Гігієна та санітарія на підприємстві. Ветеринарно-санітарні вимоги.

Слід описати основні вимоги до гігієни виробництва продукції та ветеринарно-санітарні правила до якості та безпеки продуктів, загальна характеристика санітарно-гігієнічних заходів при виробництві м’ясопродуктів, вимоги до контролю санітарної обробки цехів та обладнання, дезінсекції, дезатирації. Особливості гігієни працівників галузі.

4. АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Генеральний план підприємств м’ясної промисловості

Генеральним планом підприємства називають план будівельного майданчика з розміщенням на ньому всіх будинків і споруджень, рейкових і безрейкових доріг, підземних і наземних комунікацій і мереж, організованих у єдине ціле для ефективного функціонування проектованого підприємства.

При проектуванні генерального плану необхідно враховувати напрямок пануючих вітрів і положення сторін світу (роза вітрів). Роза вітрів показує ступінь середньої повторюваності вітрів у певному напрямку за розглянутий період часу. При проектуванні генерального плану розу вітрів будують звичайно із чотирма румбами: З, С, Пд, Пн.

При проектуванні генерального плану необхідно враховувати протипожежні, виробничі (технологічна потоковість) і санітарно-гігієнічні вимоги. Раціональне сполучення цих вимог дозволяє вибрати найбільш економічне й ефективне рішення.

Протипожежні вимоги.

Протипожежні вимоги до генерального плану визначаються ступенем пожежної небезпеки технологічних процесів і ступенем вогнестійкості споруд і його окремих елементів.

Споруди необхідно розташовувати з урахуванням рози вітрів, щоб попередити можливість переносу вогню пануючими вітрами. Ширина проїзду для автомобілів повинна бути не менш 6 м, що забезпечує під'їзд із двох сторін уздовж всієї довжини споруди. Дороги використовують у протипожежних цілях. Відстань від краю проїзної частини або вільно спланованої території до стіни будинку повинна бути не більше 25 м.

До всіх водойм, призначених для запасів води на випадок пожежі, повинні бути влаштовані наскрізні проїзди або тупикові дороги з кільцевими об'їздами або площадками не менш 12 х 12 м для розвороту автомобілів.

Розриви між будинками встановлюють відповідно до існуючих «Протипожежних вимог».

Санітарно-гігієнічні вимоги до генерального плану зводяться до наступного:

орієнтування споруд щодо рози вітрів повинне забезпечувати найбільш сприятливі умови природної освітленості, природної провітрюваності приміщень і поширення виведених з будинку тепло- і газовиділень, будинки однорідні по санітарно-гігієнічних умовах виробництва можна об'єднати. Споруди із замкнутим двором будувати не рекомендується. Відстань між окремими спорудами повинна бути не менше найбільшої висоти до карниза конфронтуючих будинків, а між крильми - не менш напівсуми висот конфронтуючих будинків (не менш 14 м). Споруди, призначені для технологічних процесів, що проходять про виділений тепла, газу, пилу або запаху, необхідно розташовувати, з підвітреної сторони стосовно інших виробничих, обслуговуючих і підсобних споруд, а також житлових масивів.

Між виробничими спорудами й сусідніми підприємствами, а також культурно-побутовими будинками житлового масиву повинна бути встановлена санітарно-захисна зона шириною 500 м для м'ясокомбінатів зі скотобазою більше 1000 голів худоби і пунктів очистки, промивання, дезінфекції вагонів або перевезення худоби; 300 м - для м'ясокомбінатів зі скотобазою до 1000 голів худоби й боєнь для дрібних тварин і птахів; 100 м - для м'ясокомбінатів зі скотобазою не більше тридобового запасу сировини.

Санітарно-захисні зони влаштовують також на території м'ясокомбінатів для огородження споруджень по водопостачанню, пристроїв по очищенню стічних вод від споруд, у яких виробляють харчові й лікувальні продукти.

