Тема 1. Теоретичні основи інноваційного менеджменту

Становлення наукової концепції інноваційного менеджменту.

Наукові підходи до інноваційного менеджменту. Системний підхід в інноваційному менеджменті.

Сутність інноваційного менеджменту.

Функції інноваційного менеджменту.

Становлення наукової концепції інноваційного менеджменту

Найбільш серйозне дослідження процесів відновлення виробництва й у цілому впливу нових товарів і нових технічних й управлінських рішень було здійснено на початку XX ст. австрійським економістом Й.А.Шумпетером (1883-1950 рр.). Він вперше ввів в економічну теорію поняття «інновація». У своїй роботі «Теорія економічного розвитку» він визначив інновації як будь-які зміни з метою впровадження й використання нових товарів, ринків і форм організації компанії й виводить тип нового підприємця, названого їм «новатором».

Теоретичне обґрунтування значимості впровадження нововведень було почато англійським дослідником Джоном А.Гобсоном (1858-1940 рр.). По його висловленню, справжня сила підприємця зв'язана зі здатністю вишукувати нові ринки, робити нові товари й відкривати нові способи виготовлення товарів. Таке виробництво він називав «сферою прогресуючої промисловості». Іншими словами, такий підприємець Гобсона - це власне кажучи «новатор» Шумпетера.

Концепція Й.А.Шумпетера (Шумпетер Й. Творческая активность, инновации - эффект. - М., 1989) була розвинена й деякими іншими західними вченими, зокрема провідним американським спеціалістом із проблем управління Питером Друкером у його книзі «Інновації й підприємництво» (Друкер П. Инновации и предпринимательство. - М., 1992). «Нововведення, - відзначає він, - це особливий інструмент підприємців, засіб, за допомогою якого вони використовують зміни, як шанс здійснити новий вид бізнесу або послуг».

Таким чином, якщо Й.А.Шумпетер теоретично обґрунтовував важливість нововведень для ринкової конкуренції на основі досягнень у галузі науки й техніки, то П.Друкер прямо вказує на важливість нововведень для розвитку бізнесу.

Інновації, - пише П.Друкер, - в основі яких лежать нові знання, - це «суперзірки» підприємництва. Такі нововведення стають об'єктом уваги й приносять більші доходи... Нововведення повинні бути націлені на ринок і керуватися міркуваннями ринкової кон'юнктури». У стислій формі ці рядки містять накопичені знання в області управління інноваційним процесом.

Відповідно до теорії Й.А.Шумпетера, економічні зміни викликаються «нововведеннями», які являють собою економічне й соціальне явище.

Процес впровадження нововведень не протікає рівномірно, він характеризується стрибками й ривками. Як тільки один передовий підприємець, допустимо, переборює технологічні й фінансові утруднення й відкриває нові шляхи одержання прибутку, інші прагнуть піти за ним. Включення нових підприємців і фірм у процес інноваційної діяльності супроводжується руйнуванням цінностей. Помилки й прорахунки приводять фірми, не здатні до сприйняття нового, до банкрутства. Характерно, що цей процес Шумпетер назвав «творчим руйнуванням», тобто колишня система господарювання повинна поступатися місцем новому, більш ефективному економічному механізму. Це є, на його думку, істотною рисою ринкового господарства. Хоча нововведення й можуть викликати серйозні порушення в «старих» (колишніх) економічних відносинах, в остаточному підсумку вони приводять до економічної вигоди для суспільства.

Й.А.Шумпетер погоджувався з висновками К.Маркса про те, що капіталізм не є й не може бути незмінним, що він постійно змінюється в результаті дії внутрішніх сил. По Шумпетеру, причина динамічних змін випливає з порушень спокійного, рутинного господарського процесу, названого їм «круговим потоком». Цей «потік» викликаний діями піонера або окремого підприємця, якого Шумпетер називає «новатором». Однак Шумпетеру не вдалося показати повну залежність економічного розвитку від елементів, внутрішньо властивих економіці. В його концепції присутня «невидима рука», описана вперше А.Смітом (1723-1790 рр.).

Необхідно відзначити, що П.Друкер вважає, що інновація - це не технічне, а економічне поняття, маючи на увазі зміни на всіх рівнях менеджменту: внутріфірмового управління, управління виробництвом і персоналом. Він називає інновації «здатністю створювати багатство за допомогою нових способів».

У ринкових відносинах взаємозв'язок нагромадження капіталу й технологій є настільки тісним, що відокремити один процес від іншого практично неможливо, оскільки застосування капіталу в упредметненій формі забезпечує зростання товарного виробництва, що формує, у свою чергу, сферу обігу.