Організація дозвілля молоді й підлітків в інших країнах

ЛЕКЦІЯ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЯ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДРНОМ.

ПЛАН

1. Витоки дозвіллєвої діяльності – свята, обрядовість, вечорниці, ритуали, церемонії, карнавали.

2. Вітчизняна історія дозвілля.

3. Організація дозвілля молоді й підлітків в інших країнах.

 

Витоки дозвіллєвої діяльності – свята, обрядовість, вечорниці, ритуали, церемонії, карнавали.

 

 

Вітчизняна історія дозвілля.

Організація дозвілля молоді й підлітків в інших країнах.

У Франції будівництво будинків молоді почалося після Другої світової війни: у кожному місті, сільському населеному пункті, районі будувалися установи клубного типу - вогнища культури молоді Франції. їхнім завданням було об'єднати, налагодити контакти між людьми різного походження, різних професій. За задумом це щось більше, ніж клуб. Програму діяльності виробляли і здійснювали члени клубу (розваги, фізична, практична, інтелектуальна, художня діяльність, інформація, спектаклі, подорожі, громадсько-побутове обслуговування).

Інший елемент молодіжного дозвілля у Франції - будинки культури. На відмінну від будинків молоді, вони не були рядовим елементом соціального оснащення міста, але вищим ступенем різних суспільно-виховних установ, що організовують і координують культурну діяльність свого району.

Особливістю молодіжних установ у Болгарії, як і у Франції, було дотримання масштабу, що відповідає призначенню (немає гігантоманії і показності). їхня головна мета - невимушений виховний процес і визначення інтересів молоді.

У НДР дитячі і молодіжні установи поділялися на централізовані молодіжні клуби, молодіжні секції при будинках культури і навчальних закладах, будинки піонерів, будинки науки і техніки для школярів, спортивні зали, комплекси і зони відпочинку. Були також приклади об'єднання молодіжного і спортивного центрів.

У Японії - молодіжні центри, як правило, були винесені за межі міста (молодіжний комплекс у префектурі Сіга, молодіжний центр на острові Окінава). Вони вирішували проблему розважального відпочинку. У межах міста центри виконують ще й просвітні, навчальні функції (суспільний центр і будинок молоді в м. Тітібу).

У багатьох містах США, Канади, Великої Британії та інших країн молодіжні центри розташовуються при університетських комплексах. У м. Берклі (США) функціонував центри активності - комплекс суспільно-культурного центру Каліфорнійського університету. Будинок просвітнього центру в м. Етібікок (Канада), який входить до складу громадського центру міста. У ньому збираються студенти, викладачі і жителі міста, обмінюються досвідом і одержують різнобічну інформацію з усіх галузей знань. Наприклад, за кордоном, найпоширенішими за організацією і формами роботи є організації скаутів, молодих друзів природи Австрії, піонерської організації імені Е. Тельмана, Всесвітньої асоціації молодих жінок-християнок.

Скаути. Засновник скаутів Лорд Баден Пауел розпочав з організації скаутського табору на далекому острові Браунси у Великій Британії. У 1907 р. він зібрав 20 хлопчиків. Це були діти його родичів, знайомих і друзів, різні за походженням, вихованням і статком. Після прибуття в табір вони поселялися в наметах. Такого ще не було в їхньому житті. Тут же, в таборі, вони вперше придумали елементи майбутньої скаутської форми, щоправда поки ще тільки знаки відмінності. Тепер кожний, хто знаходився в якому-небудь патрулі, зав'язував на плечі вовняний вузол різних кольорів: вовки - блакитний, леви -жовтий. Кожен патруль мав прапорець із зображенням цієї тварини. У всіх хлопчиків був латунний знак - лілея, який вони носили на грудях. Після того як скаути проходили певні іспити, їм видавали свисток з написом "Будь готовий!". Коли кожний досягав вищих результатів, він одержував хустку на шию кольору хакі. Цей табір став історичним для скаутського руху, саме тут виросла ідея основного правила скаутського Закону "Скаут друг для всіх і брат для кожного скаута". З тих пір скаутській рух зростав і розвивався, набирав силу, а ім'я його засновника знає кожен скаут у будь-якій країні.

