Розділ XVIІ. Основи легкості навчання і учіння

I. Кожна наука повинна бути вміщена в найстисліші, але точні правила.

II. Кожне правило треба викладати небагатьма, але найяснішими словами.

III. Кожне правило повинне супроводитися численними прикладами, щоб стало зрозуміло, яке різноманітне його застосування.

Основоположення IV

25. Природа переходить від більш легкого до більш важкого. Наприклад, утворення яйця починається не з твердішої частини, шкаралупи, а з жовтка; жовток спочатку вкривається шкіркою і тільки пізніше — шкаралупою. Так, пташка, готуючись до польоту, спочатку привчається ставати на ноги, потім рухати крилами, потім розмахувати ними, нарешті, при сильніших рухах, підніматися і вже тоді тільки віддавати себе повітряному просторову.

26. Так, тесляр спочатку вчиться рубати колоди, потім їх обтісувати, потім скріплювати одну з одною, нарешті будує цілі будівлі і т. д.

Отже, зовсім навпаки роблять тоді, коли в школах навчають невідомого за допомогою стільки ж невідомого. Так буває:

I. Коли правила латинської мови викладаються тим, хто починає її вивчати, латинською ж мовою; це те саме, якби хто-небудь єврейську мову пояснював правилами на єврейській мові, а арабську мову — правилами на арабській.

II. Коли тим же самим, хто починає вивчати латинську мову, дають на допомогу словник з латинської на рідну мову, тоді як повинно бути навпаки. Адже вони вивчають не рідну мову з допомогою латинської, а латинську мову з допомогою рідної, бо остання вже відома.

III. Коли хлопчикові дається в учителі іноземець, який не володіє рідною мовою хлопчика. Оскільки вони не мають спільного засобу взаємного розуміння і змушені розмовляти з допомогою знаків і здогадів, то чи не споруджують вони таким чином Вавілонської башти?

IV. Робиться також помилка проти правильного ведення справи і тоді, коли за одними й тими ж граматичними правилами (наприклад, Меланхтона або Рамуса), навчають юнацтво всіх націй (французів, німців, чехів, поляків або угорців та ін.), тоді як кожна з мов має своє особливе й до деякої міри своєрідне відношення до латинської мови. Цю своєрідність і треба виявляти, коли ми хочемо, щоб основні властивості латинської мови легко були засвоєні учнями.

Все буде виправлено, коли:

I. Учитель і учень говорять однією і тією ж мовою.

II. Всі пояснення речей даються знайомою мовою.

III. Граматика і словник будуть пристосовані до тієї мови, за допомогою якої вивчається нова (латинська мова — за допомогою рідної, грецька — латинської і т. д.).

IV. Нова мова вивчається поступово, а саме: спочатку учень привчається її розуміти (це найлегше), потім писати (при цьому дається час на попереднє обдумування) і, нарешті, говорити, що найважче, бо це робиться без безпосередньої попередньої підготовки.

V. При вивченні латинської і рідної мов рідна мова, як більш відома, буде йти попереду, а латинська мова — за нею.

VI. Навчальний матеріал розкладається так, щоб спочатку засвоювалося те, що є найбільш близьким, потім — не дуже віддаленим, потім — більш віддаленим і, нарешті, найвіддаленішим. Тому, коли учням вперше даються правила (наприклад, правила логіки, правила риторики та ін.), їх слід пояснювати прикладами, не далекими від їх розуміння, наприклад, богословськими, політичними та ін., а прикладами, взятими з щоденного життя. Інакше учні не зрозуміють ні правила, ні його застосування.

VII. В учнів розвивають спочатку зовнішні чуття (це найлег- ше),потім — пам'ять, далі— розуміння і, нарешті, судження. Саме в такій поступовості вони ідуть одне за одним, бо знання починається з чуттєвого сприймання, за допомогою уявлення переходить у пам'ять, а потім, через узагальнення поодинокого, утворюється розуміння загального і, нарешті, для уточнення знання про речі, достатньо зрозумілі, складається судження.

Основоположення V

29. Природа не обтяжує себе зайвим; вона задовольняється малим. Наприклад, з одного яйця вона не виводить двох, задовольняючись вдало виведеним одним. До одного стовбура садівник прищеплює не кілька живців, а один, і якщо він вважає, що стовбур міцний — то два.

30. Отже, увага буде розсіюватися, коли дають вивчати одночасно в одному й тому ж році різні предмети, наприклад, граматику, діалектику, а то ще риторику, поетику, грецьку мову та ін.

Основоположення VI

31. Природа не поспішає, а просувається вперед повільно. Щоб швидко висидіти пташенят, пташка ж не кидає яєць у вогонь, а надзвичайно повільно зігріває їх природним теплом і пізніше, щоб пташенята швидше підросли, не обгодовує їх їжею (адже вона б цим швидше їх уморила), а годує потроху і обережно, даючи стільки їжі, скільки може перетравити нерозвинена ще здатність травлення.

