Попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України.

Кожен законопроект після його реєстрації не пізніш як у п'ятиденний строк направляється Головою Верховної Ради Украї­ни або відповідно до розподілу обов'язків Першим заступником, заступником Голови Верховної Ради України в комітет, до пред­мета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на доходну та/або видаткову части­ну бюджетів та виконання закону про Державний бюджет України в поточному бюджетному періоді, та в комітет, який визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту.

У разі, якщо для підготовки і попереднього розгляду, доопра­цювання законопроектів Верховна Рада України приймає рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії, така комісія здійс­нює функції головного комітету з цих питань.

Для попереднього розгляду законопроекту на засідання голов­ного комітету запрошується ініціатор внесення законопроекту чи представник суб'єкта права законодавчої ініціативи, а в разі необ­хідності - представники Кабінету Міністрів України, міністерств, інших державних органів, об'єднань громадян, а також експерти, фахівці та інші особи.

Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініціативи розглядають законопроект і направляють свої висновки до головного комітету.

Головний комітет не пізніш як у тридцятиденний строк попе­редньо розглядає законопроект і ухвалює висновок щодо доціль­ності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради. До висновку головного комітету додається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, який має бути поданий до головного комітету не пізніш як у чотирнадця-тиденний строк від дня отримання законопроекту для надання висновку.

З урахуванням результатів попереднього обговорення законо­проекту в комітетах Голова Верховної Ради України за пропози­цією головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії або Погоджувальної ради може повернути внесений законопроект суб'єкту права законодавчої ініціативи без його розгляду на пле­нарному засіданні Верховної Ради за наявності таких підстав:

1)висновок комітету, до предмета відання якого належать пи-
тання конституційного права, про те, що законопроект суперечить
положенням Конституції України, крім випадків, коли він стосу­ється внесення змін до Конституції України;

2)невідповідність оформлення законопроекту вимогам закону,
цього Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-
правових актів;

3)відсутність фінансово-економічного обґрунтування законо­проекту, якщо головний комітет чи відповідна тимчасова спеці­альна комісія не вважають за можливе розглядати його без такого обґрунтування;

4)наявність прийнятого в першому читанні законопроекту,
щодо якого внесений проект є альтернативним;

5)відхилення на поточній сесії Верховної Ради України зако­нопроекту, положення якого дослівно або по суті повторюють по­даний законопроект.

Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії Верховної Ради України, Апарат Верховної Ради України та головний комітет ведуть справу законопроекту. Справа законо­проекту містить документи, внесені в порядку законодавчої ініціа­тиви, документи, підготовлені в процесі розроблення, розгляду, доопрацювання, прийняття відповідного законопроекту Верхов­ною Радою України, а також документи, які підготовлені органами Верховної Ради України, державними органами, установами і ор­ганізаціями за зверненням Верховної Ради України.

До справи законопроекту включаються:

1)законопроект, у тому числі альтернативний (альтернативні)¹,
у разі його (їх) внесення в установленому порядку, пояснювальні
записки до нього (них) та інші супровідні документи;

2)проекти альтернативних рішень, що надходили, і рішення
Верховної Ради України щодо розроблення, доопрацювання, при­йняття відповідного законопроекту;

3)усі проміжні редакції, у тому числі й альтернативні, відповід­ного законопроекту, які вносилися на попередній розгляд, редакції на перше, друге, третє чи повторні перше і друге читання, а також
пояснювальні записки до них та інші супровідні документи;

4)пропозиції і поправки до законопроекту, внесені в установ­леному порядку;

5)висновки щодо законопроекту та дані експертиз, інформа­ційних чи наукових досліджень, виконаних щодо законопроекту за дорученням Верховної Ради України;

6)висновки комітетів щодо законопроекту;

7)протоколи або витяги з протоколів засідань головного комі­тету щодо законопроекту та стенограми відповідних засідань у ра­зі їх ведення;

  ¹Альтернативними вважаються законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних відносин.

8)протоколи і стенографічні бюлетені пленарних засідань Вер­ховної Ради України, які містять інформацію про розгляд відпо­відного законопроекту;

9)дані про результати поіменного голосування щодо законо­проекту;

10)пропозиції Президента України щодо законопроекту;

11)документи про результати і наслідки референдуму щодо цього законопроекту;

12)листи, якими супроводжувалися документи до законопро­екту (закону);

13)текст закону в остаточній редакції;

14)законопроекти та інші документи, пов'язані з розробкою і
розглядом Верховною Радою України актів про зміну чи скасу­вання цього Закону.

