Різноманітність форм відпочинку (пасивний, активний, фізичний, розумовий)

Серед видів дозвіллєвої діяльності, виділяют такі:

- фізичну дозвіллєву діяльність, спрямовану на зняття фізичної та розумової напруги, спортивні й рекреаційні заняття;

- практичну дозвіллєву діяльність, спрямовану на вільний вибір різних видів зайнятості і поширену серед усіх верств населення незалежно від віку та соціальної приналежності;

- культурну діяльність, метою якої є інтелектуальний розвиток особистості, залучення людини до естетичних цінностей суспільства (вчений підкреслює, що саме у сфері культурного дозвілля чітко простежуються розбіжності між окремими соціальними групами населення);

- соціальну дозвіллєву діяльність, ключовим змістом якої є і міжособистісне спілкування та встановлення психоемоційної рівноваги.

Відпочинок може бути активним і пасивним. Пасивним відпочинком є сон. Активний відпочинок, зв'язаний з рухом, прогулянками, походами, подорожами, є могутнім засобом найшвидшого відновлення фізичної рівноваги в організмі людини. Багато висловів різноманітних представників розумової праці про значення в їх житті активного відпочинку, привело до висновку, що пішохідні прогулянки, ігри, гімнастичні вправи, ковзання па ковзанах, походи на лещатах, подорожі на човнах, є прекрасним засобом для відновлення здоров'я. Активно відпочивати необхідно під час роботи, в кінці дня, в кінці тижня, у вихідний день і в час трудової відпустки.

Під час праці необхідно робити перерви кожні 1,5—2 години, використовуючи їх для відведення уваги від основної проблеми, для того, щоб зробити декілька фізичних вправ, або для проведення обтирань обличчя і тіла холодною водою. Ходіння, що чергується з сидінням, викликає покращання кровообігу в судинах м'язів. Добре діють у боротьбі з втомою при виконанні розумової праці глибокі дихальні рухи 8— 10 разів у хвилину з гімнастичними вправами, активний відпочинок після роботи може бути дуже різноманітним. Це може бути звичайний відпочинок, або заняття різними видами спорту. Заспокійливо діють на центральну нервову систему пішохідні прогулянки. Повертання з роботи пішки діє відволікаюче на центральну нервову систему. Передвечірні прогулянки, особливо в гарних природних умовах, швидко знімають втому. Корисно діють прогулянки на велосипеді, на човні, купанні в річці, ходіння на лещатах тощо.

Вихідний день, здебільшого неділя, є днем повного відпочинку, який потрібний людині якої завгодно професії. До недільного відпочинку треба приступати ще в суботу, переключаючи своє мислення на іншу форму діяльності.

Дуже доцільно проводити у вихідні дні екскурсії, виїзди за межі міста, пішохідні прогулянки в лісі, парку, проводити час біля озера, над річкою, відвідувати музеї та картинні галереї. Корисними є заняття легкою фізичною працею в саду і на городі. Радісний настрій знімає почуття втоми, а бездіяльність є поганим супутником відпочинку.

Дуже важливим є щорічний відпочинок. Він є просто життєво необхідним і його обов'язково треба використовувати. Суть раціонального відпочинку полягає в активному відпочинку, обов'язковій зміні умов зі звільненням від думок про повсякденну працю. Під час відпочинку необхідно засвоїти гігієнічні прийоми і ввести їх пізніше в життя у звичайних повсякденних умовах. Проводити свій відпочинок слід так, щоби його дні проходили з максимальною ефективністю для здоров'я. Активний відпочинок за загальним законом життя ритмічно змінюється сном. Цей вид пасивного відпочинку спостерігається серед усіх живих істот. Сон, який приходить на зміну бадьорому станові не може бути нічим компенсованим і не може бути нічим замінений.

Таким чином сон являє собою складний комплекс змін в організмі, які наступають з періодичною правильністю. Під час сну клітини кори головного мозку знаходяться у стані охоронного гальмування. Таке гальмування відрізняється розповсюдженням на всю територію кори головного мозку і захоплює не лише кору, але і нервові центри, що лежать нижче кори середнього мозку. Розвитку сонного гальмування сприяє відсутність подразнень, здатних викликати сильні рефлекси.

