Коротка історія виникнення органічної хімії

Органічна хімія

(частина перша)

Волощук О.В. – викладач хімії І категорії Черкаського професійного ліцею переробної промисловості

Органічна хімія

Частина перша посібника розроблена згідно з чинною програмою 9 класу з органічної хімії. Включено сучасну термінологію хімічних елементів, простих і складних речовин, розглянуто будову молекул вуглеводнів, а також включені питання явища ізомерії та розв’язування задач.

Розрахований на учнів 9 класів загальноосвітніх шкіл.

 

Черкаси

ЧВПУ

Поняття про органічні сполуки.

Спільні та відмінні ознаки неорганічних та органічних речовин

Коротка історія виникнення органічної хімії

Витоки органічної хімії, подібно до інших наук, лежить у практичній діяльності людини. Практичне значення органічних речовин на всіх етапах людського суспільства було надзвичайно великим.

Органічні речовини є їжею для людини, служать для виготовлення взуття й одягу, застосовуються для опалення та освітлення, часто є матеріалом для будівництва житла та виготовлення засобів праці. Ще в давнину до вжитку людини увійшли жири й олії, що виготовлялися з насіння рослин, цукор (у вигляді меду), різноманітні смоли й воски, барвники, які одержувалися з рослин або тварин (пурпур – з молюсків, кошеніль – із кошенільних комах, духмяні речовини – з рослин або викопних смол).

З давніх-давен людині відомо вино, що утворюється внаслідок бродіння цукрових соків рослин, та оцет, який є результатом скисання вина. Обробкою жирів рослинним попелом добували мило.

Значного поширення набули також різні лікувальні рослини й виготовлені з них відвари й настоянки.

Органічна хімія, як наука виникає на початку ХІХ ст. (1806-1807 р.р.). Вперше термін «органічна хімія» з’явився у 1808 році у «Підручнику хімії» І. Берцеліуса.

На початку ХІХ ст. всі відомі хімічні речовини поділяли за походженням на дві групи: мінеральні або неорганічні та речовини органічні. Більшість вчених того часу вважали, що органічні речовини можуть утворюватися тільки в живих організмах за допомогою «життєвої сили». Такі ідеалістичні погляди вчених називались віталістичними (від лат. vita – життя).

Великий поштовх поглядам віталістів наніс німецький хімік Ф. Велер. Він вперше одержав органічні речовини із неорганічних: у 1824 році – щавелеву кислоту, а у 1828 році – сечовину. Щавелева кислота зустрічається в рослинах, а сечовина утворюється в організмі людини і тварин.

Подальші органічні синтези (у 1845 році німецький вчений А.В. Кольбе штучним шляхом одержав оцтову кислоту, у 1854 році французький вчений М. Бертло синтезував жир, а у 1861 році російський вчений О.М. Бутлеров одержав цукристу речовину) повністю спростували твердження віталістів про те, що органічні речовини можуть утворюватися тільки в живих організмах. Раціональне вчення віталістів зазнало повну поразку.

З часом було розроблено безліч способів добування органічних речовин шляхом синтезу, в тому числі з неорганічних речовин. Але назва «органічні сполуки» збереглася, і галузь хімічної науки, яка вивчає сполуки Карбону, традиційно називається органічною хімією.

Органічна хімія – це розділ хімічної науки, в якому вивчаються сполуки карбону та їх перетворення.

До складу органічних сполук входять: Карбон (С), Гідроген (Н), Оксиген (О), Нітроген (N), Сульфур (S), Фосфор (P) та інші елементи, які називаються органогенні елементи.

Органічні речовини можна поділити на групи:

 

 

Органічні речовини

одержані з природних речовин: нафта, природний газ, вугілля, деревина, цукор, крохмаль, натуральний каучук, бавовна, льон та інші речовини

виготовлені синтетично: пластмаси, синтетичний каучук, хімічні засоби захисту рослин, лікарські препарати, барвники, мило, миючі засоби тощо