За дорученням Голови Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов'язків - Першого заступника, заступника Голови Верховної Ради України або за рішенням головного комітету зако­нопроект направляється на наукову, юридичну чи іншу експерти­зу, проведення інформаційного чи наукового дослідження; при цьому предмет і мета експертизи, пошуку, дослідження повинні бути чітко визначені.

Зареєстрований та включений до порядку денного сесії законо­проект при підготовці до першого читання в обов'язковому поряд­ку направляється для проведення наукової експертизи, а при під­готовці до всіх наступних читань - для проведення юридичної експертизи та редакційного опрацювання у відповідні структурні підрозділи Апарату Верховної Ради України. Остаточна юридична експертиза і редакційне опрацювання здійснюються після при­йняття акта Верховної Ради України в цілому.

Окремі законопроекти можуть направлятися для одержання експертних висновків до Кабінету Міністрів України, відповідних міністерств, інших державних органів, установ і організацій, а та­кож окремих фахівців.

Висновки, підготовлені за результатами експертизи, направля­ються головному комітету для врахування при розгляді законо­проекту та прийняття рішення стосовно подальшої роботи над ним.

Після попереднього розгляду у головному комітеті законопро­ект з його висновком передається на розгляд Верховної Ради України для прийняття рішення щодо включення його до порядку денного сесії.

У разі якщо законопроект потребує фінансово-економічного об­грунтування, до висновку головного комітету обов'язково додається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо повноти та достовірності такого обгрунтування.

                                    * * *

Обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Вер­ховної Ради України здійснюється після включення його до порядку денного, як правило, за процедурою трьох читань, що включає:

1) перше читання - обговорення основних принципів, поло­жень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу;

2) друге читання - постатейне обговорення і прийняття зако­нопроекту у другому читанні;

3) третє читання - прийняття законопроекту, який потребує
доопрацювання та узгодження, в цілому.

За рішенням Верховної Ради України допускається остаточне прийняття законопроекту (крім проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не потре­бує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту від народних депутатів, інших суб'єктів права законодавчої ініціативи, юридичного чи експертного підрозділів Апарату Вер­ховної Ради України.

При першому читанні обговорюються основні положення за­конопроекту. При цьому Верховна Рада України заслуховує допо­відь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надхо­дження, співдоповідь головного комітету; заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення); заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народ­ного обговорення.

За наслідками обговорення законопроекту в першому читанні Верховна Рада України може прийняти рішення про:

1)прийняття законопроекту за основу з дорученням головному
комітету підготувати його до другого читання;

2)відхилення законопроекту;

3)повернення законопроекту суб'єкту права законодавчої іні­ціативи на доопрацювання або направлення його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання, визначивши при цьому основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований законопроект чи пою структурні частини;

4) опублікування законопроекту у визначеному Верховною Ра­дою друкованому засобі масової інформації для всенародного об­говорення, доопрацювання його головним комітетом з урахуван­ням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання.

Друге читання полягає в постатейному обговоренні законо­проекту та внесених депутатами пропозицій, поправок. До другого читання законопроект подається у вигляді порівняльної таблиці, яка містить:

1)текст законопроекту, прийнятого за основу;

2)усі внесені та не відкликані пропозиції (можливо, із стислим
обґрунтуванням), поправки, що мають суцільну нумерацію і роз­міщуються на рівні з відповідними статтями законопроекту, із за­значенням ініціаторів їх внесення - суб'єктів права законодавчої
ініціативи;

3)висновок головного комітету щодо внесених пропозицій,
поправок;

4)остаточну редакцію статей законопроекту, що пропонується
головним комітетом для прийняття у другому читанні.

Під час розгляду законопроекту в другому читанні Верховна Ра­да України проводить його постатейне обговорення та голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосу­вання окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті.

Розгляду законопроекту в другому читанні передбачає його по­статейне обговорення та голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування окремі частини, пунк­ти, підпункти, речення або статті.

За результатами розгляду законопроекту в другому читанні Верховна Рада приймає рішення про:

1)прийняття законопроекту в другому читанні та доручення
головному комітету підготувати його до третього читання;

2)прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому;

3)прийняття законопроекту в другому читанні за винятком
окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх
головному комітету на доопрацювання з наступним поданням за­конопроекту на повторне друге читання;

4)повернення законопроекту головному комітету на доопра­цювання з наступним поданням на повторне друге читання.