Санітарно-захисні зони використовують під зелені насадження, смуги яких (1-3) мають ширину 3-5 м залежно від класу санітарно-захисної зони. У ній розташовують лише споруди, призначені для обслуговування підприємства, - пожежне депо, охорону, гаражі й т.д.

Відповідно до умов виробництва всі будови й спорудження м'ясної промисловості підрозділяють на основні, виробничі, допоміжні, адміністративно-побутовий корпус, споруди для прийому й утримання худоби й птаха, теплотехнічне господарство, санітарно-технічні спорудження.

До основних виробничих споруд відносять м'ясо-жировий і мясопереробні корпуса, холодильник, консервний завод, цехи забою й обробки птаха й предзабійного утримання худоби.

Сьогодні всі основні виробництва блокують в одній споруді з поділом їх на окремі корпуси.

Основний виробничий корпус розташовують так, щоб забезпечити максимальну потоковість виробництва й раціональність людських і вантажних потоків, а також зручний зв'язок основних виробничих приміщень із допоміжними. Воно повинне примикати до залізничних й автомобільних шляхів сполучення. Необхідно мати двір, зручний для маневрування автомобілів.

Основний виробничий корпус орієнтуємо по розі вітрів для того, щоб вітер не заносив шкідливих відходів на виробництво (наприклад дим з димаря) і воно не було б джерелом забруднення для інших підприємств і навколишніх населених пунктів.

Корпуса основної виробничої споруди розташовують відповідно до горизонтальної технологічної потоковості виробництва.

До допоміжних споруд відносять слюсарно-механічну майстерню, столярно-токарний цех, гараж, склади, пральню, електроремонтний цех, лабораторію. Ці приміщення блокують в одному корпусі.

Адміністративно-побутовий корпус включає головну контору, роздягальні, їдальні, медпункт і т.д. Він повинен бути звернений до напрямку потоків людей, що йдуть на підприємство. Працюючі з роздягалень переходять в основну виробничу споруду по галереї. У такий спосіб виключається перетинання потоків людей з вантажними потоками. У цьому ж корпусі розміщають приміщення для технічного навчання й проведення суспільних заходів.

До споруд для прийому й утримання худоби й птаха (скотобаза) відносяться загони, карантин, ізолятор, санітарна бойня, дезінфектор, канижна.

Вони повинні безпосередньо примикати до транспортних шляхів подачі худоби (залізничним й автомобільним) і споруди предзабійного утримання худоби.

Цей комплекс будівель розташовують ізольовано й з підвітряної сторони від основної виробничої будівлі. При цьому між ними повинен бути зручний зв'язок, але без перетинання потоку харчових і лікувальних продуктів з потоком худоби й технічних продуктів. У цьому комплексі будівель необхідно виділити приміщення для карантину й ізоляції хворих або підозрілих на захворювання тварин, санітарну бойню. Вони повинні перебувати з підвітряної сторони стосовно інших будівель комплексу.

Скотобазу обгороджують від іншої території забором і зеленою зоною. Будівлі карантину, ізолятора й санітарної бойні розташовують на відособленій ділянці, обгородженій забором висотою 2 м і зоною зелених насаджень. Необхідний в'їзд для прийому хворої худоби й площадка для ветеринарного огляду тварин.

Теплоенергетичне господарство включає котельню, ТЭЦ, трансформаторні, компресорний цех, склади для палива й аміаку.

Розрізняють три варіанти постачання енергією:

одержання тепла й електроенергії від власної ТЭЦ або електростанції й котельні;

одержання електроенергії з боку й вироблення своєї теплової енергії;

одержання з боку електричної й теплової енергії.

Чим крупніше підприємство, тим доцільніше при наявності районних ТЭЦ одержання від них електроенергії й пару. Чим дрібніше підприємство, тим доцільніше одержання лише електроенергії від сторонніх центральних енергосистем.

