Євровалютний міжбанківський ринок

Операції між банками. Укладення капіталу в головних конторах та філіалах банків в інших країнах для фінансування позик банківським установам.

Учасники: банки, грошові брокери, центральні банки, керівні грошово-кредитні установи, великі корпорації.

Функції:

розподільча;

хеджування;

забезпечення зручного механізму надання позик для корекції статей балансу;

забезпечення руху коштів через названий ринок.

Інструменти: міжбанківські депозити (короткострокові вклади з фіксованими ставками (строки: 3 місяці та менше, 6 місяців, 1 рік).

Процентні ставки на євровалютному міжбанківському ринку є конкурентними. Різниця між ставками процента на центральних та внутрішніх ринках усувається за допомогою арбітражу за короткий термін, оскільки учасники ринку досить оперативно отримують інформацію про несприятливі зміни на ринках. Міжбанківська маржа є або дуже низькою або її взагалі немає. Євродоларовий арбітраж міжнародного міжбанківського ринку класифікують як зовнішній та внутрішній, залежно від напрямку руху коштів.

Ризики, що несуть банки-учасники міжбанківського ринку:

неплатоспроможності;

ринковий;

пов’язаний з діяльністю в одній країні;

валютний;

ліквідності;

виникнення кризи;

політичний.

Євровалютне кредитування

Більша частина євровалютних кредитів деномінована в доларах. Використовується декілька форм євровалютних синдикованих кредитів. Зміни умов на ринку також впливають на строки євровалютних кредитів. За один період строки становлять 10 років, за інший — 3 роки.

Синдиковані кредити (Європа)

Організатор	Кількість у 1-й половині 1998 р.	Кількість у 1997 р.	Сума (млрд дол.) у 1-й половині 1998 р.	Сума (млрд дол.) у 1997 р.
Barclays capital			64,2	22,7
Chase Manhatten			62,0	14,9
Deutsche Bank			59,8	20,5
Greenwich NatWest*			49,9	17,4
Citicorp			49,4	17,1
JP Morgan			41,7	15,6
UBS			40,2	14,6
HSBC			38,0	25,4
ABN AMRO			36,4	17,6
CSFB			25,2	12,8

* До 1998 р. — NatWest Markets.

Джерело: The IFR Top 250, 1998, IFR Publishing.

Синдикований кредит (СК) — кредит, наданий синдикатом банків. При цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.

Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Головна мета — розподіл ризику між учасниками. При цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту

Банки надають СК для того, щоб знизити ризик, пов’язаний з позичанням грошей у суспільному секторі.

Синдикація виконує низку функцій, а саме:

дає змогу банкам брати участь у наданні позик, незалежно від свого розміру;

усі банки-учасники такої операції несуть ризики та отримують прибуток;

дає змогу позичальнику отримати великий кредит, який не може бути наданий одним кредитором.

Форми єврокредитів:

Класичні синдиковані єврокредити.

Довгострокові кредити на велику суму передбачають створення спеціальної структури. Керівник банку є лід-менеджером, що формує банківський синдикат та визначає умови кредиту за участі позичальника. Члени синдикату беруть на себе зобов’язання надати частину кредиту.

Єврокредити з обмовкою про валютний опціон.

Позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу (однієї або кількох) за настання строку платежу. Наявність цієї обмовки дає змогу позичальнику відобразити прибуток та витрати грошових коштів у єдиній валюті й уникнути валютного ризику.

Вартість єврокредитів:

комісійні;

банківська маржа;

процентна ставка за кредитами;

податки.

Процес організації кредиту:

попередні переговори;

лист про зобов’язання;

угода про кредит (звичайна або відновлювана);

угода про участь;

угода про перепоступки.

Рис. 19. Організація синдикованого займу: огляд [2, с. 166]

Ризики в разі синдикованого кредитування [2, с. 167]

Вид ризику	Джерело ризику	Стратегія зниження ризику
Ризик, пов’язаний з діяльністю в даній країні	Здатність або небажання позичальників даної країни виконувати свої зобов’я­зання	Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості
Ризик, пов’язаний з можливістю неплатежу за кредитом	Здатність організації спла­чувати свої борги	Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості
Ризик зміни процентних ставок	Розбіжність вимог та зобов’язань за строками і зміни процентних ставок, які неможливо спрогнозувати	Приведення у відповідність активів до пасивів визначенням ціни кредиту на ролловерній основі (основі пролонгації)
Ризик регулювання (зміни практики державного регулювання)	Уведення резервних вимог чи податків на діяльність банків	Пункт контракту, що зобов’язує банк позичальника нести цей ризик