Обгрунт, чому держ позики як засіб покриття дефіциту бюджу безпечніші ніж грошова емісія. 5 страница

Сегментація фін ринку – це класиф-я потенційних споживачів фін послуг згідно з їхніми вимогами до перерозподіл фін ринку. Вона базується на застосуванні різних критеріїв поділу споживачів на групи, що представляють різний за якістю й обсягом попит на окремі види фін активів (послуг). Виділяють 4 основні сегменти фін ринку: ринок грошей, ринок капіталів, кредитний ринок, фондовий ринок.

Грош ринок – ринок обігу грошей та короткостр кред операцій.

Кредитний ринок – ринок середньо- та довгострокових кредитів.

Фондовий ринок – ринок, на якому відбув емісія та купівля-продаж цінних паперів.

Валют ринок – ринок, на якому відбув купівля-продаж іноземної валюти, а також операції з валютними цінностями.

Також виділяють ринок золота – ринок, де здійснюються операції з купівлі-продажу золота для його промислового використ, придбання іноземної валюти

.204. Доведіть, що повноцінне функціон-я фін ринку можливе лише в умовах ринкової екіки.

Фін ринок — це сук-ть обмінно-перерозподільних віднос, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фін ресурсів, необхідних для здійсн вир та фін діяльн. Віднос обміну пов’язані з переданням одним суб’єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки) права на тимчасове чи постійне використ фін ресурсів.

Фін ринок виконує надзвичайно важливі ф-ї в ринковій екіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фін суб’єктів госп, які є базовою сферою фін сист.

Фін ринок є складовою сферою фін сист тільки в умовах ринкової екіки, коли переважна частина фін ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльн на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фін сист, яка забезпечує функціон-я насамперед базової сфери — фін суб’єктів госп. В умовах адміністративної екіки фін ринку практично не існувало, оскільки формув ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюдж та банківську систу. Навіть банк ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формув, розподілу і перерозподілу фін ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі — фін ринку — просто не було.

205. Передумови виникн-я фін ринку, роль уч стан в У.

Категорія фін ринок з’явилася з появою фін і в умовах подальшого перерозподіл товар но-грош віднос перетворилася в особливу сферу екічних віднос. Перерозподіл товар ного вир-ва на певному етапі призвів до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхго для подальшого розширення вир-ва. Цей капітал називається інвестиційним капіталом, а в радянській літературі – капітальні вкладення. Використовується інвест капітал на створення робочих місць, придбання знарядь праці, основних фондів, нових технологій.
Вільні грош кошти (заощадження) перетворюються на інвест капітал з моменту їх надходж до споживачів. Заощадження прямо перетворюються на інвест, коли підпр використовує свій нерозподілений прибуток для придбання нових технологій, основних фондів або коли уряд здійснює будівництво шляхів за рах відповідної статті держ бюджу. Прямо перетворюватись на інвест можуть лише власні кошти, а чужі повинні пройти певний опосередкований шлях, який лежить через фін ринок.

Фін ринок є забезпечуючою структурою, насамперед для фін суб’єктів госп, які є базовою сферою фін сист. Їх фін діяльн розпочинається з формув ресурсів. Призначення в забезпеченні підпрм належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів.Підпр на фін рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Роль щодо— держ і фіз осіб — дещо інша. Держ використовує фін ринок переважно для формув своїх дох на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формув його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця значно вагоміше, ніж у ролі продавця. Фіз особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.

Фін ринок У створ нові та розширюються апробовані ніші фін сервісу. На вітчизняному фін ринку, активно розв надання роздрібних послуг для насел-я. Зростає роль індивідуального консультування щодо проведення фін операцій, а також удосконалюється комунікативна база з використм інформаційно-технологічних нововведень.

В У існує проблема із залученням зарубіжних інвесторів. Зарубіжні експерти негативно оцінюють фін стан нашої держ.

Проте фін ринок У вкрай нерівномірно перерозподілив за окремими своїми сегментами. Низький рівень довіри між ринковими контрагентами, а також недостатній захист прав власності та контрактних прав виступ чи не найбільшими перешкодами для формув дійсних, а не їx активнiсть.

Фін ринок У еволюціонує шляхом модифікації кількісних і якісних характеристик свого поступального перерозподіл. Подальші перспективи його функціон-я вимагають вирішення ряду вже перелічених і пов'язаних з ними проблем. Розширення спектра фін послуг (але тільки легітимних і якісних), які надаються фіновими установами У, одночасно є забезпечм належного рівня їх конкурентоспроможності.