Для малоповерхових м'ясокомбінатів компресорний цех проектують прибудованим до головної виробничої будівлі. Для котельні як основний вид палива рекомендується використовувати мазут або газ. Котельню, що працює на рідкому паливі, забезпечують підземними резервуарами з насосною станцією.

Котельню, склади для палива й аміаку, площадки для шлаку й золи варто розташовувати з підвітряної для пануючих вітрів сторони стосовно основної виробничої будівлі.

Котельню, що працює на твердому паливі, сьогодні проектувати не рекомендується, але якщо вона передбачена, те повинна бути забезпечена площадками для палива, шлаків або золи.

Розташування санітарно-технічних споруджень (будівлі й споруди для водопостачання, каналізації, очищення стічних вод) диктується умовами конкретного планування заводських будов, джерелами водопостачання, кількістю споживаної у виробництві води, пожежними вимогами.

Від прийнятих джерел водопостачання залежать водопровідні спорудження: від міських мереж - протипожежний резервуар; від артезіанських скважин (дві артезіанські скважини - одна робоча й одна резервна) - водонапірна башта, насосна й протипожежний резервуар.

Від водопровідних споруджень до скотобази й цеху передзабійного утримання худоби приймається відстань не менш 50 м. Резервуари для води можна розміщати в охоронній зоні водозабірних споруд, що повинна бути не менш 15 м (вважаючи від стінки резервуара до границі зони).

На території м'ясокомбінату для очищення стічних вод повинна бути передбачена пісколовка й жироловка. Відстань від жироловки до виробничих корпусів не нормують. Захисну зону біля неї не встановлюють.

Відстань від самостійних очисних споруджень до харчових цехів повинне бути не менш 300 м, від станції перекачування стічних рідин до харчових цехів - не менш 50 м, інших виробничо-адміністративних і побутових приміщень - не менш 25 м.

Автомобільні шляхи проектують, з огляду на наступні умови.

ширина однобічного проїзду - 3,5 м, двостороннього - 6 м, у три смуги) м; ширина цехових і протипожежних доріг при русі в одну смугу - 3 м, у дві смуги - 5,5 м; для електрокар - при русі в одну смугу - 1,5 м, у дві смуги - 2,5 м;

разворотні площадки для автомобілів повинні бути не менш 12X12 м.

Радіуси поворотів автомобільних доріг усередині території підприємства приймають не менш 6 м, а в місцях сполучення з міськими й магістральними проїздами - не менш 10 м.

До інженерних комунікацій відносять путі для передачі пари, води, холоду, електроенергії, зв'язку.

Для скорочення довжини інженерних мереж і зменшення території, необхідної для їхнього укладання, доцільно мережі питного, виробничого й протипожежного водопостачання, гарячої й холодної води (промислової, фекальної), каналізації, пари, газу, електричні й інші розташовувати по сполучених трасах з відповідною їхньою ізоляцією.

З метою скорочення мереж доцільно блокувати окремі спорудження, наприклад насосні станції з електропідстанціями, установками для стабілізації води, резервуарами.

При рішенні генерального плану м'ясокомбінату відносно взаємозв'язку основних виробничих будівель між собою й з допоміжними й підсобними спорудами враховують загальні санітарні норми проектування, а також специфічної санітарно-гігієнічної умови виробництва, які полягають у наступному:

необхідно відокремлювати приміщення, призначені для виробництва харчової й лікувальної продукції, від приміщень із технічною продукцією; цехи по обробці конфіскатів і відходів виробництва, шкір і волосся необхідно розміщати ізольовано від харчових цехів, але в той же час вони повинні мати із цими цехами зручний зв'язок.

В основі компонування приміщень і будинків м'ясокомбінату лежить єдиний виробничий потік. Розташування кожної технологічної схеми й системи технологічних схем у будь-якому приміщенні повинне забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні умови виробництва.

