Методологія і методи кримінологічної науки

та потурання влади рішуче відкинуті як атавізми компартійного режиму, з чого найбільше задоволення мали чиновники-ко-рупціонери та казнокради. Посилаючись на значне перевантажен­ня розкриттям злочинів та переслідуванням правопорушників фактично згорнули профілактичну роботу й правоохоронні орга­ни, а діяльність громадських інституцій без уваги і спрямування з боку державних структур та без їхньої матеріальної підтримки ста­ла розрізненою та безпомічною.

Методологічне значення має усвідомлення того, що виконання завдань забезпечення правоохорони, правосуддя, правозахисту за нових умов значно ускладнюється проявами олігархічного поєднання влади та капіталу, спробами підкорення правоохорон­ної діяльності та судочинства його інтересам. Найбільшу загрозу становить поширення фактів, а згодом і тенденцій вибіркового за­стосування або безпідставного незастосування кримінально-пра­вових та процесуальних засобів, справжніми мотивами якого є партійно-політична або кланова належність.

Серед настановчих засад кримінологічних досліджень мають знайти відображення сучасні методологічні ідеї та положення що­до взаємодії матеріального та духовного, економічних, соціально-політичних і морально-психологічних цінностей, соціальних та індивідуально-особистісних чинників поведінки і діяльності, включаючи злочинну. При цьому мають вивчатися та враховува­тися надбання та досвід світової кримінології, різних вітчизняних та зарубіжних шкіл і течій. Кримінологія та юридична наука зага­лом повинні значно сприяти тому, щоб серед головних критеріїв цивілізованості та демократичності трансформаційних процесів в Україні чільне місце посіли правові цінності та задоволення людини станом правопорядку і правоохорони, законністю засобів і методів їхнього забезпечення, захищеністю громадян від протиправних по­сягань, перевищення владних повноважень і свавілля з боку держав­них структур.

Слід зробити наголос саме на пріоритетності правових ціннос­тей та їх повну реалізацію, що є постійно діючою домінантою пра­вової держави, а не політичних орієнтацій та інтересів, які мають властивість змінюватися і навіть переорієнтовуватися залежно від внутрішньої або зовнішньої кон'юнктури.

113

Глава З

Викладені методологічні положення мають знаходити своє відображення у визначенні та дослідженні ключових проблем кримінологічної науки та правозастосовчої практики, з якими во­ни вступили у XXI ст. і які концептуально визначатимуть найбільш актуальні напрями наукової та правоохоронної діяль­ності у наступний період.

Першою такою проблемою у Концепції розвитку кримінологіч­ної науки визнається отримання науково обґрунтованого уявлення про стан та динаміку злочинності в Україні, результативність ре­ агування системи кримінальної юстиції на злочинні прояви та пов'язані з ними порушення конституційних прав і свобод, законних інтересів громадян. Нинішнє уявлення про згадані явища та про­цеси з огляду на кримінологічні закономірності є досить супереч­ливим. Незважаючи на те, що основні кримінологічні чинники не піддавалися будь-яким радикальним змінам, статистика право­охоронних органів протягом багатьох років засвідчувала стабільну тенденцію скорочення злочинності. Зокрема, відомі кримінологам чинники, які завжди обумовлювали зростання майнової та корис­ливої злочинності, що становить переважну питому вагу злочин­ності загалом, у зазначені роки в Україні мали несприятливі показ­ники та вкрай негативну тенденцію. Але за даними статистики майже всі майнові злочини скорочувалися. За останні 10-20 років небажані зміни відбулися й стосовно деяких детермінантів зло­чинності. Значно скоротилася підтримка держави в освітньо-куль­турному розвитку дітей та молоді, а також спрямованому форму­ванні суспільне доцільних морально-етичних цінностей. Занедба­на система соціальної профілактики та громадського контролю за злочинністю. Не відповідає дійсним потребам стан нагляду за дотриманням законності, насамперед щодо вибіркового застосу­вання кримінально-правових та кримінально-процесуальних за­собів.

Зазначені недоліки та негаразди мали негативно вплинути на стан не лише майнової, а й насильницької та іншої злочинності, сприяти зростанню її показників. Проте, як не дивно, статистика цього не відбивала.

Другою актуальною проблемою для кримінологічного розроб­лення є з'ясування дійсної сутності організованої злочинності, роз-

114