Відомо, що людині притаманні певні внутрішні ритми і ритм, який чітко виражений під час сну є одним з фундаментальних біоритмів, враховують домінування у впливі то одної, то другої півкулі мозку. Для цього ритму характерна послідовність змін електричної активності мозку, коливання температури тіла, гормональні зрушення, зміни психічної активності, працездатності.

Сон людини являє собою принаймні два різних стани, які відрізняються своїми, проявами, мозковими механізмами і функціональним призначенням. Розрізняють фазу "повільного" сну і фазу "швидкого" сну, коли ритми біострумів стають швидкими, як при пробудженні. Ці назви зумовлені характерними особливостями ритміки електро-енцефалографії. Зміна "повільного" сну на "швидкий" утворює цикл сну тривалістю 90—120 хвилин. Ці цикли повторюються 4—6 разів протягом ночі.

Спокійний, глибокий сон без снів є найбільш корисним сном. Такий сон є джерелом усіх сил і бальзамом для хворої душі.

За годину до сну доцільно зовсім припинити розумову працю, думками підвести результати того, що зроблено за день. Дуже корисно зробити прогулянку, прийняти ванну.

Таким чином, природний і регулярний сон є одним з наймогутніших факторів, які допомагають покращанню стану здоров'я і ефективності виконуваної розумової діяльності.

Одним із аспектів аспектом розгляду рекреації є її ототожнення із відпочинком після трудової діяльності. У цьому аспекті рекреація розглядається як форма відпочинку, або як процес усунення наслідків втоми,

спричиненої професійною діяльністю людини, або як процес регенерації сил.

Зазначена характеристика терміну рекреація випливає із докладного тлумачення слів loisir (франц) та leisure (англ.), які означають час вільний від професійної праці, призначений для відпочинку чи довільної аматорської діяльності.

Експерт ЮНЕСКО, французький соціолог Думазейдер (Joffre Dumazejder, 1962) окреслив зазначений термін як систему занять, в яких людина бере участь добровільно з метою відпочинку, розваги, або для розвитку своїх знань, творчих здібностей протягом вільного часу після виконання професійних, родинних та громадських обов’язків.

Спеціалісти відзначають ще декілька аспектів рекреації, а серед них ототожнення рекреації, як динамічного суспільно-культурного явища, підстави розвитку якого становить тенденція суттєвого зростання параметрів вільного часу в структурі життєдіяльності сучасної людини.

Розвиток постіндустріального суспільства, глобалізаційні зміни економіки, культури та науки, спричинилися у значній мірі до інформатизації життєдіяльності сучасної людини, яка, у свою чергу, суттєво обмежила параметри натуральної фізичної активності.

Саме рекреаційна активність може стати ефективним профілактичним засобом, який протидіятиме негативним наслідкам розвитку сучасної цивілізації – урбанізації, підвищенню стресорних впливів, гіподинамії, індустріалізації тощо.

З другого боку, збільшення тривалості життя людей у високорозвинених державах, спричинилося до появи великих груп людей, які диспонують вільним часом – пенсіонери, рентисти, а також збільшення відсотків студіюючої молоді. З погляду істоти рекреаційної активності, зазначені групи є найбільш реальними потенційними споживачами рекреаційних послуг.

Зважаючи на вищенаведені факти, проблема визначення дефініції „рекреація” є надзвичайно складною, з погляду на те,що зміст рекреації складають добровільні заняття, які реалізуються у вільний від головних професійних, родинних та громадських обов’язків час, а спектр тих занять може бути таким різнобічним та широким, як і сама кількість людських потреб та зацікавлень.

Польський теоретик рекреації Волянська (29) дає наступне визначення „... рекреація – це різноманітні заняття, які добровільно реалізуються у вільний час з метою отримання задоволення, автоекспресії, формування власної особистості, відновлення і збільшення психофізичних сил”. Автор стверджує, що не різновид цих занять має вирішальне значення у класифікації зазначених форм психофізичної активності в аспекті, чи відносяться вони до рекреаційної діяльності, а власне психосоціальний контекст, а саме – чи є ці заняття добровільними, чи отримує від них людина задоволення, чи відповідають ці заняття інтересам людини, яка мотивація конкретної особи до даного різновиду активності, а також чи мають ці заняття позитивний вплив на розвиток особистості людини.