Скаутській рух дбайливо зберігає свої атрибути і символи, дотримується своїх скаутських церемоній. Скаутська емблема широко відома в усьому світі. Красива біла лілея з трьома пелюстками на фіолетово-ліловому фоні. Ця емблема стала символом з моменту його зародження. 250 млн скаутів носили цю емблему, 16 млн скаутів в усьому світі носять її зараз. Скаутський девіз - "Будь готовий!" Він говорить, що ти завжди готовий розумом і тілом подолати будь-які труднощі, якщо необхідно допомогти іншим. Чим більше скаутських навичок у тебе в запасі, тим більше впевненості в тому, що ти здатний жити відповідно до девізу. Кожен скаут повинний підготувати себе до того, щоб стати корисним громадянином батьківщини і брати участь у створенні щасливого життя для себе й інших.

Скаутський знак супроводжується підніманням руки. Він робиться правою рукою: піднімається рука прямо вгору і не згинається в лікті. Рука відкрита долонею вперед, а три випрямлених пальці стиснуті разом. Цей знак символізує три частини скаутської обіцянки: - борг перед Богом, перед самим собою і перед іншими. А мовою жестів це означає: - мудрість. Скаутське рукостискання - ознака прояву дружелюбності і відданості. Бен Пауел перейняв традицію потиску лівою рукою від одного африканського племені. Особливі знаки у вигляді нашивок, які скаути носять на рукаві, позначають його досягнення в тій чи іншій скаутській діяльності.

Скаутом може стати будь-який хлопець або дівчина у віці 6-20 років і більше, що визнає Конституцію Всесвітньої Організації Скаутського руху і діє відповідно до її принципів. Скаути розподіляються за віком: кабскаути - молодший вік, 6-10 років; скаути - середній вік, 11-15 років; ровери - старший вік, 16 - 20 років і більше. Коли хлопчик або дівчинка приєднуються до кабскаутів, немає значення, скільки їм років. Вони обов'язково проходять первісну програму, вивчають обіцянку кабскаута: "Я обіцяю зробити все, щоб виконати свій борг перед Богом і моєю Країною, допомагати іншим і підкорятися Закону кабскутскої групи". Як тільки ти приєднається до скаутів, то станеш членом патруля. Патруль - це невелике об'єднання скаутів із 6-8 осіб, де хлопці працюють і відпочивають разом. У кожному патрулі є свій лідер. Є давня традиція: кожен патруль вибирає собі ім'я. У скаутів ім'я ніби відбиває колективний портрет патруля, а зображення тварини, птаха або квітки є емблемою й особистим знаком кожного скаута, зображення якого носять у вигляді нашивки на лівому рукаві сорочки.

Усі члени Скаутського Рухи вірні Скаутському Закону і виконують його. Скаутські закони: честі скаута варто довіряти; скаут вірний товариш і друг; борг скаута - бути корисним і допомагати іншим; скаут - друг усім і брат будь-якому скауту; скаут ввічливий; скаут - друг тварин; скаут беззаперечно підкоряється своїм батькам, а також наказам керівника патруля, скаутмайстера; скаут посміхається і не сумує при будь-яких труднощах; скаут ощадливий; скаут чистий у думках, словах і справах.

Для скаута необхідні такі якості характеру:

1. Честь - ти завжди чесно поводишся щодо інших, чесно виконуєш свої обов'язки і з честю виходиш з важких ситуацій у поході.

2. Дисципліна - це основа для твоєї гарної роботи в житті.

3. Стриманість і воля - це приходить з морального і фізичного тренування, такі якості допоможуть тобі утриматися від вживання алкоголю, убережуть від непотрібних емоцій.