Третє читання проводиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в другому чи­танні законопроекту між собою, узгодження розглянутого законо­проекту з іншими законами. Під час третього читання також роз­глядаються і приймаються рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради України виносився на третє читання.

Для розгляду законопроекту в третьому' читанні головним ко­мітетом подається порівняльна таблиця, яка містить остаточну ре­дакцію законопроекту. Одночасно із законопроектом, підготовле­ним до третього читання, головним комітетом подаються:

1)перелік законів, до яких у зв'язку з прийняттям цього Закону
необхідно внести зміни (за їх наявності);

2)одержаний головним комітетом, у разі необхідності, від Ка­бінету Міністрів України план організаційних, кадрових, матері­ально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення в дію закону після прийняття законопроекту;

3)проекти актів Кабінету Міністрів України, інших централь­них органів виконавчої влади, прийняття яких передбачено в зако­нопроекті, що розглядається, або є необхідним для введення від­повідного закону в дію, якщо Верховною Радою приймалося рі­шення про необхідність розроблення таких проектів актів.

Розгляд законопроекту у третьому читанні включає:

1)голосування щодо статей законопроекту, текст яких зазнав
змін після їх прийняття у другому читанні;

2)голосування щодо проекту постанови, внесеного народними
депутатами - членами головного комітету, про схвалення підго­товленого Кабінетом Міністрів України плану організаційних,
кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних за­ходів щодо введення в дію закону після прийняття законопроекту;

3)голосування законопроекту в цілому.

За результатами розгляду законопроекту у третьому читанні Верховна Рада України може прийняти рішення про:

1)прийняття закону в цілому і направлення його на підпис
Президенту України;

2)перенесення голосування щодо законопроекту в цілому у
зв'язку із прийняттям рішення про перенесення розгляду законо­проекту або до подання Кабінетом Міністрів України проектів ак­тів, прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається;

3)схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

4)відхилення законопроекту.

                                          * * *

Підписання та оприлюднення закону. Текст закону, прийня­тий Верховною Радою України, не пізніш як у десятиденний строк оформляється головним комітетом, візується головою комітету та керівником секретаріату цього комітету чи особами, які викону­ють їх обов'язки, керівником юридичного підрозділу та керівником підрозділу, на який в установленому порядку покладено функ­цію з оформлення на підпис Голові Верховної Ради України, при­йнятих Верховною Радою України актів, і подається на підпис Го­лові Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України під­писує поданий на підпис закон, за загальним правилом, не раніше двох і не пізніше п'яти днів від дня його подання.

Підписаний закон Голова Верховної Ради України невідкладно направляє Президентові України.

Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульова­ними пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. При цьому, згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 11 рп/99 (справа щодо порядку голосування та повтор­ного розгляду законів Верховною Радою України) перебіг п'ятнадцятиденного строку треба обчислювати в календарних днях, а починається він з наступного дня після отримання закону Прези­дентом України.

Повторний розгляд закону, повернутого Президентом України до Верховної Ради України, є невідкладним. Закон, повернений Президентом України до Верховної Ради України для повторного розгляду, після його підготовки у головному комітеті розглядаєть­ся позачергово на пленарному засіданні Верховної Ради України, не пізніш як через 30 днів після його повернення з пропозиціями Президента України, якщо Верховною Радою України не прийнято іншого рішення.

У разі, якщо Президент України протягом встановленого стро­ку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіцій­но оприлюднений.

Вето Президента може бути подолане кваліфікованою більшіс­тю Верховної Ради України. Так, якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий за­кон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

Офіційне оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів, які приймає Верховна Рада України, здійснюється в порядку, визначеному Указом Президента України від 10 червня 1997 року «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Згідно з цим Указом закони України, інші акти Верховної Ради України не пізніше як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мо­вою в офіційних друкованих виданнях. При цьому офіційними дру­кованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є:

- «Офіційний вісник України»;

- газета «Урядовий кур'єр»;

- газета «Голос України»;

- «Відомості Верховної Ради».

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійсню­ється після включення їх до Єдиного державного реєстру норма­тивних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

Закони та інші акти Верховної Ради України можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіцій­ного оприлюднення, при цьому вони будуть мати інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосу­вання.

Громадяни, державні органи, підприємства, установи, орга­нізації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні за­стосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

 

 

Розділ VIII