Функції та компетенція Президента України

Конституційні функції Президента України; повноваження Президента України.

Ядро конституційно-правового статусу Президента України становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції Президента України - основні напрямки діяльності (найважливіші обов'язки) глави держави, обумовлені його місцем і роллю в системі органів державної влади.

Компетенція Президента України - сукупність визначених Конституцією та законами України предметів відання та повнова­жень, якими Президент України наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави.

Повноваження Президента України - конкретні права та обов'яз­ки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Функції та повноваження, що належать згідно з Конституцією України виключно Президентові України, складають прерогати­ву глави держави.

Основні функції Президента України як глави держави визначено в ст. 102 Конституції України. Так, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додер­жання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України Президент України наділяється особливими повноважен­нями. Він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очолює Раду національної безпеки та оборони України; приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалеж­ності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конституції України, Президент України наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації конституційних положень, приведення чинного законодавства у відповідність до Конституції України. Президент України користується виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції України та призначати всеукраїнський референдум для затвердження цих змін. Забезпечуючи доде­ржання Конституції України, Президент України може накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою України; направляє до Конституційного Суду України конституційне подання про визнан­ня законів та інших актів Верховної Ради України неконституцій­ними та про визначення конституційності чинних міжнародних до­говорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; зу­пиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповід­ності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради мініст­рів Автономної Республіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і громадянина, Президент України реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права законодавчої ініціативи; видає укази, які пе­редбачають захист прав і свобод людини і громадянина, окремих категорій населення; приймає в разі необхідності рішення про вве­дення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

                                          * * *

Повноваження Президента України для зручності аналізу мож­на систематизувати за такими групами:

1. Представницькі повноваження - повноваження із представ­ництва держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відноси­нах. Зовні країни Президент України:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює
керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пере­говори та укладає міжнародні договори України¹;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

- приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представ­ників іноземних держав;

- підписує Закони України про ратифікацію міжнародних дого­ворів України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічними і поза­черговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє
і зовнішнє становище України;

- призначає Представника Президента України в Автономній
Республіці Крим.

2. Повноваження Президента стосовно Верховної Ради Украї­ни та у сфері законодавчої влади.

 

¹Останнє повноваження глави держави передбачене також і нормами міжнародного права - п. 2 «а» ст. 7 Віденської конвенції про право між­народних договорів.

 

Президент України та Верховна Рада України здійснюють різні конституційні функції, і компетенція Президента України не кон­курує з компетенцією парламенту: Конституція України, керую­чись принципом поділу влади, чітко розмежовує сфери їхніх пов­новажень. Одночасно Президент України згідно з Конституцією України є суб'єктом законодавчого процесу і здійснює відповідні повноваження стосовно Верховної Ради України та у сфері законо­давчої влади, а саме:

- користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Ра­ді України;

- підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верхов­ною Радою України;

- має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України
законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з
наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради
України;

- призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції
України, проголошує всеукраїнський референдум за народною іні­ціативою;

- припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках,
передбачених ст. 90 Конституції України;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України.

3. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади, Прези­дент України, водночас, наділяється Конституцією України пев­ними повноваженнями установчого та контрольного характеру стосовно до Кабінету Міністрів України та інших органів виконав­чої влади. Так, Президент України:

- вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Вер­ховній Раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції
України, подання про призначення Верховною Радою України
Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий
день після одержання такої пропозиції;

- вносить до Верховної Ради України подання про призначення
Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

- вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

- за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посаду
і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій;

- зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів не­відповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Кон­ституційного Суду України щодо їх конституційності;

- скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

4. Повноваження Президента України у сфері судової влади.

Згідно з принципом поділу влади та незалежності судів Пре­зидент України не може втручатися в діяльність судових органів, проте він активно взаємодіє з цими органами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить свій вияв у його пов­новаженнях, пов'язаних з формуванням органів судової влади, зокрема Президент України:

- призначає на посади та звільняє з посад третину складу Кон­ституційного Суду України;

- утворює суди у визначеному законом порядку;

- здійснює перше призначення на посаду професійного судді
строком на п'ять років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади, Прези­дент України виконує окремі квазісудові функції - здійснює поми­лування.