4. Відповідальність - це прояв особливої сили волі. Спільна робота в Скаутінгу - це справи, де ти береш частину відповідальності на себе, виконуючи певні обов'язки якоїсь загальної, важливої справи для інших.

5. Охайність - кожний повинний уміти стежити за собою.

6. Впевненість у собі - вона приходить лише тоді, коли ти можеш допомогти другу в складній ситуації, коли тобі потрібно разом з іншими брати частку відповідальності на свої плечі.

7. Здоровий глузд - це здатність приймати в складних, критичних ситуаціях потрібні рішення.

8. Вибір друзів - це частина здорового глузду, адже ти проводиш вільний час із людьми, які тобі подобаються, дізнаєшся від них багато нового і цікавого.

Таким чином, Всесвітня Організація Скаутського Руху - це добровільна, неполітична, неурядова організація, яка об'єднує Національні Скаутські Асоціації в усьому світі. Вона нараховує понад 16 млн скаутів у 150 країнах світу. Генеральний Секретар Всесвітньої Організації - відомий швейцарець Жак Морейлльон, ініціатор відомої Міжнародної операції допомоги "Скаути - дітям Чорнобиля". Кожні три роки Всесвітня Організація Скаутського Руху проводить міжнародну зустріч скаутів - Джамбори. Це свято всесвітнього братерства проводиться з 1920 року, коли в Лондоні з ініціативи Баден Пауела відбулося перше Джамбори. Вісім тисяч скаутів з 34 країн вже в той час зібралися на свою першу зустріч. Багато Національних Асоціацій проводять місцеві Джамбори і запрошують у гості скаутів з інших країн.

Молоді друзі природи Австрії. Організація створена в 1895 р. З 1934 р. була заборонена, відтворена в 1945 р. Є молодіжною організацією Друзів природи Австрії. Нараховує 55 тис членів у віці 6-25 років. Будується за територіальним принципом відповідно до адміністративного розподілу країни. Керівництво організацією здійснюється на федеральному і земельному рівнях. Вищий орган - Федеральна конференція, що вибирає федеральний комітет.

Основне завдання організації: організація дозвілля, вільного часу молоді як альтернатива індустрії відпочинку; залучення молоді до громадської діяльності, насамперед з охорони природи; консультація осіб, які відмовляються від несення військової служби; керівництво секціями і гуртками з альпінізму, спортивного орієнтування і т. ін.

Форми роботи організації: проведення великих спортивних, культурних і політичних заходів, семінарів з актуальних проблем молоді й охорони навколишнього середовища, робота в молодіжних центрах. Організація бере участь у заходах австрійського руху прихильників миру.

Молоді друзі природи Австрії є членом Міжнародної організації молодих друзів природи, підтримують контакти з аналогічними молодіжними організаціями в багатьох країнах світу.

Піонерська організація імені Ернста Тельмана. Ця організація створена в грудні 1894 р. З 1952 р. носить ім'я Ернста Тельмана. Ця піонерська організація об'єднує 1,5 млн дітей у віці 6-14 років. Молодші школярі об'єднуються в загони юних піонерів, старші - у піонерів-тельманців. Головне завдання організації - організація вільного часу молоді, виховання підростаючого покоління активними будівниками своєї держави. Молоді вчені, кваліфіковані робітники і студенти активно шефствують над піонерськими організаціями, ознайомлюють їх з питаннями розвитку передової науки і техніки, організовують олімпіади з різних галузей знань, учнівські наукові об'єднання, роботу гуртків. Важливими подіями в житті піонерської організації є піонерські зльоти. Перший зліт піонерів НДР відбувся в серпні 1952 р. в Дрездені.

Всесвітня асоціація молодих жінок-християнок. Це велика міжнародна конфесіональна організація, яка працює з жіночою молоддю, аналог і найближчий партнер Всесвітнього альянсу асоціацій молодих християн. Створена в Лондоні в 1894 р. з метою розширення і зміцнення впливу протестантства серед дівчат і молодих жінок.

