Моральнісна сутність служіння суспільству і державі

Під професійною етикою розуміється сукупність норм, принципів, ідеалів, а також форм практичного поведінки і механізмів, що сприяють їх передачі (ритуали, звичаї, обряди, традиції тощо). Термін "етика" тут вживається в значенні "мораль", швидше за все, таке слововживання пов'язано зі специфікою формування професійної моралі і тим, що з ранніх етапів її становлення багато норм фіксувалися в письмовій формі, вводилися в право, підтримувалися завдяки різним професійним приписами [13, с.34].

Професійна етика державного службовця допомагає конкретизувати, реалізувати моральні цінності в умовах, іноді дуже складних, незвичних. Професійна етика не формує нові принципи і поняття моральної свідомості, вона як би "пристосовує" вже відомі принципи, поняття до специфічних сфер життєдіяльності людини.

Професійна етика і професійне моральну свідомість для свого функціонування повинні мати свої специфічні поняття. Коротко розглянемо ті з них, які будуть цікавити нас найбільше. Вихідним поняттям професійної етики є поняття "професійного боргу", в якому фіксуються досить докладно службові обов'язки. Саме усвідомлення свого службового обов'язку спонукає представників цілого ряду професій ставитися до своєї справи з найбільшою відповідальністю, враховуючи багато конкретні нюанси взаємини особистості й суспільства, особи і колективу. Професійний борг стимулює самовіддачу, саме в ньому знаходить конкретне вираження борг Людини.

Слід виділити і такі поняття як "професійна честь" і "професійну гідність".У понятті професійна честь виражається оцінка значимості тієї або іншої професії у житті суспільства. Усвідомлення цієї значимості дуже важливо для державного службовця і становить основу професійної гідності, самооцінку своєї діяльності. Важливо відзначити, що поняття "честь" і "служба" як суспільні явища тісно пов'язані між собою. Не випадково в минулі часи під честю розумілося високе звання, посаду. У тлумачному словнику Вл. Даля йдеться, що честь - це сукупність вищих морально - етичних принципів в особистості. У ній полягає моральне гідність людини, його доблесть, чесність, благородство душі, чиста совість, прагнення слідувати піднесеного ідеалу правди, справедливості, добра, служіння своїй батьківщині [21, с.113].

Честь не тільки моральна, а й історична категорія. Вона похідна від умов епохи, в якій живуть люди, є частиною їхньої свідомості, орієнтована на ту чи іншу систему цінностей, норм поведінки і т.д.

Честь разом з тим і категорія діяльна. Вона проявляє себе у вчинках людей, в їх відносинах один з одним. Залежно від характеру відносин, в яких може перебувати людина по відношенню до інших людей, виділяється кілька видів честі. Німецький філософ XIX століття А. Шопенгауер, виділяв, наприклад, такі види честі, як цивільна, службова, військова, лицарська, чоловіча і т.д.

Першорядне значення для людини, чим би він не займався, має, природно, громадянська честь. За словами філософа, ні одна людина не може обійтися без неї. Її дії і значення поширюються на всі стани, не виключаючи вищих. Честь зобов'язує всіх громадян дбати за інтереси своєї батьківщини, примножувати його багатство, добре ім'я і славу, шанобливо ставитися до законів держави, підтримувати громадський порядок, піклується про старих і дітей, допомагати слабо захищеним верствам громадян. Адже у правовій, демократичній, соціальній державі кожна людина має право на гідне життя.

Громадянська честь робить істотний вплив і на честь службову, принаймні, в тій частині, яка пов'язана з високою соціальною значимістю служби і службової діяльності. У сучасному розумінні служба - це служіння державі, Батьківщині, народу. Соціальний сенс служби особливо яскраво проявляється у переломні епохи в житті держави, коли різко зростає відповідальність людей за долю країни.

Службова честь, крім соціального сенсу, має й іншу, не менш важливу сторону, пов'язану з виконанням службовцями свого боргу. З причини публічності служби діяльність державних службовців, їх професійні, особистісні якості знаходяться під пильною увагою громадськості. Як зазначає Шопенгауер, "службова честь полягає в загальному думці інших, що людина, що займає свою посаду, дійсно має всі необхідні для цього якості і у всіх випадках точно виконує свої службові обов'язки".

Професійна честь та професійну гідність, взаємно доповнюючи один одного, допомагають підтримувати певний, досить високий рівень моральності. Професійна честь та професійну гідність державного службовця будуть виражатися в прийнятих рішеннях і різних вчинках.

Професійна моральність для державного службовця включає в себе і поняття "професійної справедливості". Бути справедливим не так просто. Державному службовцеві потрібно затратити багато зусиль, щоб досконально дослідити ту чи іншу ситуацію, об'єктивні обставини. Оцінити за шаблоном, за порадою начальства - набагато легше. Але саме професійна справедливість, професійна совість і спонукає державного службовця бути справедливим, не піддаватися тиску "згори", мафіозних груп та ін Справедливість, звичайно, важлива і у відносинах з колегами. Подвійні, потрійні стандарти в оцінках "своїх" і "чужих", зручних і не зручних руйнують і моральне свідомість самого фахівця, і морально-психологічний клімат колективу. Так як спілкування з конкретною людиною становить більшу частину робочого часу основного числа державних службовців, можна з повною впевненістю говорити про таке поняття професійної моральності, як "професійний такт" [20, с.75].

Особливо варто виділити основні принципи професійної етики державного службовця. Перш за все, вихідним для професійної етики державного службовця є прініп гуманізму, тобто шанобливого ставлення до кожної людської особистості, розуміння її неповторності, самодостатньої цінності. Принцип гуманізму протистоїть чисто утилітарного відношенню до особистості, розгляду її, головним чином, як засобу досягнення якихось інших, нехай і досить важливих цілей.

З принципом гуманізму перетинається принцип оптимізму (професійного). Так, державному службовцю не просто виконувати свої обов'язки без віри в те, що його зусилля, його праця, як прийняті, так і виконувані ним рішення сприяють розвитку держави, зміцнення принципів демократії, законності і правопорядку. Ця віра прославляє і допомагає розвинути добрий початок у людині.

Будь-яка діяльність, особливо та, яка безпосередньо спрямована на людину, повинна бути восени, одухотворена високою ідеєю. Тому професійна етика державного службовця повинна включати в себе принцип патріотизму. Очевидно, що любов до Батьківщини не може поєднуватися із зневажливим ставленням до інших країн, інших народів. Якщо згадати міркування Аристотеля про золоту середину, то патріотизм можна представити як середину між двома крайнощами: між національною кичливостью і принижене, запобіганням перед усім іноземним. Істинний патріотизм включає в себе конструктивне ставлення до досягнень інших народів.

Основні поняття та принципи професійної етики державного службовця утворюють її каркас, який наповнюється "плоттю і кров'ю" в різних життєвих ситуаціях.