Особа в системі соціальних зв’язків

Умови навколишнього середовища, становище в системі соціальних зв'язків і внутрішньої своєрідності визначають особу, її поведінку, настанови і переваги, емоції та вибір. Зв'язок і взаємодія між людьми встановлюється тому, що лю­ди в процесі задоволення своїх індивідуальних потреб залежать у чомусь конкретному один від одного. Інакше кажучи, кожна людина виконує певні соціальні функції, як своєрідне доручення на [виконання спеціалізованого роду заняття в соціальній взаємодії: |лікар — лікує, педагог — вчить, виховує, шофер — водить автома­шини, підприємець— розпоряджається і організує виробництво, забезпечує матеріальні потреби робітників тощо.

В соціології можливості особи визначаються її психологічним станом і характером впливу зовнішнього навколишнього середовища (усвідомле­ні або неусвідомлені мотиви). Людина — істота жива, діяльна. Включив­шись в систему суспільних відносин і видозмінюючись у процесі діяль­ності, людина набуває особистих якостей і стає соціальним суб'єктом. Соціологічний аналіз суспільного життя, можливостей її перетворення і адаптації людини в соціальних умовах — дуже актуальний у зв'язку з формуванням державності України. В поняттях соціальна діяльність, по­ведінка особи соціологія фіксує не просту реакцію людини на стимули зовнішнього середовища, а усвідомлені, цілеспрямовані дії, засновані на врахуванні потреб, інтересів і дій інших людей, а також існуючих у суспіль­стві соціальних норм. Інстиктивна реакція людини на дотик до гарячого чайника або випадкова, ненавмисна сутичка двох поспішаючих людей не є соціальні дії. Спілкування ж з іншими людьми, трудова діяльність особи, задоволення нею потреб з допомогою соціальних інститутів — різновиди соціальної діяльності. Природно, соціальна діяльність характеризує про­цес взаємодії людини із соціальним середовищем, її активність викорис­тання або перетворення суспільних відносин з метою задоволення необхідножиттєвих потреб людини.

Соціальні дії можуть виступати особисто значущим актом, що контролюється системою прийнятих у суспільстві норм. Сукупність вчинків та інших соціальних дій особи, які мають мотиви, реакцію на її соціальний статус, становлять поведінку людини. Своєрідність поведінки людини, індивіда залежить від характеру їх взаємовідно­син із соціальною спільністю, до якої належать, від загальних норм, ціннісних орієнтацій, ролевих рекомендацій тощо. Невід'ємний еле­мент поведінки особи — спілкування, опосередковане мовою та ін­шими знаково-смисловими системами.

Система прояву поведінки осо­би, в межах якої здійснюється доцільна зміна і перетворення нею соціальної сфери, становить соціальну діяльність.

Особа вдається до соціальних дій тоді, коли порушується рівновага між потребами і соціальним середовищем, тобто коли визрівають суперечності між тим, що необхідно людині і тим, чим володіє в конкретному соціаль­ному середовищі. Звичайно ж, визначенням соціальної діяльності і соціальної поведінки особи виступають об'єктивні умови її життя, що породжують в людині певні потреби та інтереси.

Поведінка політична — різновид соціальної активності особи, ідеї якої мають мотивований характер і виражають реалізацію нею своїх політичних статусів. Інтереси — одна з важливих рушійних сил по­ведінки і діяльності будь-якого соціального суб'єкта, чи то особа, нація, клас, спільність, тощо. Інтерес органічно зв'язаний з потреба­ми особи або соціальних спільностей. Та якщо потреби зосереджу­ються, насамперед, на задоволенні, на певній сукупності життєвих засобів, то інтерес спрямовано на соціальні інститути, установи, нор­ми взаємовідносин у суспільстві, від яких залежить розподіл ціннос­тей і благ, що забезпечують задоволення потреб. Суб'єктивне ставлення до таких соціальних умов, інститутів, норм, ситуацій, їх схва­лення або ж осудження, прагнення їх оберегти або знищити є не що інше як інтерес особи. Звідси зрозуміло, чому переміщення особи з однієї соціальної спільності в іншу змінює її соціальні інтереси.