5. Повноваження Президента України у сфері національної без­пеки, оборони та військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життєво важ­ливих інтересів громадян, суспільства та його інститутів від зов­нішніх і внутрішніх загроз. Відповідно до основних об'єктів безпеки в літературі відносять: права і свободи людини і грома­дянина; матеріальні та духовні цінності суспільства; конститу­ційний лад; суверенітет і територіальну цілісність держави; до­вкілля тощо¹.

Основним суб'єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійс­нює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави Президент України здійснює в цій сфері повно­важення:

- є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- призначає на посади та звільняє з посад вище командування
Збройних Сил України, інших військових формувань;

- здійснює керівництво у сферах національної безпеки та обо­
рони держави;

-очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згід­но зі ст. 107 Конституції України є координаційним органом з пи­тань національної безпеки і оборони при Президентові України²;

 

  

 ¹Див., наприклад: Конституционное право: Учебник / Под ред. проф. В. В. Лазарева- М.: Новый юрист, 1998.- С. 384.

²Головні функції Ради визначені Законом України «Про Раду національ­ної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року. Ними є:

1)внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад вну­трішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2)координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3)координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзви­чайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують націо­нальній безпеці України.

Відповідно до цих функцій Рада національної безпеки і оборони України: 1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) націо­нальної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери наці­ональної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

- визначення стратегічних національних інтересів України, концептуаль­них підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у по­літичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологіч­ній, інформаційній та інших сферах;

- проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Прези­дента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони;

- удосконалення системи забезпечення національної безпеки та органі­зації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої вла­ди у цій сфері;

- проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;

-матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого за­безпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони;

-заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

- доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;

- залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функ­ціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасніс­тю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України;

- забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної ін­формації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах наці­ональної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних та реаль­них загроз національним інтересам України;

- питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами над­звичайної екологічної ситуації;

2)здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у
сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповід­ні висновки та пропозиції;

3)залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів ви­конавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та орга­нізацій усіх форм власності;

4)ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань націо­нальної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результа­ти перевірок їх виконання;

5)координує і контролює переведення центральних і місцевих органів
виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

6)координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в
межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного
стану;

7)координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по від­биттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України. Як Голова Ради національної без­пеки і оборони України Президент України:

1)спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ради
національної безпеки і оборони України;

2)затверджує перспективні та поточні плани роботи Ради національної
безпеки і оборони України, час і порядок проведення її засідань;

 3)особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки і оборони
України;

4)дає доручення членам Ради національної безпеки і оборони України,
пов'язані з виконанням покладених на неї функцій;

5)заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради національної безпеки
і оборони України про хід виконання її рішень, у разі необхідності виносить питання про стан виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України на її засідання;

6)затверджує Положення про апарат Ради національної безпеки і обо­рони України, його структуру і штат.

 

 

- вносить до Верховної Ради України подання про оголошення
стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рі­шення про використання Збройних Сил України та інших утворе­них відповідно до законів України військових формувань;

- приймає відповідно до закону рішення про загальну або част­кову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окре­мих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні
або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзви­чайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рі­шень Верховною Радою України.

6. Повноваження Президента України з формування органів
і призначення посадових осіб, що не відносяться безпосередньо до
певної гілки влади.

Президент України бере участь у формуванні органів, які без­посередньо не віднесені Конституцією України до виконавчої та судової гілок влади. Він, зокрема:

- призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної
Ради України Генерального прокурора України;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради
Національного банку України;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу
Національної ради України з питань телебачення і радіомов­лення.

7. Інші повноваження Президента України.