Цікавим є визначення терміну рекреація G.D. Butlera, який трактує її як „певну форму активності (діяльності), яка реалізується не з погляду досягнення визначеної мети чи певних ефектів, але для самої діяльності, яка створює людині можливості для прояву її фізичних, розумових та творчих сил.

Зазначена автотелічність рекреаційних занять у сучасному суспільстві стає все менш актуальною, адже сьогодні небагато осіб можуть собі дозволити займатися яким – небудь різновидом рекреації, трактуючи його як мету саму в собі. Адже окрім фактичного задоволення, не менш значущими видаються ефекти рекреаційних занять, які проявляються у зміцненні здоров’я, протидії та профілактиці цивілізаційним хворобам, оптимізації маси тіла, або іншим інструментальним ефектам. У такому випадку рекреаційні заняття стають цінністю – засобом, а не цінністю-метою.

Надзвичайно важливо, щоб рекреаційна активність становила певні цінності в наступних вимірах: - культурному – як суспільна вартість, яка є повсюдно бажаною та важливою для суспільства; - суспільному – як діяльність, що має встановлені інституції та структури серед різноманітних груп суспільства; - індивідуально-психологічному – як цінності, отримані особистістю в результаті рекреаційної активності, які є орієнтиром здорового способу життя.

Підсумовуючи сказане, необхідно ствердити, що рекреація повинна стати загальною ціннісною вартістю якнайширших верств людей у сучасному суспільстві.

Доволі часто для практичних потреб розрізняють дві категорії рекреації: - рекреацію пасивну та – рекреацію активну. До пасивної рекреа ції відносяться наприклад такі її форми, як слухання музики, перегляд телепередач, загоряння тощо. До активної рекреації зараховують форми, у яких переважають розумово-психічні навантаження та форми, у яких домінують елементи фізичного навантаження (Рис.2)

РЕКРЕАЦІЯ

 

Пасивна активна

 

розумово-психічна фізична

активність активність

 

Рис. 2. Різновиди рекреації.

Слід зазначити, що запропонований поділ форм рекреації є відносним, адже у реальній рекреаційній практиці виділення у чистому вигляді одного із зазначених різновидів рекреації практично є неможливим, швидше власне рекреаційна практика свідчить про комплексність її форм. Наприклад, надзвичайно поширені у сучасній цивілізації стилі життя, в яких людина проводить значний час біля екрану телевізора, або комп’ютера аж ніяк не можна віднести до пасивного різновиду діяльності людини. Адже відбір, переробка (аналіз-синтез) різноманітної інформації відносяться до інтенсивних форм людської активності, яка потребує значного напруження, концентрації психічних процесів, а також і значного видатку енергії. Саме такі, „пасивні” форми проведення вільного часу біля телевізора чи комп’ютера, особливо у надмірних часових параметрах, спричиняють ряд різноманітних розладів психіки, а навіть і психічних узалежнень та захворювань.

Як зазначають Пілявська, Пілявськи та Петриньськи, критерієм поділу на рекреацію активну та пасивну може бути рівень енергетичного обміну. Якщо цей рівень не перевершує параметрів метаболізму в стані спокою, рекреацію можна назвати пасивною. Коли рівень енергетичного обміну є вищим, тоді рекреаційну активність можна віднести до активних форм рекреації (з домінуванням фізичної чи психічної активності).

У цьому аспекті необхідно звернути увагу на зміст структури рекреації, опрацьований Думазейдером, де він виділяє три великі сфери, а саме: пасивну регенерацію сил у процесі розслаблення, релаксу; фізичний розвиток у процесі рекреаційних занять з домінацією фізичної активності, до якої автор зараховує і спорт; розвагу у процесі психічної (розумової) активності, до яких зараховуються також розваги та забави і хоббістичні різновиди рекреації (Рис.3).

Розслаблення

(Релакс)

Регенерація у пасивному процесі

(відсутність активності)

 

Л

 

B РР

 

Рухова активність та Психічна активність

фізичний розвиток та розумовий розвиток

(спорт, туризм) (активні забави, хоббі)

Фізичний розвиток Розвага

Рис. 3 Структура рекреації (За J. Dumazejder).