Щоб зменшити втрати холоду й підвищити ефективність теплоізоляції, приміщення м'ясокомбінату компонують із поділом на корпуси (секції): з мінусовими температурами; із плюсовими температурами, але в охолоджуваному й ізольованому контурі; із плюсовими температурами поза охолоджуваним контуром.

При розміщенні цехів ураховують технологічну потоковість. На м'ясокомбінаті основним процесом виробництва є забій худоби й оброблення туш. Тому в одному мясожировом корпусі розміщають цех забою худоби й оброблення туші й пов'язані з ним цехи по переробці жирів, кишок, субпродуктів, крові для харчових цілей і консервування шкір. Поблизу мясожирового корпуса розташовують часто пов'язаним з ним корпус кормових і технічних продуктів, у якому переробляють відходи й конфіскати, кров (на технічні цілі), копита, рога, волосся й щетину. Іноді цех кормових і технічних продуктів розміщають у мясожировом корпусі, але строго ізолюють від цехів харчових продуктів. Будівля для передзабійного утримання худоби повинна бути пов'язана з мясожировым корпусом містком або з'єднуватися з ним. Виробництво органопрепаратів компонують у мясожировом корпусі або розміщають в окремому будинку. До мясожирового корпуса примикає холодильник. У ньому розташовують камери для охолодження, заморожування й зберігання м'яса й м'ясопродуктів. До холодильного корпуса приєднують мясопереробні цехи ковбасного виробництва, котлетний, напівфабрикатів і кулінарних виробів, пов'язані із застосуванням штучного холоду й кондиціонування повітря, компонують в окрему охолоджувану секцію з відповідною ізоляцією будівельних конструкцій.

Теплі приміщення цих виробництв безпосередньо примикають до охолоджуваного контуру.

Іноді охолоджувані й кондиціоновані приміщення мясопереробного корпуса компонують у контурі холодильника. При цьому теплі приміщення мясопереробного корпуса безпосередньо примикають до охолоджуваного контуру, становлячи так званий холодильно-ковбасний корпус.

 Консервне виробництво компонують разом з холодильно-ковбасним корпусом або розміщають у самостійній будівлі.

4.2. Архітектурно-планувальні та конструктивні рішення

Підприємства галузі являють собою споруди промислово-комунального типу. Будівлі підприємств складаються з трьох основних груп приміщень:

- виробничі (в томучислі підсобні)- мають збільшену висоту поверхів, великі поверхні світлових прорізів, на покриттях можуть встановлюватися світлові ліхтарі;

- складські - мають високо розташованівіконні пройми;

- адміністративно-побутові - мають зменшену висоту поверхів - 3,3 м.

Об'ємно-планувальні і конструктивні рішення виробничих споруд рекомендується приймати з використанням уніфікованих габаритних схем і прогресивних будівельних конструкцій, одноповерхових і багатоповерхових будівель, базуючись на принципі максимального блокування.

Сітку колон приймають 6×6 м, 6×9 м, 6×12 м залежно від величини навантаження на перекриття; мінімальна висота поверхів 3,6 м, подальше збільшення цієї висоти повинно бути кратним модулю - 1,2 м залежно від габаритних розмірів обладнання (частіше приймають 4,8 м). Максимальне навантаження на перекриття і ригелі багатоповерхової частини виробничого корпусу складає 10 кПа (1000 кгс/м²). В разі перебільшення цього значення важке обладнання слід розташовувати на першому поверсі.

Виробництва можна проектувати одноповерховими з сіткою колон 6×12 м; 6×18 м; 6×24 м, висота одноповерхових будівель складає 3,8 м; 4,2 м; 5 м та вище.

У разі застосування тільки вогнестійких конструкцій довжину виробничих споруд не обмежують будівельними нормами, але через 50-60 м по довжині будівлі утворюють температурні шви, де встановлюють поряд парні колони і на ним прокладають парні балки.

При проектуванні слід зводити до мінімуму різноманітність типових збірних будівельних елементів, сітку колон слід робити одного розміру для всієї будівлі.

