Види, суб’єкти, форми криміналістичної ідентифікації

Криміналістичну ідентифікацію за певними підставами поділяють на види.

За ототожнюваним об’єктом розрізняють ідентифікацію живих істот (людей, тварин), рослин, предметів(у широкому сенсі), приміщень, ділянокмісцевості.

За характером відображень і природою ідентифікуючого об’єкта (змішаним критерієм) виділяють ідентифікацію:

1) за матеріально-фіксованими відображеннями,що полягає в їх зіставленні (слідів людини: рук, зубів тощо; тварин; транспортних засобів; зброї; звукових слідів на звуконосіях; почерку та інших) із ознаками об’єктів, які підлягають перевірці, або зразками;

2) встановлення цілого за частинами, що полягає в сполученні фрагментованих часток об’єкта (осколків, шматків, деталей тощо) між собою і вивченні взаємного збігу ознак зовнішньої будови на розділених поверхнях, та у окремих випадках властивостей їх внутрішньої структури, які виникли до і під час розчленування об’єкта;

3) за уявним (мисленим) образом – сенс полягає в тому, що особа, яка спостерігала об’єкт і зберегла його образ у своїй пам’яті, порівнює з цим образом пред’явлений їй об’єкт (об’єкти);

4) за описом (вербальним, кодованим тощо) ознак об’єкта в процесуальних і непроцесуальних документах (протоколах, орієнтуваннях та інших), що полягає в зіставленні зафіксованих у ньому ознак безпосередньо з об’єктом або з ознаками, що містяться в іншому описі.

Також за означеним критерієм виокремлюють такий вид криміналістичної ідентифікації як за ознаками загального походження, коли визначають приналежність двох чи більше об’єктів до однієї маси. У такому випадку зіставлення відбувається за ознаками, що характеризують внутрішні, структурні властивості, або за загальними ознаками. Так, за слідами, які відбивають процес виготовлення і ознаки промислових механізмів, визначають приналежність об’єктів до однієї промислової партії, виготовленої на певному обладнанні в певний час. У теорії криміналістики цей вид ідентифікації іноді називають встановленням цілого за частинами.

Суб’єктами криміналістичної ідентифікації слід вважати слідчого, дізнавача, оперативного працівника, прокурора, спеціаліста, експерта, суд (суддю), а також таких учасників кримінального процесу: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Криміналістична ідентифікація має дві форми, що відрізняються за правовою природою та процесуальною регламентацією.

Перша – процесуальна – означає здійснення ідентифікації в порядку, регламентованому нормами КПК України. Зокрема, проведення пред’явлення для впізнання (ст. ст. 174, 175, 309 КПК України), під час якого ототожнюючим об’єктом є уявний образ, а суб’єктом ідентифікації свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний. Щодо судової експертизи, то реалізація процесуальної форми криміналістичної ідентифікації полягає в проведенні експертом у межах судово-експертного дослідження ототожнення об’єкта за матеріально-фіксованими відображеннями чи цілого за частинами (ст. ст. 75, 196, 310 КПК України).

Непроцесуальна (або оперативна) форма означає ідентифікацію поза процесуальною регламентацією в процесі низки заходів, пов’язаних із розкриттям і розслідуванням злочину. Сюди віднесено: 1) попереднє дослідження об’єктів (серед іншого й отриманих унаслідок оперативно-розшукових заходів), яке здійснюється переважно спеціалістом; 2) перевірка за криміналістичними обліками, яку проводить за описом ознак працівник облікового апарату; 3) оперативно-розшукові заходи, під час яких суб’єктами ідентифікації постають оперативний працівник, свідок, потерпілий, інколи підозрюваний, а ідентифікуючими – найчастіше уявні образи, описи ознак (наприклад, упізнавання потерпілим за уявним образом під час обстеження місцевості особи, яка вчинила розбій); 4) адміністративно-службові заходи,під час яких уповноважена посадова особа правоохоронних органів здійснює перевірку об’єктів (за описом ознак, матеріально-фіксованими відображеннями).