Організація випуску єврооблігацій

Перший етап. Звернення позичальника до банку, обраного керівником консорціуму чи керівним менеджером.

Другий етап. Створення гарантійного консорціуму.

Третій етап. Створення синдикату з розміщення.

Четвертий етап. Визначення витрат за емісією.

Звичайно витрати за емісією еврооблігацій на міжнародному ринку значно нижчі за вартість випуску схожих за основними параметрами облігацій на національному ринку.

Таблиця 12

Характеристика боргових ринків Європи [7, с. 331]

Країна	Характеристика	База для розрахунку процентів
Дозвіл уряду на емісію	Мінімальний строк погашення	Виплати купонів	Податок, що стягується на купонні платежі
Велика- Британія	Тільки повідомлення	5 років	Піврічні	25 %	Факт / 365
Франція	Повідомлення Казначейства, якщо сума перевищує 500 млн фр. Фр.	7 років	Річні	Ні	Факт / 365
Нідерланди	Повідомлення та схвалення проспекту	Ні	Річні	Ні	30 / 360
Німеччина	Так	Ні	Річні	Ні (для конвертованих - 25 %)	30 / 360
Швейцарія	Так, якщо сума більше 10 млн шв. фр.	Ні	Річні (піврічні для конвертованих)	35 % для національних емітентів	30 / 360
Австрія	Так	Ні	Річні	25 %	30 / 360
Бельгія	Так	5 років	Річні	10 %	30 / 360
Євроринок	Ні	Ні	Річні	Ні	30 / 360

Базові характеристики європейських боргових ринків у цілому подібні. Облігації на цих ринка випускаються місцевими чи муніципальними органами влади, національними корпораціями, а також нерезидентами.

Традиційна структура комісій [7, с. 334]

Вид комісії	5 років	7—10 років	Більше 10 років
За управління	0,375 %	0,375 %	0,500 %
За участь	0,375 %	0,375 %	0,500 %
За розміщення	1,250 %	1,150 %	1,500 %
Разом	2,000 %	2,250 %	2,500 %

Єврооблігаційні позики у 1998 р. [7, с. 293]

Організатор	Кількість	Сума, млрд дол.
JP Morgan		26,2
Deutsche Bank		25,7
SBC Warburg DR		24,0
CSFB		20,0
Merrill Lynch		19,6
ABN AMRO		19,2
Paribas		17,0
Morgan Stanley DW		13,8
Nomura Int		12,9
Barclays Capital		12,5

Єврооблігації в «євро»

З 1999 р. почалось проведення валютних операцій у євро та випуск єврооблігацій з номіналом у новій валюті. У зв’язку з цим ризик обміну валюти значно скоротився та далі зменшуватиметься з розширенням зони євро та входженням до її складу нових країн. Необхідність проведення єдиної економічної політики європейських урядів, пов’язана з бажанням стабілізувати курс євро, приведе до зменшення інфляційного ризику та ризику зміни економічних і правових умов гри на ринку. Одночасно зі зниженням ризиків розпочнеться й постійне зниження процентної ставки за єврооблігаціями.

Ціна євронот, що випускаються переважно країнами з високорозвиненою ринковою економікою, визначається на базі рейтингу позичальника, що присвоюється міжнародними рейтинговими агенціями. Зі створенням Європейського валютного союзу рейтингові агенції переглянуть систему рейтингів європейських країн у напрямі до їхнього зближення. Отже, прибутковість за їхніми єврооблігаціями буде також приблизно на одному рівні. Це приведе до пошуку інвесторами нових високоприбуткових інструментів, хоча ринок євроборгу буде ще довго приваблювати емітентів своєю стабільністю.

1998 рік уже можна назвати роком облігацій, деномінованих у європейській валютній одиниці.

Єврооблігації в «євро» [7, с. 295]

Організатор	Сума, млрд євро	Кількість
Paribas	15,2
SBC Warburg DR	10,2
JP Morgan	5,8
Merrill Lynch	3,6
CSFB	3,1
Goldman Sachs	2,0
Deutsche Morgan Grenfell	1,5
Societe Generale	1,3
Salomon Smith Barney	1,3
Barclays Capital	1,2

Зміни на фінансових ринках вплинуть у першу чергу на організаційну інфраструктуру та учасників ринку. Серйозні перестановки пройдуть серед європейських бірж. Буде створено нові ринки, а діючі втягнуться в новий виток гострої конкуренції.

Створення ЄВС підвищить конкуренцію серед банків та небанківських установ. За прогнозами західних експертів, у певних країнах дозвіл створювати фонди, які інвестують свої кошти в інструменти фондового ринку, порушить банківську монополію операцій на грошових ринках. У будь-якому разі банки втратять прибутки від операцій на ринку Forex.

Зі створенням ЄВС кожна емісія державних облігацій країн-учасниць буде здійснюватись у євро. Разом з тим європейські фінансові ринки збережуть деякі специфічні риси, пов’язані з різницею їхніх податкових систем, а також відсутністю єдиного позичальника (яким у США є Міністерство фінансів). Різниця в прибутковості буде відображати, як ринок оцінює ризик невиконання зобов’язань. Зросте значимість європейських валют у міжнародних портфелях цінних паперів: їхня частка за останні 15 років майже подвоїлась і досягла 40 %. Зростання попиту на євроактиви буде супроводжуватися збільшенням їхньої пропозиції.