Офіційні цілі організації: розвиток взаєморозуміння і співробітництва на національному і міжнародному рівні, розширення конструктивних зв'язків з міжнародними об'єднаннями як неурядовими, так і міждержавними, виступ на захист прав людини, в тому числі прав дітей, сприяння об'єднанню жінок і дівчат у загальне всесвітнє співробітництво, засноване на принципах християнської єдності. Підкреслюючи свою нейтральність у політичних питаннях, асоціація висловлюється за мир і роззброєння, різко виступає проти расизму й апартеїду. Вищий орган - рада, на якій раз у чотири роки збираються делегати від національних асоціацій, які обирають виконавчий комітет. Практичну роботу веде секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Асоціація об'єднує національні організації 84 країн.

Найбільш розповсюджена форма діяльності національних організацій - клубна робота. Клуби об'єднують 30-40 осіб і займаються культурним дозвіллям, фізичним вихованням, спеціальними програмами для дівчат. Активно ведеться бібліотечна робота. Особливу увагу організація приділяє благодійній, місіонерській і культурно-просвітній діяльності в країнах, які розвиваються. Володіючи могутньою фінансовою базою, асоціація веде роботу серед біженців та іммігрантів, направляє своїх членів з країн Північної Америки і Західної Європи на роботу в країни, які розвиваються. Організація має консультативний статус при ЮНЕСКО, представлена в керуванні верховного комісара ООН.

 

Характерною рисою діяльності традиційних закладів культури в 60-80-х роках XX ст. була їх орієнтація на підтримку художніх, спортивних, культурних форм організації дозвілля. Зміна соціокультурної ситуації та нові тенденції розвитку суспільства спричинили народження та поширення культурно-дозвіллєвих закладів комплексного типу. Так, центри дозвілля у містах Харлоу, Біллінгем, Блетчлі (Велика Британія) орієнтувалися лише на спортивне дозвілля. Однак з часом, за ініціативою керівництва, приміщення спортивних закладів почали використовуватися для проведення різноманітних культурно-дозвіллєвих заходів - танцювальних вечорів, невеличких самодіяльних концертів, вистав, ігрових програм тощо.

Діяльність центру дозвілля м. Перама (муніципалітет на південному заході Афінського агломерату в Греції. Почав забудовуватись у 20-ті роки XX ст. Зараз нараховує близько 30 тис. чоловік) спочатку зосереджувалася на культурно-мистецькому напрямі: в межах установи діяли музичні, танцювальні, театральні гуртки. З часом сфера діяльності установи поширилася, і в центрі почали діяти жіночі курси, курси інформатики, суднобудування, крою та шиття, проводились розважальні та спортивні заходи. Як вказує Г. Чейнен поступово функції закладу охоплюють надання інформації, зміцнення довіри, забезпечення приміщеннями для проведення зустрічей, визначення головного напряму розвитку волонтерного сектора, забезпечення контактів з іншими групами, підтримка груп грошовим надходженням із зовнішніх джерел і сприяння спілкуванню всередині сектора (наприклад, через видання громадської газети). У разі необхідності члени центру ставали представниками мікрорайону в структурах влади. Метою діяльності центру є не тільки організація дозвілля населення, а й організація всебічного сприяння розвитку місцевості.

Широка перспектива загальної політики керівництва більшості традиційних установ дозвілля і, як результат, успішна адаптація стратегічних завдань культурно-дозвіллєвих закладів до умов сучасності, розширення сукупності послуг та напрямів діяльності стали причиною перетворення закладів культури вузького спрямування на багатопрофільні поліфункціональні рекреаційно-дозвіллєві установи, спроможні обслуговувати велику кількість відвідувачів, незалежно від соціального чи професійного складу, віку, релігійних чи політичних вірувань.

Так, центр дозвілля в Уїндлі (Велика Британія) щорічно відвідує понад 1 млн чоловік. Багатопланова та змістовно насичена програма закладу передбачає майже 500 курсів, 600 спеціальних проектів та культурницьких акцій (серед них великою популярністю користуються позашкільні рекреаційні заходи, програми естетичного виховання, літні рекреаційні проекти, метою яких є організація дозвілля жителів сільської місцевості, молодіжні та підліткові культурно-спортивні заходи).