206. Суб’єкти фін ринку і їх ф-ї. Місце і роль держ на ф р

Фін ринок — це сук-ть обмінно-перерозподільних віднос, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фін ресурсів, необхідних для здійсн вир та фін діяльн. Суб'єктами: фіз особи, не обмежені законом дієздатностю, групи громадян, трудові колективи, юр особи усіх форм власності, держ.

за формою: Д омогосп: частина доходу, що не використовується домогоспм упродовж поточ періоду, перетвор на заощадження і за наявності відповідного фін механізму може бути потужним джерелом ек зрост країни.

(суб'єкти госп) — юридичні особи, резиденти певної держ, які займся вир-вом товар та наданням послуг. До інститутів поза фін сфери належ промислові та с\г підпр, кооперативи, орендні підпр, фермерські госп, малі підпр, корпорації, асоціації, консорціуми, спільні (змішані) підпр, установи, організації. Разом з іноземними учасниками ринку вони або є інвесторами, або емітують і розміщують на ринку власні фін активи.

Держ Оскільки держ витр перевищують дох, то виникає бюджний дефіцит, який може покриватися за рах позик, що здійснюються на фін ринку. Ці позики реаліз шляхом продажу урядових цінних паперів як фіновим посередникам, так і безпосер підпрм і домогоспм. Держ на фін ринку є, в основному, позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому і внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання; вона також виконує специфічну і дуже важливу ф-ю — регулюв фін ринку. За допомогою законів держ вплив на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує перерозподіл ринку в заданому напрямі. Іноді держ може бути на фін ринку інвестором, здійснюючи фін підтримку певних суб'єктів госп. Це відбув у тому випадку, коли в держ виникає надлишок фін ресурсів. Тоді уряд стає постачальником грош коштів на фін ринок.

207. Поясн, чому необхідне держ регулюв фін ринку

Основні причини виникн-я мегарегуляторів на фін ринках. Першою є зрост кількості та ролі фін конгломератів, у яких єдиний власник володіє кількома фіновими установами. Ці установи надають послуги, які належ до різних сегментів фін ринку. Другою причиною є перехресні пропозиції фін послуг: банки пропонують послуги щодо колективного інвест, брокерсько-дилерські компанії – послуги інвес-тиційного банку, страх компанії надають пенсійні послуги. Третя причина полягає в сек’юритизації фін продуктів.

Крім того, не останню роль у створенні фін мегарегуляторів відіграє ряд таких чинників: надання фіновими установами тих послуг, які раніше надавались ви-ключно організаторами торгівлі на фондовому ринку; вихід на фін ринок крупних підпр реального сектора і торгівлі; диверсифікація фін інструментів та засобів їх продажу, які виник внаслідок перерозподіл електронної торгівлі, у тому числі використ Інтернет-мережі. У зв’язку із цими тенденціями відбув поступова консолідація регулюв сегментів фін ринку, які раніше перерозподіливались окремо.

Слід зазначити, що механізми регулюв фін ринків різняться між собою залежно від того, за яким принципом здійсн регулюв – інституційним чи цільовим. Так, інституційний (або секторальний) підхід передбачає спрямованість регулюв на діяльн певних фін установ. У той час, як при цільовому (або функціональному) підході один регулятор здійснює контроль за плато-спроможністю фін установи, інший наглядає за її взаємовідносами із клієнтами, інший регулятор – за перерозподілитком конкуренції.

208. Ринок грошей і ринок капіталів, їх призначення

Ринок грошей являє собою ринок, дездійсн короткострокове інвест коштів(до 1 року): короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій. На ринку грошей корпорації залучають кошти для підтримки обігового капіталу в разі виникн-я тимчасових короткострокових потреб у грош коштах. Фін інститути, зокрема комерційні банки, залучають кошти на такому ринку для надання позичок іншим суб'єктам ринку та для підтримки ліквідності на належному рівні. Короткострокові ц.п. на ринку грошей більш ліквідні і харся меншим коливанням цін, ніж на ринку капіталів, тому здійсн інвестицій на грошму ринку менш ризикове, ніж на ринку капіталів.

