Концепція стресу Г.Сельє. Еустрес та дистрес: психологічні та психофізіологічні

Для опису сукупності всіх неспецифічних змін всередині організму Сельє ввів поняття «стрес». У 1936 р. у відомому журналі «Нейче» (Природа) Сельє сформулював своє уявлення про стрес і одночасно ввів нове поняття — «Синдром, який викликається різними агентами, що ушкоджують», або «загальний адаптаційний синдром», або «синдром біологічного стресу». В нашій літературі іноді його називають «генералізованний адаптаційний синдром».

Термін «стрес» узятий з області фізики, він показує явище напруги, або тиск сили, що прикладається до системи. Сучасні визначення стресу звучать так: Стрес — неспецифічна реакція організму на будь-яку вимогу ззовні (Сельє). Стрес — це реакція організму на значний подразник. А по своїй природі стресова реакція є психофізіологічна. Стрес — це спосіб досягнення стійкості організму при дії на нього фактора, що ушкоджує. Стрес одночасно є і способом тренування захисних механізмів організму. На думку Сельє і його прихильників, стрес — це вроджений захисний механізм, що на ранніх етапах еволюції дав можливість людині вижити в первісних умовах; стресова реакція дозволяє підготуватися організму до порушення.

Отже, в нормальному здоровому організмі людини існує механізм, спрямований на боротьбу з несприятливим фактором, вплив якого може привести до загибелі організму. Цей механізм і одержав назву стрес-реакція, або загальний адаптаційний синдром.

Розрізняють стрес гострий і хронічний. У першому випадку механізми захисту включаються на короткий час — на момент дії подразника-стресора, у другому- стресор діє довгостроково. Розрізняють фізіологічний стрес і емоційний (психогенний) – у першому випадку має місце захист від впливу фізичних факторів (опік, травма, надсильний шум), у другому випадку — захист від психогенних факторів, що викликають негативні емоції.

М. Сельє ввів також поняття — еустрес і дистрес. Еустрес — це (дослівно) — гарний стрес, захисна реакція протікає без втрат для організму, безболісно, дистрес — (дослівно) — це надмірний стрес, захист від фактора, що ушкоджує, відбувається зі збитком для організму, з ослабленням його можливостей. Ясно, що чим вище інтенсивність стресорного впливу, тим вище імовірність переходу еустреса в дистрес.

Загальний адаптаційний синдром. Фізіологічні закономірності стресу. Фізіологічні вияви гормонів стресу.

Стрес - це особливий стан організму, що виникає у відповідь на дію будь-яких подразників, що загрожують гомеостазу, і характеризується мобілізацією неспецифічних пристосувальних реакцій для забезпечення адаптації до діючого фактору. Фізіологічний стрес (біль, холод, голод, фіз. навантаження); психологічний стрес: емоційний, інформаційний).

Загальний адаптаційний синдром - сукупність адаптаційних реакцій організму на значні за силою і тривалістю несприятливі дії (стресори). Стадії:

1. Тривоги-мобілізації (реакції наднирників, імунної системи)

2. Резистентності-адаптації (залежно від х-к стресора (тривалість, інтенсивність), організму (досвід)) 3. Виснаження

Короткотривалий (гострий стрес)- актуалізація готових програм реагування

Довготривалий (хронічний)- адаптаційні перебудови функціональних систем

Осі стресу: 1. Нервові (кора, підкіркові структури, симпат., та парасимп. НС)

2. нейроендокринна – наднирники 3. ендокринна (активація щитовидки)

Фізіологічні вияви активації катехоламінів (А, НА):

(А – гормон тривоги (швидка мобілізація енерг. Ресурсів короткої дії; зростання А – страх, гнів

НА – гормони гомеостазу – кращі результати в стресових ситуаціях)

1. звуження судин внутрішніх органів (крім мязів)

2.підвищення артеріального тиску, збільшення серцевого викиду

3. зниження кровотоку нирок

4. сповільнення перистальтики

5. підвищення цукру в крові

6. підвищення рівня вільних жирних кислот у плазмі крові, холестерину

7. підвищення збудливості рецепторів