Підлогу, стіни, перетини, внутрішні двері виробничих споруд слід проектувати гладенькими. Для перекритій і покритій допускається вживання багатопустотних плит за умови ретельної обробки торцевої частини пустот бетоном. Не дозволяється будівництво каркасних перетинів з пустотами.

Основою креслення будівлі є сітка колон, яка створює повздовжні й поперечні осі. За точку, через яку проходить ось у середніх колонах, приймають центр колони. На несучих стінах ось проходить лінією, яка поділяє стіни нижнього поверху навпіл.

В сітці колон панельних і блочних споруд крайні колони в повздовжньому напрямку прилягають до осей, а у поперечному - відступають усередину: між віссю і центром колони 0,5 м.

Осі, які йдуть вздовж споруди позначають буквами (А, Б, В, Г....), а поперек споруди - цифрами (1, 2, 3....). Починають відлік з лівого нижнього кута споруди.

У пояснювальній записці до дипломного, проекту надають опис поверховості будівлі, матеріалу і конструкції стін, перегородок, перекриття, підлог, вікон, дверей, сходів.

5. АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

У цій частині дипломного проекту передбачається автоматизація одного з основних процесів виробництва або окремого агрегату. В пояснювальній записці слід відобразити:

вибір та обґрунтування точок автоматичного контролю технологічних параметрів;

ґрунтовний вибір приладів контролю і регуляторів;

складання і зображення принципової схеми автоматизації відповідно до технологічної схеми процесу;

складання специфікації на апаратуру автоматики.

 Даний розділ виконується в відповідності до Методичних вказівок по виконанню автоматизації технологічних процесів (написаної к.т.н., доцентом Максимовим Є. Ф.)

6. ЗАХОДИ З БЕЗПЕКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ПІДПРИЄМСТВА: ОХОРОНИ ПРАЦІ, ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ТА ПРОТИПОЖЕЖНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ.

Заходи з безпеки функціонування підприємстванеобхідно передбачати з метою створення гарантовано безпечних умов праці на підприємстві та нешкідливості підприємства для оточуючого середовища.

Під час експлуатації обладнання в разі дії небезпечних факторів передбачають колективні та індивідуальні засоби захисту: огородження, запобіжні, сигнальні пристрої та дистанційне управління. Для захисту персоналу від ураження електричним струмом, продуктів горіння та ін. застосовують ізолюючі, огороджуючи та допоміжні захисні засоби.

При проектуванні обладнання, яке працює під тиском, необхідно враховувати вимоги правил безпеки для обладнання підвищеної безпеки.

Загальними вимогами пожежної безпеки під час експлуатації технологічного обладнання є: відповідність режиму праці паспортним даним і регламенту; змазування підшипників і механізмів машин; герметизація та ізоляція; контроль за втратами вибухобезпечних парів, газів і рідини; застосування систем автоматизації та блокування; проведення огляду та виконання графіків планово-попереджуючого ремонту.

7. ЗАХОДИ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

При проектуванні слід передбачити заходи, які забезпечують мінімальний викид забруднюючих речовин. Заходи з екологічної роботи підприємства повинні включати такі напрямки: організація безвідходного виробництва; скорочення і ліквідація шкідливих викидів; утилізація або очистка забруднень, що уловлені; заміна токсичних речовин, які застосовуються на виробництві, очистка стічних вод.

В пояснювальній записці до дипломного проекту необхідно надати:

· перелік основних джерел забруднення з вказівкою складу і кількості забруднюючих речовин;

· комплекс заходів зі скорочення кількості шкідливих викидів.

8. ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИЙНЯТИХ У ПРОЕКТІ РІШЕНЬ (ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ)

Ефективність прийнятих проектних рішень може характеризуватися як:

· техніко-економічна ефективність (коли розробка нової технології, її впровадження на виробництві та прийняті проектні рішення мають економічний сенс);

· соціальна ефективність (коли доцільність прийнятих рішень не підтверджена економічними розрахунками, але вони спрямовані на вирішення важливої соціальної проблеми).