Ринок капіталів призначений для довгострокового інвест коштів в основний капітал. На ринку капіталів надаються середньо- та довгострокові кредити, перебув в обігу середньо- та довгострокові боргові ц.п., а також інструменти власності — акції, для яких термін обігу не встановлюється. Емітуючи акції та облігації, залучаючи банк кредити, корпорації формують на ринку капіталів фін ресурси, необхідні для модернізації і розширення вир-ва, впровадження нових технологій, освоєння вир-ва нових видів продукції. Фіз особи та будівельні організації залучають кошти для придбання та будівництва нерухомості. Фін інститути формують власні фін ресурси, які перебув у їх використанні протягом усього періоду функціон-я і забезп екон зрост та екічну стабільність фін інституту.

В цілому на ринку довгострокових запозичень держ, підприємницькі структури і насел-я отримують за визначену плату в довгострокове або безстрокове корист-я фін ресурси інш учасників ринку. Ринок капіталів перерозподілив більшою мірою в країнах з досить визначеними та сприятливими еки перспективами. Становлення ринку капіталів передбачає невисокі темпи інфляції, а також стабільність політичної та ек ситуації в країні.

209. Інструменти фін ринку, їх склад і характер.

Виконуючи операції на фін ринку, його учасники вибирають відповідні фін інструменти — фін документи, що обертаються на ринку, мають грош вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фін ринку. За о видами фін ринків:

1) і ринку позичкових капіталів (гр і розрахункові документи, які обертаються на грошму ринку)2)і. ринку цінних паперів (різноманітні ц.п., що обертаються на ньому ринку)

3) і. валют ринку (іноземна валюту, розрахункові валюті документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок).4) і. страх ринку (страх послуги, розрахункові документи та окремі види цінних паперів).

5) і.Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння (вказані види цінних металів та каменів, які купуються з метою формув фін резервів і тезаврації, а також розрахункові ц.п.).

6)і. ринку нерухомості відносять ц.п. та документи, що засвідчують право власності на нерухомості.

За термінами обігу: - Короткострокові (з періодом обігу до року). -Довгострокові з періодом обігу більше року).

За характером фін зобов'язань 1) наступні фін зобов 'язання за якими не виник (інструменти без наступних фін зобов'язань).

2)Боргові характеризуючи банк віднос між їх покупцем і продавцем, зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо вона не входить до складу номінальної вартості боргового фін інструменту, який погашається).3) Дольові (пайові) підтверджують право їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотка і Залежно від пріоритетної значимості розрізняють:

- Первинні (першого порядку)- Вторинні або деривативи

Залежно від складу первинних фін інструментів деривативи поділ на фондові, валют, страх, товар ні і т. п. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні

За гарантованістю рівня дохідності:

з фіксованим доходом. (привілейовані акції)

з невпзначеним доходом. (прості акції)

- За рівнем ризику виділяють:

- Безризикові фін інструменти (держ короткострокові ц.п., короткострокові депозитні сертифікати надійних банків)

- Фін інструменти з низьким рівнем ризику (короткострокові боргові фін інструменти, що обслуговують ринок грошей)

- Фін інструменти з помірним рівнем ризику.

- Фін інструменти з високим рівнем ризику.

- Фін інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні ") (акції "венчурних" (ризикових) підпр; облігації з високим рівнем відсотка).

211.Класиф-я фонд ринку за характером руху інструментів і за формою його організації. Суб’єкти фонд ринку.

Функціон-я ринку цінних паперів забезпечується його суб’єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондовою біржою. Емітент — це юридична особа, чи уповноважений державою орган, який здійснює випуск цінних паперів в обіг. Інвестор — це юридична чи фіз особа, а в окремих випадках держ, яка, купуючи ц.п. певного емітента, вкладає (інвестує) кошти в його діяльн.

Посередники вик роль сполучної ланки між емітентом та інвестором. З одного боку, вони вик посередницькі ф-ї стосовно емітента, проводячи операції з випуску і розміщ-я цінних паперів на ринку, їх реєстрації і зберігання.

За характером руху фін інструментів фін ринок поділяється на первинний і вторин.Первинний ринок характер ринок цінних паперів, на якому здійсн первинне розміщ-я їх емісії. Це розміщ-я, як правило, організ андерайтер (інвест дилер), який самостійно або з групою інш андерайтерів купує весь (або основний) обсяг емітованих акцій, облігацій і т. п. з метою їх наступного продажу інвесторам більш дрібними партіями.