Центр дозвілля м. Краутрі (Велика Британія) надає комплекс соціальних, культурних, функціональних послуг, охоплюючи майже 1 млн осіб щорічно. На його території розташовані кілька басейнів (один з них для любителів серфінгу), спортивні приміщення, майданчики для активного та пасивного відпочинку, конференц-зал, кімнати для гурткових занять, мережа кафе та барів, нічний клуб, міні-магазини, ігрові зали.

Прикладом швидкого реагування на зміни навколишнього середовища може слугувати діяльність "Сонячного центру" Північного Уельсу (Велика Британія), що був відкритий на початку 80-х років: звичайний будинок відпочинку на узбережжі перетворили на закритий центр дозвілля. Його відкриття сприяло позитивному вирішенню двох важливих проблем: зайнятості населення міста та надання можливості для цікавого проведення дозвілля.

Особливим аспектом ефективного функціонування будь-якого закладу дозвілля комплексного типу, що фокусується на прагненні найкращого задоволення та розвитку потреб відвідувачів, є упорядкованість його організаційних компонентів, яка спроможна раціонально змінювати та реалізовувати завдання установи відповідно до зовнішніх та внутрішніх обставин і відзначається творчою мобільністю, гнучкістю та функціональною динамічністю.

Так, тематичному комплексу дозвілля м. Оберхаузен (земля Північна Рейн-Вестфалія, Німеччина), що відкрився в 1996 p., притаманна широка палітра різноманітних видів діяльності: він поєднує розважальний, спортивний, культурний, торговельний напрями. Центр розташований на території колишнього сталеливарного заводу. Комплекс охоплює мережу магазинів, ресторанів, кафе-клубів. На його території діє парк розваг та відпочинку, тематичні сектори ("Кока-коли", "Бунте гассе", "Арена", "Променад" та ін.), кожен з яких працює за певною культурно-дозвіллєвою тематикою. Так, працівники "Арени" надають перевагу театральній діяльності; "Променад" забезпечує роботу низки невеличких ресторанів, що пропонують гостям закладу кухню народів світу, їхні звичаї, обряди і традиції через проведення культурних програм; "Бунте гассе" - це місце зустрічі професіоналів та любителів живопису.

Зростаюча популярність тематичних, центрів дозвілля, що відрізняються варіативною рухомою поліфонічною структурою, відображає концепцію багатопрофільності культурно-дозвіллєвої діяльності. Більшість комплексів дозвілля створюється за допомогою партнерської участі урядових, приватних інституцій, органів місцевого самоврядування, адже домінуючим фактором у досягненні оптимального результату при реалізації будь-якого проекту є, передусім, діяльність низки агентств, інституцій, об'єднань, зацікавлених у ефективному вирішенні проблеми. Наприклад, сімейний розважальний центр "Трокадеро" (м. Лондон, Велика Британія) відновив свою діяльність при підтримці компанії "Бут форд"; "Центр-С" споруджувався за участю німецьких та англійських інвесторів. При підтримці низки бізнесових структур з 1997 р. почав діяти культурно-дозвіллєвий центр "Шоу кейс" (Клівленд, штат Огайо, США). Будівництво комплексу, який має різноманітні атракціони, театр, мережу громадського харчування, коштувало більше як 90 млн доларів.

Інтегруючим компонентом системи взаємозв'язків місцевої громади, культурно-дозвіллєвої установи та різноманітних структур державного, комерційного, добровільного секторів є позитивний вплив на соціокультурне життя населеного пункту, ефективне вирішення його проблем, ідентифікація потреб громади. Більшість зарубіжних теоретиків і практиків, як підкреслює К. Скутович, схиляються до думки, що будь-яким групам потрібні союзники і допомога у вирішенні нагальних проблем. Характерно, що діяльність культурно-дозвіллєвого центру, яка активізує суспільство, перетворюючись на дійову силу духовної інтеграції соціокультурного життя громади, привертає все більшу увагу органів державного управління та бізнесових структур.