Ринок єврокомерційних паперів (ЕСР)

Це ринок номінованих у доларах США комерційних паперів, випущених за межами США через європейську дистриб’юторську мережу. Інституціональна структура така ж, як і в євро-
облігаційного ринку: інвесторами є великі корпорації, банки, інвестиційні компанії.

Основні риси ринку ЕСР:

Строки погашення від 2 до 365 днів, звичайно 180 днів, що значно більше, ніж на американському ринку (30—90 днів).

Проценти з ЕСР розраховуються на базі 30/360 (у США за основу береться реальна кількість днів у місяці).

ЕСР торгується на базі спот; розрахунки проводяться через Euroclear чи Cedel на другий робочий день після дати операції.

ЕСР торгується більш активно порівняно з американським ринком, де комерційні папери, внаслідок їхніх коротких строків, звичайно тримаються інвесторами до закінчення цих строків.

Ринок євронот

Євроноти випускаються позичальником за спеціально складеним графіком. Банки та брокерські компанії створюють об’єднання розміщення для реалізації нот серед різних інвесторів за встановленою ставкою. Розміщення проходить через систему банківських торгів. Величина процентної ставки залежить від того, наскільки легко євроноти можуть бути розміщені.

Комісійні сплачуються за управління, за підтвердження — два рази на рік з невиплаченої частини кредиту; за використання — часто сплачуються лише починаючи з визначеного процента від суми кредиту.

Інструмент ринку — кредитні програми підтримки емісії євронот. Євроноти дуже схожі за своїми характеристиками з комерційними паперами. Відмінність лише в тому, що вони гарантуються інвестиційним банком або ж групою банків, які самі їх викуповують чи подовжують кредитну лінію позичальнику. Існує ціла низка видів євронотних програм: НИФ (NOTE ISSUANCE FACILITY, NIF), РУФ (REVOLVING UNDERWRITING FACILITY, RUF), СНИФ (SHORT—TERM NIF, SNIF) тощо.

Євроноти EMTNs, млрд доларів США [7, с. 293]

Організатор	1998 р.	1997 р.
Deutsche Bank	8,5	6,9
Merrill Lynch	7,7	4,1

Ринок деривативів (похідних цінних паперів)

Інструменти ринку:

облігації, забезпечені коштами на кредитних картах;

облігації, забезпечені закладними;

вторинні кредитні й облігаційні зобов’язання.

Ведучі андерайтери з похідних цінних паперів [7, с. 294]

Організатори	Кількість	Сума, млрд дол.	Доля ринку, %
Morgan Stanley DW		26,0	15,0
Goldman Sachs		15,1	8,7
Merrill Lynch		14,7	8,4
JP Morgan		14,6	8,4
Lehman Brothers		12,6	7,2
CSFB		12,0	6,9
Salomon SB		11,2	6,4
Greenwich NatWest		8,8	5,1
Bear Stearns		6,6	3,8
Deutcshe		5,3	3,0

Фактори, що визначили активне зростання ринку похідних цінних паперів:

зростання споживчих кредитів у Північній Америці;

уведення євро;

масове знімання коштів з ощадних вкладів.

Імпульс для сучасного підйому сектору іпотечних облігацій було отримано з Австралії, коли в 1997 р. на євроринку було випущено дві великі європозики (1,7 млрд доларів), забезпечені австралійськими закладними. Після цього європейські банки почали сек’юритизацію іпотечних кредитів. При цьому фондування не було головною ціллю: ставки більшості європейських іпотек були вищими від банківських.

У секторі вторинних зобов’язань банки намагалися зменшити вплив ринкових ризиків, а також уникнути високих норм резервування за рахунок виходу за баланс відповідних активів.

План семінарських занять

1. Ринок євровалют.

2. Євровалютний міжбанківський ринок.

3. Євровалютне кредитування.

4. Ринок єврооблігацій та його інструменти.

5. Ринок єврокомерційних паперів.

6. Ринок євронот.

7. Ринок деривативів.

Термінологічний словник

Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, який розташований за межами країни, у якій випускається дана валюта, або будь-яка валюта, що зберігається в банку за межами країни її походження.

Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Роловер — контрактний депозит, умови якого погоджуються між емітентом та депонентом.

Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Основна мета — розподіл ризику між учасниками, при цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту.

Синдикований кредит — кредит, наданий синдикатом банків; при цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.

Теп — вид депозитного сертифіката з фіксованими строками.

Термінові депозити — кошти, вкладені депонентом на визначений час (як правило, менше року) під певний процент.

Транш — вид депозитного сертифіката, що ділиться на кілька частин та використовується інвесторами, які оперують невеликими сумами.

Запитання для перевірки знань

1. Дайте визначення «євроринку» та «євровалюти».

2. Назвіть специфічні характеристики ринку євровалют.

3. Які ви знаєте інструменти ринку євровалют?

4. Розкрийте поняття євровалютного міжбанківського ринку та його інструментів.

5. Перерахуйте ризики, які несуть суб’єкти міжбанківського ринку.

6. Що таке «синдикація» та «синдикований кредит»?

7. Назвіть форми єврокредитів та як розраховується їхня вартість.

8. Дайте визначення інструментів ринку єврооблігацій.

9. Назвіть етапи організації випуску єврооблігацій.

10. Коротко схарактеризуйте боргові ринки Європи.

11. Що ви знаєте про єврооблігації в євро?

12. Назвіть основні риси ринку єврокомерційних паперів.

13. Дайте характеристику інструментам ринку євронот.

14. Що таке ринок деривативів та які його інструменти?