Господарські відносини: поняття, види, відмежування від суміжних видів правовідносин

Становлення господарського права як галузі права.

Шершеневич – періодизація розвитку ГП:

1) Італійський період– 11-14 ст.

Італія стало центром торгівлі, це стало вимагати певних правил здійснення торгової діяльності, спочатку такими правилами були звичаї.

Спори між купцями розвязували консули – купці, що обиралися на цю посаду. Рішення записували у певні статуту, а розбіжності усувалися шляхом систематизації рішень в збірки – найвідоміша Пізанський ордомаріс (12 ст.). розвиток італійських міст призвело до виникнення станового права окремих міст – магдебурзьке право

2) Французький період – період одержавлення торгових звичаїв.

Період історичної гегемонії Франції.

1673 – прийнятий перший комерційний кодекс Франції (кодекс Саварі – за імям купця, що брав участь в розробці) – мета зберегти купецький устрій, введення професійних вимог до купецького стану. Купці відчули потребу в загальнодержавному закріпленні правил торгових звичаїв.

1807 – Торговий кодекс Наполеона – 648 статей, 4 книги: 1- про купців про торгові книги (субєкти і обєкти торгового права); 2 – морська торг; 3 – торгівельна неспроможність; 4 -?

2000 – французький комерційний кодекс – рег не тільки торг відносини, а й корпоративні, економічні, з урахуванням вимог Європейського союзу

3) Німецький період – початок періоду з сер 19 ст. – початок 20 ст.

1871 – перша загально-германська торгова кодифікація, зведення торгового права (представництво, торговельні правочини). Проте все одно відчувалася потреба поглибленої кодифікації, зведення положень з цивільними кодексами.

1897 – прийнято Німецьке торгове уложення, вступило в дію в 1900 – 4 книги.

Багато країн прийняло свої кодекси під впливом саме німецьке уложення – Австрія, Польща.

4) Сучасний етап (доданий іншими вченими)

Перетворення торгового права саме у право господарське (кодекси оновилися, це відбулося саме за рахунок регулювання сфер промисловості, підприємництва, підвищення ролі держави, боротьба з монополізмом, пошук оптимального балансу між державним регулюванням і свободою підприємництва).

Що стосується розвитку господарського права на теренах Радянського Союзу, то слід сказати, що саме зосередження в результаті Націоналізації, що здійснювалася на теренах колишньої Російської імперії після Жовтневих подій 1917 р. в державній власності великого масиву манна (включаючи немайнові комплекси підприємств) посилило прагнення держави контролювати економіку країни в цілому з метою забезпечення реалізації насамперед суспільних і державних інтересів, їх солідаризації з індивідуальними та колективними інтересами трудящих. Спочатку господарське право розглядали як сукупність нормативних актів, що регулюють сферу господарювання, а в середині 30-х років XX століття сформувалося кілька точок зору щодо предмета господарського права. Одні науковці вважали, що господарське право має своїм регулюванням охоплювати в цілому народне господарство, інші ~ лише сферу соціалістичного виробництва. Саме перша концепція господарського права була покладена в основу Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання щодо всіх суб'єктів господарювання, хоча й передбачає окремі особливості управління державним і комунальним секторами економіки та визначає специфічні риси суб'єктів господарювання, які функціонують та базі державного та комунального майна.

 

Господарські відносини: поняття, види, відмежування від суміжних видів правовідносин.

Господарськими відносинами є суспільні відносини, що складаються навколо господарської діяльності. Іншими словами, господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Своєю чергою, господарські відносини, урегульовані нормами господарського права, є господарсько-правовими відносинами.

До кола господарських відносин входять як відносини між рів­ними суб’єктами, що діють на підставі власного вільного волевиявлення, так і відносини, яким властива публічна (владна) ознака.

Отже, господарські відносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та (або) її організації, характеризуються особливим суб’єктним складом, а також поєднанням організаційних та майнових елементів.

Ст. 1 ч. 1 ГК - господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Класифікація господарських відносин:

1. Відповідно до ст. 3 всі господарські відносини поділяються на 3 групи: господарсько-виробничі, організаційно-господарські (перші два за їх характером), внутрішньо-господарські (за критерієм їх виникнення).

2. За взаємним становищем сторін: горизонтальні та вертикальні

3. За галузями економіки: у сфері промисловості, приватизації тощо.

Спільні риси всіх видів госп відносин:

1) Сфера – економіка, господарювання різного рівня – державного, територіального, локального.

2) Зміст – здійснення господарської діяльності та її організація.

3) Особливий субєктний склад – субєкти господарювання, ФОП, інші учасники відносин у сфері господарювання – органи державної влади, омс, громадяни, громадські організації, що є засновниками субєкта господарювання.

4) Поєднання майнових та організаційних елементів.

5) Значний ступінь правого регулювання на рівні актів законодавства в поєднанні з локальним регулюванням – установчі документи субєкта господарювання - меморандум (установчий документ КТ там де один повний учасник), статут, засновницький договір.

У сфері господарювання можуть виникати й інші відносини, що не мають усіх ознак господарських відносин, а відтак не регулюються Господарським кодексом і нормами інших нормативно-правових актів господарського законодавства. До таких відносин ст. 4 ГК, зокрема, відносить:

- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (проблема розмежування предмета правового регулювання між Цивільним і Господарським кодексами, та жаль, не була вирішена в процесі їх прийняття та доопрацювання, тому ми маємо низку майнових відносин, що регулюються цими двома кодексами: правове становище господарських товариств, договірні відносини у сфері підприємництва та ін.);

- земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного та тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря (регулювання таких відносин здійснюється відповідними кодексами та законами: земельні - Земельним кодексом, гірничі - Кодексом "Про надра" від 27.07.1994 p., лісові - Лісовим кодексом від 21.01.1994 p., водні - Водним кодексом, відносини щодо використання й охорони рослинного та тваринного світу (законами: від 25.06.1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища"; від 03.03.1993 р. "Про тваринний світ"; від 09.04.1999 р. "Про рослинний світ"), територій і об'єктів природно-заповідного фонду - Законом "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 p., атмосферного повітря - Законом від 16.10.1992 р. "Про охорону атмосферного повітря");

- трудові відносини - Кодексом законів про працю та іншими актами трудового законодавства;

- фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів (їх регулювання здійснюється Бюджетним кодексом та низкою законів і підзаконних нормативно-правових актів);

- адміністративні та інші відносини управління за участю суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання (регулювання таких відносин здійснюється Кодексом законів про адміністративні правопорушення, низкою законів: "Про місцеве самоврядування", "Про міліцію" та ін.).

Елементи господарських відносин мають місце (або можуть мати місце) в діяльності особистих селянських господарств: останні виробляють сільськогосподарську продукцію переважно для задоволення особистих потреб членів такого господарства (членів сім'ї), проте у разі реалізації надлишків такої продукції та надання послуг зеленого туризму селянське господарство виступає як суб'єкт господарювання зі специфічним правовим статусом, що визначається спеціальним Законом від 15.05.2003 р. "Про особисте селянське господарство".

Суміжними з господарюванням є народні художні промисли, яким також притаманні риси цієї діяльності - виробництво (зазвичай на професійних засадах) з метою реалізації за плату третім особам предметів художніх промислів, хоча й з відмінними рисами: творчим характером такої діяльності; додатковою метою {збереження народних художніх промислів і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості), особливістю матеріальних благ, що виробляються при цьому, - художні вироби декоративно-вжиткового призначення. Особливість господарської діяльності, пов'язаної з народними промислами, визначається Законом України від 21.06.2001 р. "Про народні художні промисли" [Вінник О.М.].