Підсистему організаційних структур: - лінійні; - функціональні; - дивизіональні; - проектні; - матричні

Організація як відкрита система характеризується єдністю різноманітних форм, аспектів діяльності, організаційних структур, має філософію і місію.

 

Сутність інноваційного менеджменту

Мірилом сучасного економічного розвитку виступає корінна зміна в технологічному способі виробництва та в його впливі на весь економічний потенціал суспільства. Інноваційні перетворення не тільки трансформують продуктивні сили суспільства, але й являють собою центральну ланку в системі соціально-економічних процесів. Відповідно до концепцій інноваційного розвитку кожне нове покоління інновацій у техниці й технологіях розширює сферу свого впливу на соціальне життя. Більш того, самоорганізація людини й підвищення якості її життя в умовах постіндустріального суспільства прямо зв'язані з можливостями технологічного відновлення.

Ранній індустріальний розвиток відбувався під гаслом «свобода підприємництва», а центральна ідея постіндустріального суспільства трактується як всеосяжна «свобода нововведень».

Інноваційна спрямованість економічних процесів, властива сучасній світовій економіці, довела неефективність організаційних структур і методів традиційного менеджменту, не враховуючого зростаючого значення нематеріальних форм і нетрадиційних якісних факторів економічного росту. На зміну концепціям і принципам традиційного класичного менеджменту приходять нові моделі інноваційного управління - інноваційний менеджмент.

Приділяючи значну увагу інноваційному менеджменту як функціональній системі управління, багато авторів характеризують його як «самостійну область економічної науки й професійної діяльності, спрямовану на формування й забезпечення досягнення будь-якою організаційною структурою інноваційних цілей шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів». З таких позицій інноваційний менеджмент являє собою одну із численних різновидів функціонального менеджменту, безпосереднім об'єктом якого виступають інноваційні процеси у всіх сферах суспільного господарства.

Однак зміст поняття «інноваційний менеджмент» (П.Н.Завлин) розглядають принаймні в трьох аспектах: «як науку й мистецтво управління інноваціями, як вид діяльності й процес прийняття управлінських рішень в інноваціях і як апарат управління інноваціями». Таке глибоке розуміння сутності й принципів інноваційного менеджменту суперечить вузьким рамкам функціональної концепції.

Таким чином, інноваційний менеджмент як система являє собою комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, установок і ціннісних орієнтації, що регулюють різні сфери інноваційної діяльності. У рамках постіндустріального суспільства це означає:

1) соціально-економічний інститут, що активно впливає на підприємницьку діяльність і спосіб життя, на розвиток інноваційної, інвестиційної, соціально-економічної й політичної сфер суспільства;

2) соціальну групу менеджерів, професійно зайнятих управлінською працею в сфері суспільного й приватного бізнесу, а також творчою, педагогічною, науковою діяльністю;

Наукову дисципліну, що вивчає техніко-організаційні й соціально-економічні аспекти управління виробництвом.

В інноваційному менеджменті варто виділяти два рівні. Перший представлений теоріями соціального управління інноваційними системами й концентрує зусилля на розробці стратегій інноваційного розвитку, соціально-організаційних змін, а також інших економічних і соціально-філософських концепцій, що пояснюють механізм функціонування економічної системи.

Другий рівень інноваційного менеджменту виявляє собою прикладні теорії організації й управління інноваційною діяльністю, а тому носить функціонально-прикладний характер і забезпечує науково-методичну базу для вироблення практичних рішень щодо вдосконалення управління, аналіза інноваційної діяльності, застосування новітніх прийомів і методів впливу на персонал, техніко-технологічні системи, на продуктові й фінансові потоки.