Статус – це сукупність певних прав та обов’язків. Індивід соціально прикріплений до певного статусу і володіє ним. Індивід реалізує ці права та обов’язки, відіграючи певну роль у суспільстві. Отже, соц. статус показує місце індивіда у соц. системі, а соціальна роль пояснює тип відносин між тими, хто займає це місце (позицію) і тими, хто займає інші позиції у соц. системі. Отже, роль – модель поведінки відповідно до статусу. Кожний статус охоплює кілька ролей. Наприклад: чоловік одружений, батько трьох дітей, директор фірми, депутат. Людина в житті повинна мати певні рольові набори, бо однаково до всіх відноситись людина не може (приклад про викладача). Соц. ролі позначають два типи вимог до тих, хто займає певне місце у соц. системі: 1) вимоги щодо поведінки (рольова поведінка); 2)вимоги щодо характеру цієї поведінки (рольові атрибути). Суспільство має деякі санкції, за допомогою яких можна досягти виконання власних приписів силою. Це позитивні і негативні санкції. Види рольових очікувань: бажані, імовірні, обов’язкові.

Соц. інститут – це відносно стабільна форма організації соц. життя, що забезпечує усталеність зв’язків та відносин у рамках суспільства. У реальному житті люди, які займають різні позиції у суспільстві, беруть не однакову участь у економічній, політичній, духовній сферах життєдіяльності, вони вступають між собою у різноманітні стосунки. Щоб забезпечити сталість цих відносин суспільство сформувало певну систему, де соц. інститути відіграють неабияку роль. На думку американських соціологів для того, щоб суспільство було цілісним потрібно, щоб виконувалось 6 умов:

1) комунікація між членами суспільства;

2) виробництво тов. і послуг, необхідне для виживання членів суспільства;

3) ці тов. та послуги повинні розподілятись;

4) захист членів суспільства від природних катастроф, ворогів;

5) заміна вибуваючи членів суспільства новими шляхом біологічного розмноження та засвоєння індивідом певної культури протягом соціалізації

6) контроль за поведінкою членів суспільства

У сучасному суспільстві людина належить до безлічі різних інститутів. Тобто, вона народжується в сім’ї (як виховний інститут), навчається в школі або у вищому закладі (як виховний та культурний інститут), працює (як економічний соц. інститут).

Види інститутів:

1) формальні – регулюються законами, іншими нормативними актами;

Неформальні – не втілюються у формальні правила.За допомогою соц. норм і санкцій соц. інститути виконують організаційні, управлінські, виховні та регулятивні функції в суспільстві. До соц. інститутів можна віднести: уряд, політичні партії, армію, церкву, школу, сім’ю та ін. 2. Соціальна стратифікація як ознака нерівності суспільства: визначення, критерії, принципи та наслідки. Системи/моделі соціальної стратифікації: рабство, касти, стани та класи.

Соц. стратифікація - метод, за допомогою якого соціальні групи надбудовуються одна на одну за рівнем їхнього багатства, престижу або влади. Соціальна стратифікація пов’язана з засобами, за допомогою яких нерівність передається від одного поколінні до іншого, при цьому формуються різні прошарки суспільства.

Критерії соц. стратифікації. За Питиримом Сорокіним виділяють 4 критерії: дохід, освіта, влада, престиж. Престиж – це повага до статусу, яка склалась у сус-ві. Престиж постійно треба підтверджувати. Тому люди купують чорну ікру не для того, щоб вгамувати голод, купують розкішну машину не тому, що має необхідність у засобі руху, а все це для того, щоб підвищити свій престиж, що є дуже важливим критерієм соц. стратифікації. Є також багато не базових критеріїв соц. стратифікації, таких як: культурно-мовний, віковий та ін.)

• Розмір прибутків та власності:

«Жінки як неповноцінні особи без належного юр. Статусу протягом більшої частини історії людства не мали змоги провадити уконом.дія-сті, тобто не могли ані бути власниками, ані самостійно заробляти на життя».Таке становище почало змінюватися на прик. 19 поч. 20 ст.,особливо після 2 Св.війни.

На сьогодні в індустр. Країнах заробіток жінок з числа працюючих за наймом становить 77% отриманого чоловіками. У країнах, що розвиваються цей показник 73%. Лише 1/5 різниці в зп можна пояснити відмінностями, що пов*яз. Із освітнім рівнем, трудовим досвідом або особливостями роботи.

• Ранг у владній ієрархії:

Чоловіки та жінки вперше отримали можливість голосувати на рівних на прикінці 19 ст. Вцілому в світі жінки займають у парламенті 13.9% мість. Це на 3% більше аніж 50 р. тому. В Сх. Європі з початком політ. Та економ. Реформ рівень жінок в органах влади впав з 25 до 7%.

• Статус, що визначається родом занять та кваліфікацією:

Якщо на поч..1900р. працювало і одержувало зп 20% жінок, то сьогодні близько 60%. Проте спостерігається закономірність: чим вищим є престиж та доход в певній професії, тим менший % жінок там спостерігається.

