Загальна характеристика засобів, методів (способів, прийомів), видів криміналістичних фотографії та відеозапису

Засобами криміналістичної фотографії та відеозапису вважають апарати, приладдя, матеріали, використовувані під час фото-, відеозйомки. До засобів криміналістичної фотографії та відеозапису належить фотознімальна апаратура (фотоапарати, кінокамери, відеокамери, насадки на об’єктиви) та лабораторне устаткування (фотозбільшувачі, копіювальні фотостанки, кадрувальні та копіювальні рамки, фоторізаки, глянцювальні апарати), тобто саме ті засоби, із використанням яких на фотознімках можуть відображатись їх ознаки.

Як складову засобів криміналістичної фотографії та відеозапису доцільно виділити категорію фотоматеріалів. До таких належать світлочутливі матеріали (фото- та кіноплівки, фотопластинки, фотопапір) і фотореактиви (проявники, фіксажі, віражі, відбілювачі та ін.).

Метод криміналістичної фотографії та відеозапису розуміють як сукупність правил і рекомендацій щодо вибору фотографічних і відеографічних засобів, умов зйомки, оброблення матеріалів для одержання знімків, кадрів фільму цільового призначення.

Методи криміналістичної фотографії поділяють на види – фіксуючі та дослідницькі.

Фіксуючі – полягають у фіксації, відображенні обстановки, перебігу результатів слідчої дії (оперативно-розшукових заходів, експертизи), у відображенні матеріальних об’єктів та їх ознак, що сприймаються неозброєним оком.

Виокремлюють такі види фіксуючих методів:

1. панорамний (спосіб лінійної – горизонтальної чи вертикальної панорами, спосіб кругової панорами – для великої території);

2. вимірювальний (спосіб масштабний чи з масштабною лінійкою, метрична зйомка, великомасштабний спосіб);

3.  упізнавальний (сигналітичний, прикметофіксуючий) – погрудне фотографування заарештованих і засуджених для криміналістичного обліку, можливого розшуку, упізнання й використання в процесі ідентифікації;

4. репродукційний (виготовлення копій) застосовується для зйомки плоскінних об’єктів;

5. стереоскопічний дозволяє зорово сприймати об’єкт на фотозображенні у трьох вимірах, фіксувати й досліджувати просторові якості об’ємних об’єктів;

6. зйомка зі змінними об’єктивами (довгофокусними і ширококутовими) застосовується у випадках, коли основний об’єктив фотоапарата не забезпечує отримання зображення потрібного масштабу;

7. макрофотозйомка – великомасштабна зйомка невеликих об’єктів (стріляних куль, слідів пальців рук та ін.) у натуральну величину або з безпосереднім збільшенням без мікроскопу.

Дослідницькі методи криміналістичної фотографії полягають у виявленні під час спеціального дослідження невидимих, малопомітних у звичайних умовах спостереження, об’єктів, ознак. До таких методів належать:

1. контрастуючий (метод фотографічного змінення контрастів) застосовують для визначення розбіжностей у кольорах та їх відтінках. Такий метод дозволяє отримати фотографії з незвичним співвіднесенням яскравості у разі чорно-білої зйомки або кольоропередавання у випадку кольорової. В експертній практиці контрасти традиційно посилюють із метою виявлення необхідних деталей зображення (наприклад, для виявлення ознак підчистки);

2. кольороділільний (метод поділу кольорів) метод полягає у збільшенні контрасту шляхом фотографування з використанням різних світлофільтрів. Цей метод застосовують у випадку необхідності підсилити слабковидимий текст, виявити дописування, прочитати текст, залитий барвником. Наприклад, якщо текст написано слабковидимим синім барвником, то фотографують через жовтий світлофільтр, на знімку текст матиме не синій, а чорний, тобто контрастнішій колір (І.В. Гора, В.А. Колесник);

3. кольоророзпізнавальний – метод фотозйомки із застосуванням світлофільтрів. Світлофільтри, змінюючи спектральний склад світла, що падає на фотоматеріал, дозволяють у градації сірих тонів підкреслити (і тим самим виявити) необхідні кольорові деталі завдяки зменшенню розбіжностей між іншими;

4. мікрофотографічний метод застосовують для збільшення зображень об’єктів або деталей (мікроструктура, мікрорельєф) об’єктів, не доступних неозброєному оку. Для зйомки використовують звичайний фотоапарат, мікрофотонасадку, мікрофотокамеру;

5. фотозйомка в невидимих променях спектра (інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, гамма-променях) застосовується для виявлення ознак, які не сприймаються візуально і не відтворюються фотографічними засобами у видимому світлі, зокрема, для прочитання витравлених і залитих текстів.

Вид криміналістичної фотографії та відеозйомки – це сукупність правил і рекомендацій щодо правильного вибору місця, напрямку, відстані, методу (способу, прийому), завдяки чому здійснюється певна систематизація зафіксованого матеріалу і розкриття його змісту від загального до окремого.

Види криміналістичної фотографії:

1.  орієнтуючий – застосовується для відображення місця події з прилеглою територією;

2.  оглядовий – для фіксації загального вигляду місця події;

3.  вузловий – необхідний для фіксації найбільш важливих у криміналістичному відношенні об’єктів обстановки місця події: трупів, слідів та ін.;

4.  детальний – здійснюється для фіксації окремих слідів та особливостей місця події.

Прийоми кіно-, відеозапису:

1. панорамування буває статичним і динамічним. Статичну панораму знімають плавним поворотом камери навкруги горизонтальної або вертикальної осі. Динамічну панораму знімають, пересуваючи камеру в просторі (для фіксації великих площадин або подовжених об’єктів);

2. перехід від загального плану до великого, крупного і навпаки (наїзд і від’їзд). Наїзд – плавний перехід від загального плану до середнього і крупного; від’їзд – прийом, зворотний наїзду, традиційно дозволяє підтримувати орієнтацію в обстановці проведення слідчої дії після серії епізодів, відзнятих крупним і детальним планами, або для введення в кадр інших осіб після демонстрації основного персонажу зйомки.

За аналогією до видів криміналістичної фотографії, укриміналістичному відеозаписі використовують такі види планів: загальний план (орієнтуюча і оглядова фіксація місця проведення слідчої дії); середній план (збільшуючи фрагмент зображення загального плану, спрямовує увагу на певний об’єкт, динаміка якого стає вже досить помітною; крупний план (для виокремлення характерних фрагментів об’єкта зйомки; детальний план (для демонстрації на повний кадр специфічних особливостей об’єкта зйомки).