Прийняті в проекті рішення можуть одночасно бути ефективними з економічної і соціальної точок зору.

В техніко-економічній частині проекту розраховуються показники економічної ефективності капітальних вкладів, об'єм виробництва, реалізації продукції, визначаються штати виробничого персоналу, фонд їх заробітної платні, собівартість продукції, сума прибутку і рівень рентабельності роботи підприємства та інші показники, які характеризують економічну ефективність роботи виробництва.

ВИСНОВКИ

В висновках формулюють узагальнені результати виконаної роботи використовуючи дані всіх  частин дипломного проекту і надаючи конкретні результати отримані в процесі розробки підприємства, що проектується.

ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ЛІТЕРАТУРИ

В перелік використаної літератури при оформленні списку літератури включають всі літературні джерела що були використані при роботі над дипломним проектом.

Оформлення списку літератури проводять у відповідності до стандартів:

ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”.

ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

ДСТУ 3582 – 97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”.

Літературні джерела в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті, або в алфавітному порядку.

ВИМОГИ ДО ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ ПРОЕКТУ

Графічна частина проекту виконується на аркушах формату А1 і включає 7-12 аркушів, зображення апаратурно-технологічної схеми може бути виконане з застосуванням мультимедійних засобів, наприклад програми PowerPoint, додатково може надаватися ілюстративний матеріал на плівках для графопроекторів. Графічну частину проекту виконують у відповідності з вимогами ЕСКД олівцем на папері для креслення або з допомогою програми КОМПАС 3D V9 (або іншої). Робочу площу листка паперу обмежують рамкою з відступами від краю: зліва - на 20 мм, а від усіх інших боків – на 5 мм. В нижньому правому кутку внутрішньої рамки розміщують штамп. Штамп повинен бути на кожному листку креслення. Специфікацію розміщують в кінці розрахунково-пояснювальної записки у відповідності до ГОСТ-2.108-81 або безпосередньо на кресленні над штампом. Перелік аркушів графічної частини визначається завданням на дипломний проект, типом і потужністю підприємства. Загальний список можливих аркушів графічної частини є таким:

1. Генеральний план забудови території (1 аркуш);

2. Апаратурно-технологічні схеми підготовки сировини та лінії виробництва (1-3 аркуші), може бути виконане також з застосуванням мультимедійних засобів, наприклад програми PowerPoint;

3. Плани поверхів з розташуванням основного технологічного обладнання (1-3 аркуші);

4. Розріз виробничих приміщень, план та вертикальний розріз (1-2 аркуші);

5. Схеми автоматизації лінії, вузла, обладнання, технологічного процесу виробництва запропонованого продукту (1-2 аркуші);

6. Матеріали техніко-економічного розрахунку (1 аркуш, або плівка);

7. Матеріали дослідницької частини (Плівки або плакати, які виконані на електронному носію у презентаційній формі, напр. з допомогою програми PowerPoint).

8. Схема технохімконтролю виробництва (1-3 аркуші)

Креслення можна виконувати олівцем, або за допомогою комп'ютерних пакетів графічних програм.

Генеральний план забудови території виконують згідно вимогам з відображенням основних під'їзних шляхів і розташуванням усіх споруд на території.

Апаратурно-технологічні схеми виробництва виконують з метою навести послідовність технологічного процесу, починаючи із завозу, зберігання, підготовки сировини, руху напівфабрикатів і закінчується виробництвом готової продукції. Схеми креслять у ортогональних проекціях, виконуючи таким чином, щоб матеріальний потік був направлений зліва направо і згори донизу. Схеми виконують у будь-якому масштабі, дотримуючись співвідношень між розмірами обладнання. На вільному полі креслення над основним надписом повинні бути наведені у вигляді таблиці умовні зображення, що пояснюють зміст лінії руху сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Обладнання нумерують за ходом технологічного процесу з наскрізною нумерацією всіх ліній і потоків сировини. Специфікацію наводять у додатках в кінці дипломного проекту або на кресленні.