Принципи соц.стратифікації:

1. Соц. Страт. - це особливість сус-тва, а не відображення індивідуал. відмінностей між людьми;

2. Соц. Страт. зберігається протягом поколінь, зокрема діти успадковують соц.. статус своїх батьків;

3. Соц. Страт. - універсальна, оскільки притаманна майже всім суспільствам, проте різноманітна, тобто всі сус-тва є соц. нерівними, однак всі вони відрізняються тим, що саме створює цю нерівність;

4. Передбачає не лише нерівність, а й певні переконання, що виправдовують існуючий стан речей.

Наслідки соц. стратифікації:

1.Здоров’я. Діти бідних в 3 рази частіше помирають від хвороб, нещасних випадків та насильства. Дорослі, дохід яких вищий за середній, частіше мають ідеальне здоров’я, вони живуть на 7 р. довше. До початку індустр. Революції ніяких відмінностей в тривалості життя не спостерігалося.

2.Сімейне життя: Зазвичай чим нижчий клас сім’ї, тим більше вона має членів та менший вік укладення шлюбу. Чим вище соц.. статус родини, тим більше шансів отримати добру освіту, більша схильність до пошуку взаєморозуміння, тим менше виділено розподіляти обов’язки за статевими ознаками.

3. Дозвілля. Представники вищих класів частіше відвідують концерти і спектаклі, більше читають, цікавляться більш науковими працями та біографіями, середній клас – оповідями про любов та сімейне життя, нижчих – приваблюють гумористичні та пригодницькі історії. У свій вільний час представники вищого класу займаються спортом, а представники нижчого схильні обирати роль глядача на спортивних змаганнях.

4. Цінності. Так звані «старі багаті» шанують сімейну історію, інші представники вищих класів, що звикли вже до багатства та його можливостей, стримані у

5.Політика. Чим вищий статус людини, тим більша ймовірність того, що вона буде вияв ляти лібералізм в соц.питаннях і консерватизм.Чим вищий статус, тим вища ймовірність того, що людина буде брати участь у виборах.

Розрізняють 4 основні системи стратифікації: рабство, касти, стани та класи.

1)Рабство було граничною формою нерівності, за якої одні люди володіли іншими. Легальні умови володіння рабами були дуже різні в різних суспільствах. Іноді закон позбавляв раба майже всіх людських прав, як то було, скажімо, в південних штатах США, тоді як у інших випадках їхнє становище уподібнювалося до ролі слуги. Рабовласництво часто спричиняло опір і боротьбу з боку його жертв. Історія знала чимало таких повстань, іноді рабам щастило спільно визволитися від своїх гнобителів. Системи примусової рабської праці, як на плантаціях, виявилися нестійкими; високої продуктивності тут можна було досягти тільки за допомогою постійного нагляду та жорстоких методів покарання за непослух.

2) Каста асоціюється передусім з культурами Індійського субконтиненту. Самі індійці не мають єдиного терміна, який би описував кастову систему, а цілу низку слів, що стосуються різних її аспектів, два головні з яких — це «варна» і «джаті». Варна складається з чотирьох категорій, кожна з котрих має різний ступінь соціального пошанування. Нижче цих чотирьох груп розміщуються «недоторканні», що перебувають у найневигіднішому становищі. Джаті — це групи, які визначаються локально, і кожна з них має власний поділ на касти. Кастова система надзвичайно складна і в різних місцевостях має різну структуру, причому ці відмінності настільки істотні, що йдеться, власне, не про одну «систему», а про розмаїття різних, досить слабко пов'язаних вірувань та звичаїв. У різних районах поділ на касти має різні форми. Я к правило межі між кастами дуже різні, що практично виключає будь- яку соц.. мобільність.

3)Стани були складовою європейського феодалізму, проте існували й у багатьох інших традиційних цивілізаціях. Феодальні стани складалися з різних страт (верств) і мали різні обов'язки та права стосовно один одного, деякі з них обумовлювалися законом. У Європі найвищий стан складався з аристократії та дворянства. Духівництво утворювало другий стан, нижчий за своїм статусом, але наділений багатьма певними привілеями. До так званого «третього стану» належав простолюд — кріпаки, вільні селяни, купці та ремісники. На відміну від каст, між станами до певної міри дозволялися змішані шлюби та індивідуальна мобільність.

4) Класи - це широке угруповання людей, які спільно розпоряджаються економічними ресурсами, що вирішальним чином формує стиль їхнього життя. Майнова власність, а також рід занять — ось головні підвалини класових відмінностей. Основні класи, що існують у західних суспільствах, це вищий клас (багатії, підприємці та промисловці, вищі урядовці — ті, хто має у своїй власності або безпосередньо контролює ресурси); середній клас (до якого належить більшість «білих комірців» та професіоналів); і робітничий клас (люди, зайняті ручною працею).