У цьому контексті цікавим може виявитися досвід роботи центру сімейного дозвілля "Стара ковзанка" (м. Берлін, Німеччина). Проект був реалізований за підтримки молодіжних, культурних, спортивних, освітніх організацій міста, а також місцевих органів влади. Центр дозвілля відносно молодий - він почав працювати в серпні 1997 р. Завдяки зусиллям працівників клуб досить швидко перетворився на улюблене місце проведення вільного часу не лише для дітей і підлітків, а й їхніх батьків. На думку працівників закладу, "Стара ковзанка" має можливість для організації спектру різноманітних видів дозвіллєвої діяльності населення: клієнт центру може користуватися послугами спортивного, оздоровчого, освітнього, розважального характеру. На території закладу розташовані майданчики для катання на ковзанах, роликах, велосипедах; діє молодіжне кафе, в якому відвідувачі мають змогу не лише втамувати спрагу чи голод, а й відпочити - за допомогою досвідченого організатора вільного часу у приміщенні кафе проводяться ігрові програми, невеличкі самодіяльні концерти, ставляться дитячі спектаклі. Багата палітра культурно-спортивних заходів установи спрямована на задоволення потреб найвибагливішої сім'ї: консультаційні бюро, психологічні тренінги, материнські групи, зустрічі із спортивними тренерами та соціальними педагогами, сімейні вечори відпочинку, освітня та навчально-пізнавальна робота (курси, творчі гуртки та майстерні) тощо.

Працівники центру "Стара ковзанка" вважають, що дозвілля є одним з головних формуючих факторів у сфері морального, соціального, інтелектуального розвитку особистості, а байдикування у вільний час призводить до небажаних явищ у житті не лише підлітків і молоді, а й людей середнього та похилого віку. Підтвердженням цьому стали соціологічні дослідження, проведені зарубіжними вченими, результати яких свідчать, що саме культурно-дозвіллєва діяльність має змогу вирішити проблеми адаптації і соціалізації осіб, які з певних причин незадоволені службовим чи соціальним становищем у суспільстві. Аналізуючи матеріали соціологічних досліджень, вчені доходять висновку про взаємозалежність фізичного, психологічного, морального стану людини, його місця у суспільстві та характеру дозвіллєвої активності особистості.

Зазначимо, що переорієнтація культурно-дозвіллєвих установ на політику активної співпраці має великі переваги: ефективно вирішуються економічні, соціальні, господарські питання, фінансові та технічні аспекти діяльності культурно-дозвіллєвої установи, маркетингові проблеми. Кооперування зусиль закладу культури з іншими організаціями передбачає можливість виникнення проблем різного характеру: невміння налагодити стосунки між громадськими установами, соціальними організаціями, урядовими структурами; ускладнення вирішення законодавчих, політичних, організаційних чи фінансових питань; обмеження участі окремих структур лише проблемами фінансування та місцезнаходження об'єкта, а не управління ним; орієнтація закладу культури не на задоволення потреб своїх членів, а на задоволення бажань спонсорів та пристосування культурно-дозвіллєвої діяльності до їхніх вимог. Усе це заважає реалізації поставлених перед культурно-дозвіллєвою установою планів та завдань, створенню відповідної до закладених цілей структури. Поєднуючим фактором у вирішенні цієї проблеми має бути врахування потреб відвідувачів, їхніх життєвих інтересів, художньо-естетичних запитів, сприяння духовному взаємозбагаченню населення.

Безумовний інтерес і перспективну доцільність становить досвід управління подібними культурно-дозвіллєвими установами: вміння керівництва закладу чітко визначати першочергові мету та завдання установи; якісне управління персоналом; ефективне використання матеріально-технічних, фінансових, людських ресурсів організації; вміння кваліфіковано проектувати діяльність установ дозвілля тощо.