32. Так, архітектор не поспішає виводити на фундаменті стіни, а на стінах — дах, тому що не досить висохлий і незміцнілий фундамент звичайно від тягаря сідає, через що руйнується будівля. Таким чином, жодна більш значна мурована будівля не може бути закінчена протягом року; треба дати їй вистоятися належний час.

33. Садівник не добивається від рослини, щоб вона в перший же місяць виросла або щоб у перший же рік дала плід. Тому він не щодня нею займається, не щодня поливає її, не прискорює її зігрівання, розкладаючи біля неї вогонь або обсипаючи негашеним вапном, а задовольняється тим, що рослина зрошується з неба і зігрівається сонцем.

34. Отже, мукою є для юнацтва:

1. Коли його примушують щодня займатися по шість, сім, вісім годин класними заняттями і вправами та, крім того, кілька годин дома.

2. Коли воно буває переобтяжене до непритомності і до розумового розладу (як це часто ми бачимо) диктантами, складаннями вправ і заучуванням напам'ять надзвичайно великих уривків. Чого доб'ється той, хто вважає за краще у невелику посудину з вузьким отвором (з чим можна порівняти здібності дітей) вливати рідину відразу, не вводити її краплями? Звичайно, більша частина рідини розіллється, і в посудину попаде незрівнянно менше, чим це можна було б зробити, вливаючи поступово. Зовсім нерозумний той, хто вважає за необхідне навчати дітей не в тій мірі, в якій вони можуть засвоювати, а в якій тільки сам він бажає, тому що треба допомагати здібностям, а не пригнічувати їх, і вихователь юнацтва, так само як і лікар, є тільки помічником природи, а не її господарем.

35. Отже, легкість занять і задоволення від них для учня збільшить той:

І. Хто буде залучати учнів до класних занять на найменше число годин, а саме — на чотири години, передбачаючи стільки ж годин для домашніх робіт.

II. Хто якнайменше буде обтяжувати пам'ять, подаючи тільки найголовніше, давши всьому іншому текти вільно.

III. Хто все викладатиме відповідно до ступеня сприйнятливості учня, яка буде збільшуватися з віком і подальшим ходом занять.

Основоположення VII

36. Природа нічого не викликає насильно назовні, крім того, що, дозрівши всередині, саме прагне вийти.

Адже природа не примушує пташеня залишати яйце раніше, ніж його члени правильно сформуються і зміцніють; не примушує його літати раніше, ніж воно вкриється пір'ям, не виганяє його з гнізда раніше, ніж воно навчиться літати та ін.

Так, дерево не дає паростків раніше, ніж сік, піднімаючись від кореня, не примушує їх рости; не дає розкриватися брунькам раніше, ніж листя, що утворилося з соку разом з квітками, намагається розгорнутися вільніше; не скидає цвіту раніше, ніж охоплений ним плід не покриється шкіркою; не дає плодові падати раніше, ніж він доспів. Отже, над умами дітей робиться насильство:

I. Коли їх примушують до того, до чого вони не дійшли ще ні віком, ні своїм розумовим розвитком.

II. Коли учнів примушують що-небудь запам'ятати або робити без попереднього і достатнього розбору, пояснення і настанови.

38. Отже, згідно з цим:

I. Дітям слід займатися тільки тим, що відповідає їх вікові і здібностям, а також тим, до чого вони самі прагнуть.

II. Нічого не можна примушувати заучувати, крім того, що діти добре зрозуміли. І також нічого не можна вимагати від пам'яті дитини, крім того, що, судячи з безсумнівних ознак, вона засвоїла.

III. Нічого не слід давати для виконання, крім того, форма і спосіб виконання чого в достатній мірі з'ясовані.

Основоположення VIII

39. Природа всіляко собі допомагає. Наприклад, у яйця немає недостачі у своєму життєвому теплі; проте батько природи, Бог, передбачає, щоб цьому теплу допомогли або теплота сонця, або пір'я пташки, що сидить на яйцях. Коли пташеня вийде з яйця, мати, доки це необхідно, зігріває і всіляко розвиває і зміцнює його для всього, що потрібне йому в житті. Спостерігаючи лелек, ми можемо бачити, як вони допомагають своїм пташенятам, навіть беручи їх собі на спину і літаючи з ними навколо гнізда, при цьому ті також розмахують крилами. Так і няні різним способом допомагають слабим дітям. Спершу вони навчають їх піднімати голову, потім сидіти, ставати на ноги, рухати ними, щоб зробити крок, потроху просуватися вперед, іти вільно; звідси, нарешті, з'являється також швидкість у біганні. А коли вчать говорити, вимовляють спочатку слово і потім показують рукою на те, що це слово означає, та ін.

