Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності

1.Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.

2.Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи

3.Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи

Економічна система – це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя суспільства, усі елементи якої перебувають в органічному взаємозв’язку між собою і не існують поза її межами

Соціально-економічна система. — це комплекс взаємодіючих суспільних підсис­тем, базисних і надбудовних відносин та їхніх елементів і зв'язків між ними, внаслідок взаємодії яких виникають закони суспіль­ного розвитку, які безпосередньо або опосередковано регулюють

В економічній літературі існують різні підходи до визна­чення економічної системи, а саме:

— як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічн­их благ;

— як сукупності людей, об'єднаних спільними економіч­ними інтересами;

— як історично визначеного способу виробництва;

— як особливим чином упорядкованої системи зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ;

— як сукупності всіх економічних процесів, що функціо­нують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм, тощо.

Структура економічної системи — це сукупність стійких зв'язків і відносин (а, отже, і взаємодія), інтегруючу роль серед яких відіграють відносини економічної власності та господар­ський механізм, серед яких вирішальне значення, в т. ч. у визна­ченні сутності господарського механізму, належить відносинам власності на засоби виробництва

Економічна система відрізняється від інших сумативних систем саме своєю органічною цілісністю, а функціонально вона подібна до живого організму.

Для соціально-економічної системи, характерний закон адекватності надбудовчих відносин (культу­ри, моралі, етики тощо) і, передусім, права і політичної влади, — базисним відносинам, серед яких найважливішу роль відігра­ють відносини економічної власності. Якщо дотримуються ці закони, то розвиток суспільства відбу­вається найшвидшими темпами,

Цілісність, а отже й висока організованість і ефективність сучасних розвинених економічних систем, залежить від того, на­скільки сильна її гуманістична, демократична та екологічна спря­мованість.

Гуманістична спрямованість означає підпорядко­ваність розвитку економічних систем найвищим моральним, культурним, гуманістичнім цінностям людей праці (зокрема, цінностям християнської економіки), розвитку їхніх творчих, організаційних, розумових і фізичних здібностей, тобто всіх сутніс-них сил людини.

Демократична спрямованість найбільше залежить від двох основних чинників: від ступеня демократизації економічних відносин і, насамперед — відносин економічної власності; від ступеня участі працівників в управлінні виробництвом і влас­ністю, їхнього впливу на господарський механізм

Екологічна спрямованість економічної системи передбачає формування такої еколого-економічної системи, яка б зберігала природу, сприяла задоволенню зростаючих екологічних потреб суспільства (у чистому повітрі, екологічно чистих продуктах тощо), сприяла впровадженню у виробництво техніки і технології, яка б оберігала навколишнє середовище та ін.

Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відно­син і механізму господарювання

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, на­уки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей

Економічні відносини — це відносини між людьми з приво­ду виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з: техніко-еко- номічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин.