Функціональні системи: універсальні механізми функціональних систем; постулати теорії функціональних систем (ФС)

Функціональні системи (Анохін) – динамічні саморегульовані організації, діяльність яких спрямована на досягнення корисних для організму пристосувальних результатів.

Архітектоніка функціональної системи - універсальні механізми всіх функціональних систем. За П. К. Анохіним архітектоніка функціональної системи включає:1 - Аферентних синтез; 2 - Прийняття рішення; 3 - Акцептор результатів дії; 4 - Програму дії; 5 - Результат дії; 6 - Оцінку досягнутого результату.

Вихідною стадією системної архітектоніки цілеспрямованого поведінкового акту будь-якого ступеня складності є стадія афферентного синтезу. На цій стадії в центральній нервовій системі здійснюється синтез збуджень, обумовлених внутрішньою метаболічною потребою з постійним використанням генетичних та індивідуально набутих механізмів пам'яті. Стадія афферентного синтезу закінчується стадією прийняття рішення, яка по своїй фізіологічній суті означає обмеження ступенів свободи поведінки і вибір будь-якої єдиної лінії поведінки, спрямованої на задоволення сформованої на стадії афферентного синтезу провідної потреби організму.

Наступною стадією в динаміці послідовного розгортання поведінкового акту, що здійснюється одночасно з формуванням цілеспрямованої дії, є стадія передбачення потрібного результату - акцептор результату дії; поведінковий акт закінчується, якщо досягнуто повноцінний результат, що задовольняє початкову потребу організму. В іншому випадку, якщо параметри досягнутих результатів не відповідають властивостям акцептора результату дії, виникає орієнтовно-дослідницька реакція, перебудовується стадія афферентного синтезу, приймається нове рішення і акт поведінки здійснюється в новому, необхідному для задоволення вихідної потреби напрямку.

Постулати теорії ФС

1. Визначальним для дії є не сама дія, а корисний для системи результат

2. ФС формуються провідними потребами, впливом середовища і механізмами генетичної та індивідуальної пам'яті

3. Кожна ФС є саморегульована

4. ФС об’єднують різні органи та тканин для забезпечення результатів

5. У ФС є постійна оцінка результату дії

6. У ФС поряд з лінійним поширенням здійснюється специфічна інтеграція, яка випереджає збудження програмування властивостей кінцевого результату.

8.Загальні закономірності функціонування сенсорних систем (СС)

СС називають частину нервової системи, що сприймає зовнішню для мозку інформацію, яка транслює її в мозок і аналізує її. СС складається з сприймальних елементів (рецепторів), нервових шляхів, що передають інформацію від рецепторів в мозок, і тих частин мозку, які зайняті переробкою та аналізом цієї інформації. Таким чином, робота СС зводиться до реакції рецепторів на дію зовнішнього для мозку фізичної або хімічної енергії, трансформації її у нервові сигнали, передачі їх в мозок через ланцюги нейронів і аналізу цієї інформації.
Процес передачі сенсорних сигналів (їх часто називають сенсорними повідомленнями) супроводжується їх багаторазовими перетвореннями і перекодуванням на всіх рівнях СС і завершується упізнанням сенсорного образу. Сенсорна інформація, що надходить у мозок, використовується для організації простих і складних рефлекторних актів, а також для формування психічної діяльності. Надходження в мозок сенсорної інформації може супроводжуватися усвідомленням наявності стимулу (відчуттям подразника). Так буває не завжди: часто стимули залишаються неусвідомленими. Розуміння відчуття і здатність позначити його словами пов'язано зі сприйняттям. Всі СС людини організовані по деяким загальним принципам. Найважливіші з них наступні: багатошаровість, багатоканальність, наявність так званих «сенсорних воронок», а також диференціація систем по вертикалі і по горизонталі.
Багатошаровість зводиться до наявності в кожній системі декількох шарів нейронів, перший з яких пов'язаний з рецепторами, а останній - з нейронами моторних областей кори мозку. Ця властивість дає можливість спеціалізувати шари на переробці різних видів сенсорної інформації
Багатоканальність СС полягає в тому, що в кожному нейронному шарі є безліч (від десятків тисяч до мільйонів) нервових клітин, пов'язаних нервовими волокнами з безліччю клітин наступного шару. Наявність безлічі таких паралельних каналів обробки і передачі сенсорної інформації забезпечує сенсорній системі велику тонкість аналізу сигналів і значну надійність.
Різна кількість елементів у сусідніх нейронних шарах формує так звані «сенсорні воронки». Диференціація СС по вертикалі полягає в утворенні відділів, кожен з яких складається, як правило, з декількох нейронних шарів.
Диференціація СС по горизонталі визначається відмінностями у властивостях рецепторів, нейронів та зв'язків між ними в межах кожного з шарів.