40. Отже, жорстокий той учитель, який, давши учням роботу, не пояснює достатньо, в чому вона полягає, не показує, як її виконати, а ще менше допомагає їм при їх перших спробах, але зобов'язує їх самих працювати з усієї сили і хвилюється, і лютує, коли вони що-небудь роблять не зовсім правильно. Але що ж це таке, як не катування юнацтва? Це рівносильне тому, якби няня захотіла примусити вільно ходити дитину, яка ще боїться стояти на ногах, і примушувала б її до цього побоями, коли дитина ще не може цього зробити. Природа нас учить іншого: доти треба терпляче ставитися до слабого, доки йому не вистачає сили.

41. Отже, на підставі цього:

I. Не слід вдаватися при навчанні ні до яких тілесних покарань (тому що, копи вчення іде погано, то чия це провина, як не самого вчителя, який або не вміє зробити учня здібним до вчення, або не прикладає до цього досить старання).

II. Все, що учні повинні вивчити, треба подати їм і викласти так ясно, щоб вони мали перед собою, як свої п'ять пальців.

ІІІ. А для того, щоб усе сприймалося легше, треба, скільки це можливо, залучати до сприймання зовнішні чуття.

42. Наприклад, слух постійно треба сполучати із зором, мову — із діяльністю рук. Отже, про те, що треба знати, потрібно не тільки розказати, щоб це було сприйняте слухом, але це ж слід зарисувати, щоб через зір предмет закріпився в уяві. З свого боку, нехай учні негайно вчаться все сприйняте вимовляти голосно і виражати діяльністю рук. Не слід відступати від жодного предмета, доки він не закріпився достатньо у вухах, очах, в умі і пам'яті. А для цієї мети буде корисно, щоб усе, що звичайно вивчається в кожному класі, чи будуть то теореми чи правила або образи і емблеми? предмета, що викладається, зображалося наочно на стінах тієї ж аудиторії. Так поставлена справа винятково сильно сприяла б твердому засвоєнню предмета. Це буде стосуватися і того, щоб учні привчалися переписувати у свої щоденники або збірники загальних істин все те, що вони чують або читають у книгах, бо це буде давати поживу уяві і полегшить пригадування цього предмета в подальшому.

Основоположення IX

43. Природа не творить нічого такого, корисність чого не стала б скоро очевидною.

Чи творить вона пташку, скоро стає зрозумілим, що крила даються їй для літання, ноги — для бігання та ін. Чи виникає що-небудь на дереві, все це має своє корисне значення аж до лушпини і пушка, що вкривають плід, та ін.

44. Отже, ти полегшиш учневі засвоєння, коли у всьому, чого б ти його не вчив, покажеш йому, яку це дає щоденну користь у спільному житті. Цього правила треба додержуватися скрізь: і в граматиці, і в діалектиці, і в арифметиці, і в геометрії, і в фізиці та ін. Інакше, що б ти не розказав, все буде уявлятися дітям якимсь страхіттям з того світу. Не доведена до розуміння того, чи існує це в природі і чи цс в порядку речей, дитина скоріше буде вірити, ніж знати. Але, коли ти покажеш призначення всякої речі, то ти дійсно забезпечиш її справжнім знанням і вмінням діяти.

45. Отже, треба вчити тільки тому, в чому є наочна користь.

Основоположення X

46. Природа діє у всьому однаково. Наприклад, яке походження одного птаха, таке походження і всіх птахів, мало того — усіх тварин, змінене лише деякими побічними обставинами. Так і в рослинах: як одна билинка народжується і виростає з своєї насінини, як одне дерево садиться, дає гілки і цвіте, так це відбувається скрізь і завжди з усіма іншими рослинами і деревами. І який на дереві один листок, такі і всі інші, і якими листки бувають у ньому році, такими ж вони будуть і наступного року і завжди.

47. От через що неоднаковість методів навчання тільки утрудняє юнацтво і ускладнює навчання. Тим часом не тільки різні викладачі по-різному викладають предмети, але й один і той же викладач викладає по-різному, наприклад, інакше викладає граматику, інакше — діалектику та ін., тоді як усе це можна було б викладати однаково, відповідно до гармонії цілого і до того, що речі і слово мають зв'язок і спорідненість між собою.

48. Тому треба подбати, щоб надалі:

I. Один метод був прийнятий для викладання всіх наук, один метод — для викладання всіх мистецтв, один метод — для викладання всіх мов (тут автор має на увазі єдиний дидактичний принцип).

II. В одній школі був би один порядок і метод у всіх вправах.

III. Наскільки це можливо, були б одні видання книг з одного предмета.

Так усе піде вперед легко і без труднощів.