Плани поверхів з розташуванням основного технологічного обладнання виконують у масштабі 1:100 інколи залежно від розмірів підприємства 1:25, 1:50, 1: 75 або 1:200. План являє собою горизонтальний переріз будівлі на рівні вікон даного поверху з розміщенням обладнання. На плани наносять цифрові позначення обладнання, вказують розмір основного обладнання, а також відстань між ними, позначають сітку колон (прив’язка обладнання до колон).

Розріз виробничих приміщень наочно вказує об'ємне і конструктивне рішення кожної будівлі й розміщення технологічного обладнання. Площини горизонтальних, вертикальних розрізів  необхідно вибирати таким чином, щоб до них потрапили основні машини та апарати виробничих ліній. На розрізах вказують розташування, основного і допоміжного обладнання, будівельні конструкції: стіни, колони, сходи, перекриття, фундамент.

Схеми автоматизації лінії, вузла або обладнання складаються зі структурної і функціональної схеми автоматизації.

Матеріали техніко-економічного розрахунку представляють у вигляді таблиці, яка відображає основні економічні показники підприємства, що проектується.

Матеріали дослідницької частини наводять у вигляді таблиць, графіків або рисунків.

Схему технохімконтролю виконують у відповідності до нормативної документації на даний вид продукції.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Горбатов В.М. Проектирование предприятий мясной промышленности.-М.: Пищевая промышленность.1978,-374 с.
2. Процюк Т.Б., Руденко В.И. Технологическое проектирование предприятий мясной промышленности. -–К.: Вища шк., 1982. – 269 с.
3. Клименко М.М., Пасічний В.М., Масліков М.М. Технологічне проектування м’ясо-жирових виробництв (за редакцією професора Клименка М.М.) / Навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – 384 с.
4. Антипова Л.В., Ильина Н.М. и др. Проектирование технологических процессов на предприятиях мясной промышленности с основами САПР. М.: Колос С, 2003. – 320 с.
5. Архангельская Н.М. Курсовое и дипломное проектирование предприятий мясной промышленности. – М.: Агропромиздат, 1986. – 200 с.
6. Буянов А.С., Рейн Л. М., Слепченко И. Р., Чурилин И. Н. Дипломное проектирование предприятий мясной промышленности. – М.: ”Пищевая промышленность”, 1979, - 248 с.
7. Відомчі норми технологічного проектування. Підприємства по забою худоби, птиці, кролів і переробці продуктів забою. –К.: Мінагрополітики України, 2006. -154 с.
8. Нормы технологического проектирования предприятий мясной промышленности. М.: Гипромясомолпром, 1992.
9. Нормы технологического проектирования хладобоен. М.: Гипромясо, 1986. – 45с.
10. Филипов А.Н. Технико-экономическое проектирование предприятий пищевой промышленности. М.: Агропромиздат, 1990. – 240 с.
11. Удельные нормы площадей предприятий мясной промышленности./Пособие к ВНТП 532/740. М.: Гипромясо, 1985. – 60 с.
12. Оборудование для мясной и птицеперерабатывающей промышленности: Отрасл. каталог. М.: ЦНИИТЭИ, 1990. – 650 с.
13. Фалеев Г. А. Оборудование предприятий мясной промышленности. – М.: Пищепромиздат, 1979. – 479с.
14. Сборник технологических инструкций по предубойной подготовке, переработке скота, обработке продуктов и производству технической продукции. – М.: «Пищевая промышленность», 1979 – 240с.
15. Рогов Н.Н. «Технология мяса мясопродуктов». – М.: Агропромиздат, 1988. – 576 с.

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

Додаток А