Вторин ринок характер ринок, де постійно обертаються ц.п., які раніше були продані на первинному ринку. Вторин ринок охоплює переважну частину біржового і позабіржового обороту цінних паперів. Без перерозподілиненого втор фонд ринку, який забезпечує постійну ліквідність і розподіл фін ризиків, не може ефективно існувати первинний ринок цінних паперів. Однією із основних ф-й втор ринку є встановлення реальної ринкової ціни (курсової вартості) на окремі ц.п., що відображає всю інформацію про фін стан їх емітентів і умови емісії. за формою організації фін ринки поділ на організаційні та розподільні. Прикладом організаційного ринку є біржі.

210.Обгр, як Р.Ц.П поєдн держ, інституц та індивід інтереси

Ринок цінних паперів поєднує держані, інституц та індивід інтереси, виконуючи такі завдання:

1. Акумуляція коштів насел-я та підпр (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2. Концентрація коштів, створення умов для формув великого капіталу, здатного вирішувати складні екон завдання.

3. Збіл-я частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фін сист держ і створенню необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в екіку У в резі створення механізму інвест й розширення сфери впливу капіталу на екон процеси.

5. Оптимізація галузевої, вир та регіональної структури з допомогою:

а) міграції капіталу - відтоку з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує;

б) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні;

в) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6. Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак і баланс вир-ва та спожив-я матер цінностей.

7. Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формув інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товар иств.

8. Узгодження майнових держ, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Стимул-я виникн-я нових господарських інститутів, що відповідають новим ек відносам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів насел-я і підпр.

11. Створення конкуренції систі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості обслуговування клієнтів.

12. Екія сусп витрат обігу, поліпшення сист взаєморозрахунків підпр, зниження їх заборгованості, перерозподіл товар ообороту.

13. Сприяння реаліз наук-техн досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інш заходів для заохочення використ нової технології.

14. Сприяння збільшенню ефективності управл підпрм, передовсім акціонерним.

15. Сприяння перерозподілиткові самоуправл, зокрема з допомогою випуску муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову екічну систу, завдяки репродукуванню загальноосвітніх принципів і стандартів функціон-я фонд ринку. Забезпеч участі у процесі інтернаціоналізації світ фонд ринку.

212. Обгрунт, брокерів, дилерів та андеррайтерів

У класичному розумінні посередник в особі брокера або дилера виконує роль фахівця, який здійснює консультації і виконує доручення свого клієнта відповідно до його мети.

Брокер — це посередник, який сприяє здійсненню угод між заінтересованими сторонами — клієнтами фондової біржі. Брокери укладають угоди з доручення клієнта і його коштом, одержуючи за ці послуги від нього комісійну винагороду. Брокерами можуть бути як приватні особи, так і цілі організації (компанії, фірми). І ті, і ті, як правило, є членами фондової біржі. Дилерська діяльн — здійсн цивільно-правових угод щодо купівлі-продажу цінних паперів від свого імені й за власний рах шляхом публічного оголошення цін купівлі та/або продажу із зобов’язанням викон-я угод за цими цінними паперами за оголошеними цінами. Дилер як інвест посередник виступ у двох ролях: на первинному ринку він здійснює операції з випуску цінних паперів і стає їхнім власником для подальшого перепродажу; на вторинному — здійснює підтримку фонд ринку, покладаючи на себе зобов’язання з котирування цінних паперів, формує рівень цін на організованому ринку цінних паперів. Роль андеррайтерів полягає у первинному розміщенні цінних паперів на ринку. Ф-ї андеррайтерів на перерозподілин ринках вик, як правило, великі інвест банки, інвест компанії, брокерські фірми, у багатьох країнах також і комерційні банки. Андеррайтер викуповує весь обсяг емітуємих цінних паперів чи його частину з метою подальшого розміщ-я серед інвесторів. Основна перевага андеррайтингу перед прямим розміщ-м полягає в тому, що емітент практично відразу одержує необх йому обсяг фінасув. Крім того, тому що андеррайтер, як правило, є відомим фіновим інститутом зі сформованою і стійкою репутацією, сам факт його участі у випуску цінних паперів служить для інвесторів сигналом про якість і надійність емітуємих фін інструментів