Умовні позначення: Л - лікування, В – видовища; РР - розумові розваги

Необхідно наголосити, що сучасні умови життєдіяльності людини потребують нагального збільшення співвідношення фізичних різновидів рекреації.

Згідно новочасних наукових даних оптимальною формою рекреаційної діяльності вважається комплексне застосування різноманітних (і з домінацією психічного і з домінацією фізичного компонентів) форм рекреаційної активності.

Одним із найважливіших чинників рекреації виступає психофізична активність людини, яка їй приносить задоволення, радість, приємність, дає можливість до зменшення стресу.

Рекреаційна активність в системі галузі науки про фізичне виховання і спорт розглядається як специфічна форма життєдіяльності людини, яка реалізується на дозвіллі у вільний від основних професійних, громадських та родинних обов’язків час (Рис. 4)

 

Активність людини

Мотивація – Потреби

Домінація Домінація

фізичних психічних

компонентів компонентів

 

Комплексна домінація Вільний час

Психофізичних (Дозвілля)

компонентів

 

Рис. 4 Структура рекреаційної активності.

 

Наступними важливими системоформуючими чинниками рекреації виступають:

- добровільність рекреаційної активності, яка забезпечується свободою вибору та можливостями задоволення рекреаційних потреб вільно, без примусу, в залежності від особистих цінностей, потреб, мотивів та інтересів;

- відмінність змісту та форм рекреаційної активності від професійної, побутової та громадської активності, що зумовлено ієрархією цілей, засобів та методів, які побутують в рекреації, а також їх специфічністю;

- безінтересовність рекреаційної активності, що зумовлюється, у першу чергу, відсутністю економічної мотивації під час проведення дозвілля;

- розважальність рекреаційної активності, яка дає можливість створення атмосфери умовних цінностей, в якій багато дій реалізуються з метою задоволення автотелічних потреб.

В сучасній науковій літературі прийнято розрізняти наступні форми рекреації:

- рухова (фізична) рекреація, головною метою якої виступає оптимізація соматичної складової структури особистості людини, і яка об’єднує всі різновиди рекреаційних занять, системо формуючим чинником в яких, окрім категорії вільного часу виступає рухова активність, реалізована у формі фізичних вправ, а також використання низки чинників фізичного походження для цілеспрямованого впливу на організм людини (використання,наприклад, фізикальних властивостей води, повітря тощо);

- творча (креативна) рекреація, головною метою якої виступає вдосконалення особистості за посередництвом впливу різноманітних форм культури (музика, театр, фотомистецтво, бальні танці тощо);

- культурно-розважальна рекреація, метою якої виступає інтелектуальне вдосконалення особистості у процесі, наприклад, читання художньої літератури, інтелектуальних розваг, інтелектуальних ігор, колекціонування тощо;

- суспільно-громадська рекреація, метою якої є допомога у тій чи іншій сфері іншим людям, і, яка реалізується у вільний від основних обов’язків час (участь у різноманітних харитативних організаціях тощо).

Бурхливий розвиток рекреаційної індустрії протягом останніх десятиліть спричинився до становлення відносно нового різновиду – екстремальних форм рекреації, до яких відносяться дельтапланеризм, гірський туризм (у тому числі альпінізм), купання у льодовій воді, стрибки з парашутом тощо.

Необхідно зазначити, що за всіма ознаками до рекреаційної активності є всі підстави зарахувати також велику кількість хоббістичних різновидів діяльності людей, які реалізуються на дозвіллі, у вільний від роботи, родинних та громадських обов’язків час з метою як гедоністичною (отримання задоволення від зазначеної діяльності), або ж оздоровчою, едукаційною тощо. До таких різновидів рекреаційно-хоббістичної активності відносяться – рибальство, полювання, збирання грибів, колекціонування тощо (Рис. 5).

 

Суспільно- громадська

рекреація

Фізична Творча (креативна)

рекреація рекреація

 

РІЗНОВИДИ РЕКРЕАЦІЇ

 

Екстремальна Культурно- розважальна

рекреація рекреація

Хоббістичні різновиди

Рекреації

 

Рис 5. Різновиди рекреаційної активності.

