Основні помилки при виконанні передач м'яча в русі

Несвоєчасний вихід на м'яч.

Зупинка перед ловінням м'яча або уповільнення швидкості руху в момент зустрічі з м'ячем.

Відсутність подовженого кроку при ловлі м'яча.

При ловінні м'яча:

– сильно закріпачені верхні кінцівки;

– відсутній уступаючий рух після обхвату м'яча пальцями.

Сильно підняті плечі в момент замаху при передачі двома руками від грудей, нераціональне розташування рук при передачі однією рукою, закріпачені кисті.

Неузгодженість роботи рук і ніг:

– затримка м'яча у вихідному положенні для передачі, що призводить до порушення правил – пробіжка.

Випуск м'яча напівзігнутими руками і без супроводжуючого руху кистями: м'яч летить "мляво", без зворотного обертання, не доходить до партнера.

Занадто різке випрямлення рук без урахування дистанції до партнера або м'ячу надається поступальне обертання:

– м'яч летить з позамежною швидкістю і обертається в бік партнера – незручний для обробки.

10. Опущене положення голови або очей – втрата зорового контролю над м'ячем при його ловінні або за партнером при передачі.

1.3.6. Навчання техніки виконання ведення м’яча

Ведення м'яча – прийом техніки нападу, що дозволяє баскетболісту маневрувати з м'ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей і напрямків руху (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Ведення м’яча

У вихідному положенні гравець після оволодіння м'ячем знаходиться в стійці нападаючого, для ведення правою рукою – права нога позаду, для ведення лівою – ліва ззаду. Маса тіла при цьому рівномірно розподілена на обидві ноги. П'ятка опорної ноги або п'яти обох ніг, якщо кожна з них може бути використана як опорна, незначно підняті над майданчиком. Спина злегка округлена. Руки зігнуті і утримують м'яч на рівні грудей або пояса, кисть дальньої від суперника руки розташована ззаду-зверху на м'ячі, вона контролює його положення і готова почати ведення, інша кисть підтримує м'яч збоку. М'яч приховується в стороні дальньої від суперника ноги, лікті зігнуті та опущені вниз, а лікоть робочої руки, готової почати ведення м'яча, відведений назад уздовж тулуба. Голова піднята, погляд спрямований вперед.

Підготовча фаза нетривала за часом і полягає у винесенні м'яча найкоротшим шляхом для удару в підлогу.

Основна фаза починається з моменту випуску м'яча і відриву опорної ноги (початку переміщення) і складається з повторного виштовхування м'яча (безпосередньо ведення) і переміщення без нього. Безпосередньо ведення здійснюється послідовними поштовхами м'яча вперед-вниз однією рукою або по черзі правою і лівою.

У завершальній фазі гравець, припиняючи ведення, переходить до виконання іншого технічного прийому.

Існує кілька різновидів ведення в залежності від висоти відскоку м'яча і специфіки контролю над ним.

Ведення з високим відскоком м'яча (високе ведення) застосовується при відсутності щільної опіки з боку захисника найчастіше в ситуації, що вимагає швидкого пересування з м'ячем в обраному напрямку.

Ведення з низьким відскоком м'яча (низьке ведення), навпаки, використовується, якщо захисник знаходиться в безпосередній близькості і існує загроза вибивання м'яча.

Чим нижче висота відскоку, тим триваліше, а значить, і надійніше контроль гравця над м'ячем.

І високе, і низьке ведення може здійснюватися із зоровим контролем над м'ячем або без зорового контролю.

Ведення м'яча із зоровим контролем не ефективно в ігрових умовах, так як не дозволяє швидко орієнтуватися в розташуванні партнерів, суперників, кошика, і застосовується лише на початкових стадіях навчання прийому для становлення правильної структури руху або при використанні фінтів.

Ведення м'яча без зорового контролю дає можливість стежити за зміною ситуації на майданчику і своєчасно реагувати на нього конкретними ігровими діями.

При навчанні веденню м'яча слід прагнути до того, щоб учні добре оволоділи різновидами ведення правою і лівою рукою без зорового контролю над м'ячем.