213.Сутн і призначення фонд ринку. Біржовий та позабірж. Ст 2 ЗУ «Про ц.п. та фондовий ринок»: Фондовий ринок (ФР) - сук-ть учасників ФР та правовіднос між ними щодо розміщ-я, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). ФР виступ засобом забезпеч нормального функціон-я всіх галузей екіки, засобом поєднання держ, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грош коштів насел-я від інфляції та поліпшення його матеріального становища. ФР-на ньому реаліз віднос власності, здійсн вільне переміщення цінних паперів між різними секторами екіки, форм фін джерела ек зрост, концентруються і розподіл інвест ресурси, створ умови для конкуренції й обмеж монополізму. ФР об’єктивно створює механізм ефективного використ фін ресурсів, оскільки розміщ-я паперів здійсн на основі вільного вибору об’єкта вкладення з певними майновими гарантіями. Інвестуючи свої вільні кошти у ц.п., фіз і юридичні особи перетворюють їх на капітал, а підприємницькі структури мають можливість отримати додаткові фін ресурси для розширення своєї господарської діяльн. Учасники ФР: 1)емітент - юридична особа, АРК або міські ради, а також держ в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні ц.п. та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками; 2) інвестори в цінні папери - фіз та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на ц.п. з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства; 3)саморегулівна організ професійних учасників ФР - неприбуткове об'єднання учасників ФР, що провадять професійну діяльн на ФР з торгівлі цінними паперами, управл активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльн (діяльн реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фонд ринку; 4) професійні учасники ФР юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фонд ринку, провадять на ФР професійну діяльн, види якої визначені законами У. Інструментами забезпеч обороту фін ресурсів на ФР є ц.п. - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грош або інші майнові права, визначають взаємовіднос особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають викон-я зобов'язань згідно з умовами їх розміщ-я, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери (акції; облігації підпр; облігації місцевих позик; держ облігації У; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю;інвест сертифікати;казначейські зобов'язання У). ФР поділяється за стадіями торгівлі на 1)Первинний ринок - сук-ть правовіднос, пов'язаних з розміщ-м цінних паперів. 2)Вторин ринок -сук-ть правовіднос, пов'язаних з обігом цінних паперів. За місцем торгівлі ФР: Біржовий включає угоди, що укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторин ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщ-я цінних паперів може здійсн через фондову біржу. Позабіржовий ринок охоплює угоди, які укладаються і здійснюються поза біржою. Він пов’язаний насамперед з первинним ринком, однак позабіржові операції можуть здійсн і на вторинному ринку.

214.Визначте призначення фонд ринку. Первинний і вторин

Фондовий ринок виступ засобом забезпеч нормального функціон-я всіх галузей екіки, а також засобом поєднання держ, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грош коштів насел-я від інфляції та поліпшення його матеріального становища.

Ринок цінних паперів структурується за двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний та вторин ринок. Первинний ринок являє собою випуск цінних паперів в обіг, який здійсн на основі оголошення про емісію. Торгівля ведеться між емітентами, з одного боку, та інвесторами і фіновими посередниками — з іншого. На первинному ринку емітент передає майнові права на свою власність іншим особам, одержуючи натомість кошти для інвестицій. Вторин ринок характер. операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фіновими посередниками та між фіновими посередниками. Головною метою втор ринку є забезпеч ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найкращої торгівлі ними.

215. Фондова біржа: сутн, ф-ї.

Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визнач попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

За організаційно-правовою сутністю фондова біржа є фіново-посередницькою структурою, де, згідно з чинним законодавством та статутом такого підпр, здійснюються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників.

Ф-ї фондової біржі: а) створення постійно діючого ринку;

б) визнач-я цін;

в) поширення інформації про товар и і фін інструменти, їх ціну умови обігу;

г) підтримка професіоналізму торгових і фін посередників;

д) вироблення правил;

е) індикація стану екіки, її товар них сегментів і фонд ринку.

Фондова біржа виконує також ще такі ф-ї: забезпечує мобілізацію тимчасово вільних грош засобів; встановлює ринкову ціну (курс) цінних паперів; здійснює переміщення капіталу між галузями.

216.Обгрунт, чому фондова біржа вважається центром торгівлі цінними паперами. Суч стан біржового ринку в У.

Фондова біржа вважається центром торгівлі цінними паперами, оскільки вона забезпечує прискорення централізації капіталу і розширює межі використ тимчасово вільних коштів для фінасув госп. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У резі постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами екіки.

Суч стан біржової торгівлі свідчить, що вона потребує структурної перебудови, суттєвої технологічної модернізації, адаптації до правових норм європ законодавства та впровадження кращої практики функціон-я аналогічних сист на світ ринках. Тенденції перерозподіл світ фін та організованих товар них ринків свідчать, що біржі як інституції, що управляють регульованими секторами цих ринків, зміцнили свої позиції. Це сталося завдяки процесу консолідації бірж і універсалізації їх діяльн.