 

Фактично, всі зазначені різновиди рекреації, відрізняючись структурними та змістовними елементами активності людини, мають одну спільну характеристику, а саме – всі вони можуть розглядатися як активний, цілеспрямований спосіб проведення дозвілля.

В сучасній науковій літературі, окрім зазначених, розрізняють наступні різновиди рекреації: соціальну, біологічну, психологічну, кліматичну.

Дефініція фізичної рекреації полягає у першу чергу на визначенні цього явища (процесу) як системи різноманітних занять, яка ґрунтується на використанні спеціально-організованої рухової активності у формі фізичних вправ із застосуванням природних та ґіґієнічних факторів протягом вільного часу людини добровільно, та з метою відпочинку, відновлення власних сил, отримання задоволення, креації (вдосконалення) своїх психічних та фізичних здібностей, відтворення та зміцнення здоров’я.

Фізичну рекреацію у цьому плані розглядають як органічну складову сучасної фізичної культури, істотою якої (рекреації) є процес використання фізичних вправ, ігор, а також природних сил середовища з метою активного відпочинку, розваги, отримання задоволення, насолоди від занять фізичними вправами.

Слід зазначити, що рекреаційна активність може бути спрямована як на задоволення власних зацікавлень, з метою самореалізації (автотелічний аспект рекреації), або ж може бути по трактована інструментально, як спосіб досягнення визначених цілей (зміцнення та відтворення здоров’я, підвищення та оптимізація фізичної підготовленості, формування естетичної постави тіла тощо).

В галузі наук про фізичне виховання і спорт фізичну рекреацію нерідко ототожнюють із таким явищем, як спорт для всіх. Слід зазначити, що початки руху спорту для всіх, сягають 60 років минулого століття, коли згідно рекомендації Ради Європи (1966 рік) зазначена дефініція була впроваджена до наукового обігу з метою декларування права кожної людини до занять спортом. Концептуальні засади „Спорту для всіх” ґрунтуютьсяна визнанні позитивної ролі різноманітних форм спеціально організованої рухової активності, як важливого чинника життєдіяльності сучасної людини.

За багатьма ознаками в науковій літературі терміни „Фізична рекреація” та „Спорт для всіх” ототожнюються як синоніми, при чому спеціалісти не поглиблюючи термінологічних дискусій, погоджуються на практично однакове тлумачення зазначених термінів.

В сучасній англомовній літературі досить часто, окрім терміну „спорт для всіх” (sport for all), використовуються терміни „Healht-related fіtness”, „Hеalht-related physical actiwity”, „ Hеalht-related physical exercise”.

Незважаючи на різні підходи до тлумачення зазначених термінів, всі вони ґрунтуються на аксіоматичних засадах визначення позитивного впливу спеціально організованих форм рухової(фізичної) активності на фізичну підготовленість, фізичний стан та здоров’я людини.

Як зазначає Kiełbasiewicz-Drozdowska, зміст рухової (фізичної) рекреації полягає на використанні всіх різновидів рухової активності протягом вільного часу з метою відпочинку, для отримання задоволення і особистого розвитку. Слід зазначити, що до рекреаційних форм рухової активності не цілком обґрунтованим буде зарахування саме всіх різновидів рухової активності, а лише тих, які відповідають ознакам рекреації. Тут йдеться про ті форми рухової активності, які використовуються лише з метою вдосконалення психофізичних якостей людини, задоволення людської потреби у русі, а в науковій літературі зазначені форми найчастіше окреслюються як фізичні вправи.

Головними класифікаційними ознаками фізичної рекреації виступають наступні ознаки, які і складають її зміст:

- фізична рекреація ґрунтується на руховій (фізичній) активності;

- головними засобами фізичної рекреації виступають фізичні вправи;

- фізична рекреація реалізується у вільний час;

- фізична рекреація включає у себе культурно-ціннісні аспекти;

- фізична рекреація складається із інтелектуальних, емоційних та фізичних компонентів;

- фізична рекреація здійснюється на добровільних, самодіяльних засадах;

- фізична рекреація оптимально впливає на організм людини;

- фізична рекреація у своєму змісті має виховні і освітні аспекти;

- фізична рекреація носить переважно розважальний (гедоністичний) характер;

- фізична рекреація реалізується переважно в натуральних (природних)умовах.