Ключовим компонентом розроблення проекту побудови культурно-дозвіллєвого центру комплексного типу стає ґрунтовний аналіз відповідного географічного розміщення установ: максимального наближення до центру населеного пункту, наявності зручної транспортної розв'язки. Перед ініціативною групою, яка займається відкриттям установи, постає три основні альтернативи: купити ділянку землі; використати існуюче місце, яким володіє муніципалітет; придбати земельну ділянку від третьої сторони (комерційної чи приватної особи).

Наступним кроком у створенні центру дозвілля є збір об'єктивних даних про матеріальний, соціальний, демографічний, культурний стан району; вивчення рівня зацікавленості майбутніх клієнтів у роботі закладу; вияв мотивів небажання брати участь у культурно-дозвіллєвій діяльності; визначення складу потенційної аудиторії закладу з притаманними їй диференційованими інтересами.

Так, перед початком будівництва центру сімейного відпочинку в громаді Мідвестерн (США) проводилося соціологічне дослідження, результати якого показали, що майже 85% населення схвалюють відкриття центру сімейного дозвілля на території громади; щорічно установу може відвідати майже 2,2 млн осіб; оптимальна денна вартість відвідування допустима в межах 5-7 доларів. До того ж, більшість респондентів надає перевагу денній вхідній платі, а не річним членським внескам.

Концепція центру сімейного відпочинку при її ретельному аналізі та вивченні може зацікавити й вітчизняних працівників соціокультурної сфери.

Одним з основних питань результативного та ефективного повсякденного функціонування культурно-дозвіллєвого закладу є позитивне вирішення кадрової проблеми. Допомогти у правильному персональному управлінні може умовний поділ керівництвом установи всіх осіб, які мають відношення до діяльності закладу, на окремі групи, а саме: працівників, членів, волонтерів. Кожна з груп потребує різних механізмів управління і методів вирішення певних їхніх потреб. Так, до категорії працівників належать особи, для яких заклад культури є місцем роботи. Головними критеріями добору працівників є наявність відповідного рівня спеціальних знань, навичок та досвіду; вміння працювати в колективі; бажання саморозвиватися та підвищувати свою кваліфікацію; розуміти цілі організації та сприяти їх досягненню. До членів організації належить коло осіб, які беруть активну участь у діяльності установи, виконують визначені статутом центру, клубу, об'єднання обов'язки, користуються визначеними у документах організації правами.

Невід'ємним компонентом перспективного розвитку установи має бути діяльність, спрямована на збільшення кількості членів, без чого неможливий інтенсивний вплив організації на особистість. До роботи організація залучає також волонтерів, тобто осіб, які працюють на користь організації і не отримують за свою роботу винагороди. Співпраця з цією категорією осіб часто має спорадичний характер, потребує індивідуального підходу та налагодження тісного контакту. Однак, як зазначає М. Земба, спільним у роботі з усіма групами, задіяними в життєдіяльності організації, має бути: безпечне та приємне середовище роботи; передбачення системи винагород та службового зростання; робота, що дає визнання; оперативне та ефективне керівництво; позитивна професійна репутація.

Іншими словами, базовим критерієм внутрішньої життєдіяльності закладу є ефективне використання людських ресурсів (вміння підбирати кадри, співпрацювати з ними, правильно розподіляти обов'язки, контролювати їх виконання тощо).

Підсумовуючи, можна констатувати, що апробація та об'єктивна оцінка діяльності культурно-дозвіллєвих закладів зарубіжних країн допоможе створити принципово нову модель вітчизняної установи культури, яка відповідатиме новітнім тенденціям суспільного прогресу, сприятиме удосконаленню функціонуючої соціокультурної системи на основі сучасних світових досягнень науки та передової практики й пожвавить теоретичні та практичні дослідження з вивчення та розвитку вітчизняних культурно-дозвіллєвих установ комплексного типу.

 

ЛЕКЦІЯ № 3