Сучасну біржову торгівлю в У процеси консолідації та універсалізації не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність біржових ринків і відсутн необхідних для їх перерозподіл ресурсів. Конкурентну боротьбу виграють ті, хто має менш жорсткі правила і „гнучкіший" етичний кодекс. Це треба змін на рівні державної політики, формуючи національну біржову систу.

Під національною систою біржової торгівлі треба розуміти сформовану через процес горизонтальної або вертикальної консолідації бірж біржову індустрію. Вона має встановити зв'язок між реальним сектором екіки й фіновим, стимул наук-технічний прогрес і забезпечити вигідне та надійне розміщ-я накопичень громадян. Центральним ядром біржової індустрії мають стати універсальні національні біржі. Нац біржа зобов'язана створити ринок строкових угод за базовими активами, що є основними біржовими товар ами на ринках, якими вона управляє. Універсальність діяльн є основною, окрім перелічених вище, ознакою претендента на статус національної біржі. Держ не може бути засновником, акціонером або прямим учасником біржової торгівлі на такій біржі, але опосередковано брати участь в торгах, в тому числі розміщати держ ц.п. на фондових або здійснювати товар ні інтервенції на універсальних товар них біржах.

217. Інструменти фонд ринку, їх склад і характер.

Інструментами ринку цінних паперів є: акції, облігації (внутр держ та місцевих позик, зовн держ позик, підпр), казначейські векселі, депозитні та інвест сертифікати, комерційні папери, приватизаційні папери, а також до їх складу входять деривативи — похідні інструменти (опціони, ф’ючерси та ін.), які вдображ різні види контрактів з торгівлі цінними паперами. Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товар иства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Облігація являє собою боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредю угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу.

Казначейський вексель є формою боргового зобов’язання держ. На відміну від держ облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюдж дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Депозитний сертифікат є формою боргового зобов’язання комерційного банку.

Інвест сертифікат являє собою цінний папір, який випускається інституційними інвесторами для мобілізації коштів з метою їх наступного вкладення в ц.п..

Приватизаційні папери спеціальні ц.п. які дають право брати участь в приватизації державної власності.

Комерційні папери це короткострокові незабезпечені боргові зобов’язання, термін обігу яких не перевищує 270 днів.

218. Інструменти ринку цінних паперів, їх склад і класиф

За ознаками їхньої екічної природи ц.п., як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фін інструменти. Пайові папери засвідчують віднос співвласності або пайової участі у формув статут фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують банк віднос (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фін інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.) — це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Залежно від мети їхнього випуску: фондові й комерційні. Перші призначено для формув капіталу (акції, облігації та ін.), другі — для опосередковування товар них віднос (векселі, акредитиви та ін.) Залежно від емітента: папери, випущені урядом, держи установами, місц органами влади, банками, держи підпрми, акціонерними товар иствами, іншими недержи підпрми. За формою виплати дивідендів чи відсотків: іменні ц.п., папери на пред’явника й переказні. Іменний цінний папір засвідчує право власності конкретної особи, а перехід цих прав потребує обов’язкової ідентифікації (підтвердження особи) власника. Цінний папір на пред’явника, навпаки, є безособовим, і перехід прав власності не потребує ідентифікації його попереднього власника. Ц.п. (незалежно від їхніх інш ознак) можна підрозділяти на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає ц.п. інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. За терміном погашення: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення — одні папери підлягають погашенню тільки в указаний термін, а інші — будь-коли. Ц.п. з правом раннього погашення поділ на ретроспективні (з обмежм) і неретроспективні. За способом виплати доходу: а) ц.п. з фіксованим платежем, до яких належ облігації та привілейовані акції; б) ц.п. з плаваючою ставкою, наприклад, облігації з плаваючим відсотком, що залежить, головне, від облікової банківської ставки; в) ц.п., дохід від яких безпосер залежить від розміру чистого прибутку підпр (прості акції, інвест сертифікати). За місцем реєстрації офісу емітента: вітчизняні та іноз. До іноз належ ц.п. емітентів, котрі не є резидентами У і випуск яких (паперів) зареєстровано в інш країнах. За ознакою території обігу: регіональні (облігації місцевих органів самоуправл), національні (папери внутрішнього фонд ринку), міжрегіональні (папери, котрі можуть вільно обертатися на території інш держав).