Дефіцит активності піруваткінази

Успадковується аутосомно-рецесивно, проявляється хронічною гемолітичною (несфероцитарною) анемією, зустрічається з частотою 1:20 000 в популяції, спостерігається в усіх етнічних групах.

 

ПАТОГЕНЕЗ

Із-за дефіциту піруваткінази в еритроциті виникає блок гліколізу, що призводить до недостатності генерації аденозитрифосфорної кислоти (АТФ). В результаті зниження рівня АТФ в зрілому еритроциті порушується транспорт катіонів – втрата іонів К і відсутність збільшення концентрації іонів Na в еритроциті, внаслідок чого знижується концентрація одновалентних іонів і наступає дегідратація клітини.

КЛІНІКА

Захворювання може діагностуватись в будь-якому віці, але частіше всього проявляється в перші роки життя дитини. Гемолітичні кризи виникають спонтанно, або провокуються інфекційними захворюваннями, прийом ліків на підсилення гемолізу не впливає. Гемоліз локалізується внутрішньоклітинно в органах, які містять ретикулоендотеліальні клітини. У хворих спостерігається блідість шкіри, жовтяниця, спленомегалія.

ДІАГНОСТИКА

Гемограма – нормохромна гіперрегенераторна анемія різного ступеня, анізо-, пойкілоцитоз, поліхромазія, можлива наявність макроцитів, овалоцитозу, можуть бути поодинокі акантоцити або пікноцити. Сфероцитоз і тільця Гейнца в еритроциті відсутні.

Діагноз базується на визначенні активності піруваткінази в еритроцитах, яка є зниженою. Для підтвердження спадкової природи захворювання необхідно обстежити батьків і родичів хворих.

ДЕФІЦИТ АКТИВНОСТІ глюкозофосфатізомерази (ГФІ)

Захворювання розповсюджене рівномірно в усіх країнах світу. Успадкування – аутосомно-рецесивне, гемоліз внутрішньоклітинний.

ГФІ є одним з ключових ферментів в анаеробному шляху утилізації глюкози – фермент перетворює глюкозо-6-фосфат у фруктозо-6-фосфат.

КЛІНІКА.У гетерозиготів активність ГФІ в еритроцитах складає 40-60% від норми, хвороба перебігає безсимптомно. У гомозиготів активність ферменту складає 14-30% від норми, захворювання перебігає у вигляді гемолітичної анемії. Перші прояви хвороби можуть спостерігатись в неонатальному періоді: жовтяниця, анемія, спленомегалія. Гемолітичні кризи провокуються інтеркурентними захворюваннями. Оскільки ГФІ міститься і в інших тканинах, поряд з гемолітичною анемією можуть спостерігатись м’язова гіпотонія, затримка розумового розвитку.

ДІАГНОЗ базується на визначенні активності ГФІ в еритроцитах. Спадковий характер захворювання підтверджується обстеженням батьків і родичів хворого.

 

СПАДКОВІ ГЕМОЛІТИЧНІ АНЕМІЇ, ПОВ’ЗАНІ З ПОРУШЕННЯМ СТРУКТУРИ АБО СИНТЕЗУ ГЕМОГЛОБІНУ (гемоглобінопатії)

Гемоглобінопатії – це спадково обумовлені аномалії синтезу гемоглобінів людини, які проявляються або змінами первинної структури молекули гемоглобіну („якісні” гемоглобінопатії), або порушенням співвідношення або відсутністю синтезу одного з глобінових ланцюгів з незміненою первинною структурою („кількісні” гемоглобінопатії). Гемоглобінопатії успадковуються аутосомно-домінантно, клінічні прояви варіабельні – від безсимптомних форм (латентне носійство аномального гемоглобіну) до важких, з постійними ознаками гемолітичної анемії.

Клінічна класифікація гемоглобінопатій (Токарев Ю.Н., 1983)

1. Гемоглобінопатії, обумовлені аномалією первинної структури молекули Hb (якісні або структурні гемоглобінопатії):

- серповидно-клітинна хвороба, яка включає власне серповидно-клітинну анемію та її варіанти (гемоглобінопатія S-групи)

- гомозиготні гемоглобінопатії (СС, ЕЕ та ін.), які характеризуються відносно доброякісним перебігом

- гемоглобінопатії, при яких аномальні молекули ведуть до порушення здатності еритроцитів переносити кисень (захворювання, обумовлені наявністю гемоглобінів М-групи)

- вроджені (так звані несфероцитарні) гемолітичні анемії, обумовлені присутністю нестабільних гемоглобінів (Цюрих, Кельн)

- безсимптомні гемоглобінопатії (HbG, Дагестан та ін.)

2. Гемоглобінопатії, обумовлені зниженням синтезу поліпептидних ланцюгів, які входять в склад нормальних гемоглобінів (кількісні гемоглобінопатії або таласемії):

- обумовлені порушенням синтезу α-ланцюга: α-таласемія і захворювання, обумовлені наявністю гемоглобінів Н і Барта

- обумовлені порушенням синтезу β-ланцюга: β-таласемія

3. Гемоглобінопатії, обумовлені подвійними гетерозиготними станами (по гену таласемії і гену однієї з аномалій структури Hb) – гемоглобінопатії Eth, CTh та ін.

4. Аномалії Hb, які не супроводжуються розвитком захворювань:

- спадкове персистування фетального Hb

- інші види (пов’язані з хворомосомними порушеннями та ін.)