Суспільний поділ праці – джерело соціально-економічного прогресу

1.Зміст суспільного поділу праці

2.Поділ праці та організація управління

Суспільний поділ праці — це спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продуктів або на певній виробничій діяльності

Суспільний поділ праці існує у трьох основних формах. "Коли мати на увазі лише саму працю, то поділ суспільного виробництва на його великі роди, як-от землеробство, промисловість та ін., можна, — писав К. Маркс, — назвати загальним поділом праці, розпад цих видів виробництва на види і підвиди — частковим поділом праці, а поділ праці всередині майстерні — одиничним поділом праці". Аналогічні три основні форми суспільного поділу праці існують у межах світового господарства за функціонування міжнародного поділу праці.

Лише у III—II тис. до н. є. відбувається відокремлення пастуших племен від землеробських, що поклало початок першому великому суспільному поділу праці та зробило можливим регулярний обмін між общинами. У цьому ж суспільстві пізніше відбувся другий великий поділ праці — ремесло відокремилося від землеробства, що означало виникнення товарного виробництва, спеціально розрахованого на обмін. Розвиток обміну зумовив виникнення металевих грошей, виділення класу купців, появу торгового капіталу. Це був третій великий поділ праці, що відбувся у рабовласницькому суспільстві і визначив надалі розвиток товарного виробництва.

Після третього поділу праці, тобто приблизно через 65 століть, у XX ст. у розвинених країнах світу відбувся четвертий великий поділ праці — відокремлення нематеріального виробництва (науки, освіти, охорони здоров'я тощо) від матеріального, внаслідок чого посилилась тенденція до розширення товарного виробництва. Таке відокремлення відбувається нині у тих країнах, у яких частка зайнятих у сфері нематеріального виробництва перевищує ЗО %. У 2001 р. Україна цієї межі ще не досягла. Від середини 70-х років, тобто з початком інформаційної революції, почався п'ятий великий поділ праці — відокремлення інформаційної діяльності та інформаційної сфери від інших сфер.

Значно швидше відбувається суспільний поділ праці у частковій формі. Темпи його розвитку залежить від ступеня розвитку продуктивних сил, економічної могутності країни. Так, у СІЛА лише у сфері промисловості існує майже 700 галузей (у колишньому СРСР існувало майже 400 галузей).

Найшвидше і з наростаючим прискоренням розвивається одиничний поділ праці. Так, у Парижі у XIII ст. налічувалося лише 300 ремісничих і торговельних спеціальностей, у СІЛА наприкінці XIX ст. існувало близько 12 тис. спеціальностей, наприкінці 30-х років XX ст. — понад 30 тис. видів спеціальностей, а на початку 2000 р. — понад 8 млн спеціальностей, робіт, професій.

Розвиток основних форм суспільного поділу праці, особливо у частковій та одиничній формах, свідчить про дію закону суспільного поділу праці. Він виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між рівнем розвитку продуктивних сил, економічною могутністю країни, з одного боку, та об'єктивно неминучим процесом поглиблення поділу праці у межах окремих країн та в інтернаціональному масштабі з другого, та зростанням на цій основі продуктивності праці.

Одним із різновидів поділу праці є обмін діяльністю, що означає взаємообмін результатами виробничої діяльності у формі продуктів праці (товарів або послуг) однієї або декількох галузей народного господарства. Так, для підприємств машинобудівних галузей промисловості використовують метал підприємств металургійної промисловості та водночас виготовляють устаткування для металургійних заводів.

Кооперація праці озна чає таку форму організації праці, виконання робіт, при якій значна кількість людей планомірно та спільно бере участь в одному трудовому процесі, або в різних пов'язаних між собою трудових процесах.

Комбінування виробництва — форма організації виробництва, за якої на одному підприємстві поєднуються і функціонують різні виробництва, продукція яких є сировиною, напівфабрикатами, допоміжними матеріалами для інших виробництв. Одним із різновидів такої кооперації є поєднання послідовних стадій обробки продукції. Так, у чорній металургії із руди виплавляють чавун, відтак переплавляють його на сталь, зі сталі роблять різні види прокату.

Техніко-економічні відносини в їхній взаємодії з розвитком продуктивних сил, як уже зазначалося, формують технологічний спосіб виробництва. Ця категорія також відображає техніко-економічний характер поєднання речових і особистісних факторів виробництва.

Розрізняють технологічний спосіб виробництва, що ґрунтується на ручній праці (існував від моменту виготовлення людиною найпростіших засобів праці (отже, від кам'яного віку) до кінця XVIII — початку XIX ст.); технологічний спосіб виробництва на машинній праці (закономірністю є детермінація рухів людини у процесі руху машин, перетворення частково робітника на додаток машини, а, отже, технологічне підкорення праці капіталу).

Третім технологічним способом виробництва є автоматизоване виробництво, розвиток якого інтенсивно відбувається з часу розгортання НТР (з середини 50-х років). При цьому ліквідується технологічне підкорення праці капіталу. Робітник перестає бути додатком машин, виконувати функції машини. Центральною ланкою революційного перетворення у цей період є істотна зміна робочих машин і поява четвертого покоління машин — автоматично керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, і суттєво змінює роль людини у процесі виробництва. Людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту.

Питання для контролю:

Назвіть основні напрями розвитку політекономії з періоду її виникнення до кінця XIX ст.
Що є предметом вивчення політекономії?

3. Назвіть та проаналізуйте основні функції політекономії.

4. Що являє собою метод наукової абстракції?

5. У чому полягає сутність методу аналізу і синтезу?

6. Яке значення в економічному аналізі мають економіко-математичні і статистичні методи?

Які загальнонаукові методи використовує політекономія
Що таке економічні категорії? Чи мають вони історичний характер?
Дайте визначення економічного закону
Які види економічних законів ви знаєте? Чи існують в економічній науці різні класифікації економічних законів?
Як люди використовують економічні закони у своїй господарській практиці
Що таке виробничі відносини? Які їх види ви знаєте?
Чим відрізняються організаційно-економічні та соціально-економічні відносини?
Поняття: поділ праці, спеціалізація, кооперування, комбінування тощо потрібно використати для характеристики соціально-економічних чи організаційно-економічних відносин
Що таке економічна система? Які її найхарактерніші властивості?
Назвіть основні види економічних систем, їх відмінність.
Дайте характеристику різних моделей змішаної економіки.
У чому полягає суть та особливості перехідної економіки?
Що таке "потреба"? Які виникають потреби? Чи є якийсь зв'язок між потребами та виробництвом?
Які критерії класифікації потреб ви знаєте?
Дайте загальну характеристику закону зростання потреб. Поясніть, чому закон зростання потреб є законом суспільного прогресу?
Що означає поняття "суспільне виробництво"?
Назвіть основні фактори виробництва і охарактеризуйте їх.
Що таке "продуктивні сили суспільства"? Чому людину з її здібностями до праці називають головною продуктивною силою суспільства?
Яку структуру має суспільне виробництво?
Як ви розумієте поняття "економічна ефективність суспільного виробництва"?
Дайте визначення власності як правової категорії.
Що являє собою власність як економічна категорія?
Дайте пояснення поняттям суб'єкти та об'єкти власності.
Які основні етапи у своєму розвитку проходять відносини власності?
Поясніть, чому усуспільнений (колективний) тип привласнення панував на початкових етапах розвитку суспільства?
Які форми приватної власності ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
Чому сучасні ринкові системи базуються на сукупності різноманітних форм власності?
Які основні форми власності передбачає Закон України "Про власність"?
Дайте визначення поняттям "роздержавлення" та "приватизація". Назвіть форми здійснення даних процесів