Конституція України відносить до компетенції Президента України деякі інші повноваження, необхідні для здійснення функ­цій глави держави. Так, Президент України:

- присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та
інші вищі спеціальні звання і класні чини;

- нагороджує державними нагородами; встановлює президент­ські відзнаки та нагороджує ними;

- вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття
до громадянства України та припинення громадянства України;

- приймає рішення про надання притулку в Україні;

- створює в межах коштів, передбачених у Державному бюд­жеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

У процесі конституційної реформи в Україні передбачається суттєво змінити обсяг прерогатив Президента України, зокрема стосовно сфери виконавчої влади.

Акти Президента України

Форма актів Президента України; порядок оприлюднення ак­тів Президента України.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Прези­дента України мають підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції та законів України.

Акти Президента України, видані з питань призначення та звіль­нення глав дипломатичних представництв України в інших держа­вах і при міжнародних організаціях; керівництва діяльністю Ради національної безпеки і оборони України; введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзви­чайної екологічної ситуації; утворення судів скріплюються підпи­сами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Указ - це правовий акт глави держави, який видається з найваж­ливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовний ха­рактер). Нормативні укази стосуються до невизначеного кола фі­зичних та юридичних осіб і мають довгострокову дію. Ненорма­тивні укази мають індивідуальне значення.

У Положенні про порядок підготовки і внесення проектів ука­зів і розпоряджень Президента України, затвердженому Указом Президента України від 10 вересня 1994 р. № 512/94, визначається, що Указами Президента України оформляються:

- нормативні акти Президента України, тобто акти, розрахова­ні на постійну чи багаторазову дію;

- рішення Президента України щодо призначення та звільнен­ня з посад керівників відповідних державних органів, установ та
організацій;

- скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій;

- нагородження державними нагородами, присвоєння почес­них звань України;

- присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів;

- встановлення президентських відзнак і нагородження ними;

- прийняття до громадянства України і припинення громадян­ства України, надання притулку;

- помилування;

- тлумачення прийнятих Президентом України актів.
Розпорядження - ненормативний акт глави держави,  який

має індивідуальний організаційний характер. Згідно з зазначеним Положенням розпорядженнями Президента України оформля­ються:

- доручення Кабінету Міністрів України міністерствам, іншим
центральним органам виконавчої влади;

- рішення з оперативних, організаційних і кадрових питань, а
також із питань роботи Секретаріату Президента України;

- призначення представників від України для участі в роботі

міжнародних форумів, у переговорах із представниками (делегація­ми) іноземних держав;

- призначення уповноважених Президента України для пред­ставлення інтересів Президента України у відповідних державних органах, установах, організаціях тощо.

Проекти указів і розпоряджень Президента України готують і вносять Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, центральні органи громадських організацій України, Рада міністрів Автоном­ної Республіки Крим, Глава Секретаріату Президента України, радники Президента України, структурні підрозділи Секретаріату Президента України.

Укази і розпорядження на підпис Президентові України подає Глава Секретаріату Президента України.

Проекти указів Президента України нормативного характеру мають погоджуватись у Міністерстві юстиції України, а пов'язані з витрачанням фінансових, інших матеріальних ресурсів - відповід­но з Міністерством фінансів України або Міністерством економіки України.

                                      * * *

Порядок оприлюднення актів Президента України визначається Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 0503/97. Згідно з цим Указом акти Президента України не пізніш як у 15-денний строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях -«Офіційному віснику України» та газеті «Урядовий кур'єр».

Нормативні акти Президента України набирають чинності че­рез десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента України можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюдню­ються шляхом надсилання відповідним державним органам та орга­нам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підпри­ємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їхня чинність.

Неопубліковані акти Президента України набирають чинності від моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо не встановлено інший строк на­брання ними чинності.

Акти Верховної Ради України і Президента України про при­значення відповідно до законодавства на посади і звільнення з по­сад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Рішення щодо конституційності актів Президента України приймає Конституційний Суд України. У разі визнання Конститу­ційним Судом України акта Президента України неконституцій­ним він утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.