Центральні органи виконавчої влади

Поняття й види центральних органів виконавчої влади; мі­ністерства; державні комітети; центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Центральним органом виконавчої влади називають орган, який забезпечує проведення в життя державної політики у відпо­відній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівни­цтво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку та безпосередньо підвідомчий Кабінету Міністрів України або за рішенням Президента іншому центральному орга­ну виконавчої влади¹.

Згідно зУказом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» в Україні виділені такі види (організаційно-правові форми) цент­ральних органів виконавчої влади:

- міністерства;

- державні комітети та інші центральні органи виконавчої
влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету Ук­раїни;

- центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

¹Див.: Конституція України - Основний Закон суспільства, держави, людини. Науково-методичні рекомендації.-К.: УАДУ, 1998.-С. 158.

 

Згідно з Указом Президента України «Про внесення змін до

Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади» від 19 грудня 2005 року № 1784/2005 виділяється ще один вид центральних органів виконавчої влади - центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів.

 

                                   * * *

Міністерство - родова назва найважливіших центральних ор­ганів виконавчої влади. Вперше міністерства були утворені в краї­нах Західної Європи в ХVІ-ХVІІ ст., в Російській імперії вони були засновані 1802 р., а в Україні під назвою «народні секретаріати» міністерства виникли влітку 1917 р.

Міністерство України є головним (провідним) органом у систе­мі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впрова­дження державної політики у визначеній сфері діяльності.

За станом на 1 травня 2007 р. в Україні було створено 19 мініс­терств:

Міністерство аграрної політики України;

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;

Міністерство внутрішніх справ України;

Міністерство вугільної промисловості України;

Міністерство з питань житлово-комунального господарства Ук­раїни;

Міністерство економіки України¹;

Міністерство закордонних справ України;

Міністерство культури і туризму України;

Міністерство оборони України;

Міністерство освіти і науки України;

Міністерство охорони здоров'я України;

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

Міністерство палива та енергетики України;

Міністерство праці та соціальної політики України;

Міністерство промислової політики України;

Міністерство транспорту та зв'язку України;

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у спра­вах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

 

 ¹Згідно з Указом Президента України «Про внесення змін до Схеми ор­ганізації та взаємодії центральних органів виконавчої влади» від 19 грудня 2005 року № 1784/2005 одночасно віднесене і до центральних органів вико­навчої влади зі спеціальним статусом.

 

Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту;

Міністерство фінансів України;

Міністерство юстиції України.

За характером компетенції міністерства поділяють на галузе­ві - такі, що здійснюють керівництво дорученими їм галузями (на­приклад, освіти, юстиції, охорони здоров'я), міжгалузеві - здійс­нюють керівництво в кількох суміжних галузях (наприклад, зв'язку, енергетики і електрифікації) та функціональні - керують певними сферами управління (наприклад, економіки, фінансів).

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Правову основу діяльності міністерств, як й інших централь­них органів виконавчої влади, становлять Конституція та закони України, постанови Верховної Ради, України укази і розпоряджен­ня Президента України, акти Кабінету Міністрів України.

Основні завдання міністерства визначені в Загальному поло­женні про міністерство, інший центральний орган державної вико­навчої влади України, затвердженому Указом Президента України від 12 березня 1996 року № 179/96. Так, згідно з Загальним поло­женням міністерство:

бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демогра­фічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;

бере участь у розробленні проектів Державної програми еко­номічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

готує пропозиції та бере участь у формуванні та реалізації по­літики у сфері виконання робіт і поставок продукції для держав­них потреб;

розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує ком­плекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи;

реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей);

вносить у встановленому порядку пропозиції про зміну умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особ­ливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих га­лузях;

готує пропозиції про вдосконалення механізму регулювання розвитку економіки, її структурної перебудови, забезпечення рин­кової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;

бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови еконо­міки;

розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх упровадження, затверджує галузеві стандарти;

вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоеко­номічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробни­ків на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;

видає в передбачених законодавством випадках спеціальні до­зволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;

виступає державним замовником наукових досліджень ком­плексного характеру;

бере участь у підготуванні міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;

здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;

складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;

розробляє пропозиції про визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки;

бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної полі­тики як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополіза­ція економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулюван­ня, застосування антимонопольного законодавства);

забезпечує виконання завдань мобілізаційного підготування та мобілізаційної готовності держави в межах визначених законодав­ством повноважень;

забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної по­літики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Ці завдання конкретизовані в положеннях про окремі міністер­ства, які затверджуються указами Президента України. Так, зав­дання Міністерства охорони навколишнього природного середо­вища України (Мінприроди) визначені в Положенні про Міністер­ство, затвердженому Указом Президента України від 27 грудня 2005 року №1842/2005:

забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального викорис­тання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ та природні ресурси територіальних вод, континен­тального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактив­ними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестици­дами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності;

здійснення управління та регулювання у сферах охорони на­вколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологі­чної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповід­ного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі;

здійснення державного контролю за додержанням вимог законо­давства про охорону навколишнього природного середовища, раціо­нальне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відхо­дами), а також забезпечення здійснення державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.

Загальне положення про міністерство, інший центральний ор­ган державної виконавчої влади України передбачає, що з метою забезпечення виконання покладених на нього завдань Міністерст­во має право:

залучати спеціалістів центральних і місцевих органів держав­ної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за пого­дженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

представляти Уряд за його дорученням у міжнародних органі­заціях та під час укладання міжнародних договорів України;

одержувати в установленому законодавством порядку від міні­стерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інфор­мацію, документи і матеріали, а від Міністерства статистики України - статистичні дані,- для виконання покладених на нього завдань (безплатно);

скликати в установленому порядку наради з питань, що нале­жать до його компетенції;

притягати до дисциплінарної відповідальності керівників тери­торіальних органів міністерства, підприємств, установ і організа­цій, що належать до сфери його управління;

самостійно або за участю роботодавців підприємств недержав­ної форми власності проводити переговори і укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників.

Міністерства є самостійними і відповідальними за свою діяль­ність органами виконавчої влади, вони підпорядковуються лише Кабінету Міністрів України.

Міністерство очолює міністр, якого за поданням Прем'єр-міністра або Президента України призначає Верховна Рада Ук­раїни.

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відпові­дає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним ор­ганів, внесення проектів законів та актів Президента України з та­ких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень ви­значає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи мініс­терства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Міністр має перших заступників і заступників (не більше чо­тирьох), які належать до керівників відповідного міністерства. Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.

Міністр здійснює керівництво дорученими йому сферами діяль­ності і несе відповідальність перед Верховною Радою України, Пре­зидентом України та Урядом за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозді­лів міністерства.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяль­ності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія, до складу якої згідно з Указом Президента України «Про колегію міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади» від 31 груд­ня 2005 року № 1902/2005 входять:

керівники міністерства;

керівники урядових органів державного управління, що діють у складі міністерства;

керівники окремих об'єктів державної власності, що перебува­ють в управлінні міністерства;

представники відповідних комітетів Верховної Ради України, органів державної влади, установ, громадських організацій, науко­вці та інші особи (за згодою).

Персональний склад колегії міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (крім Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України) затвер­джується міністром, керівником іншого центрального органу ви­конавчої влади.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності міністерств, їхня поточна робота, а також забезпечення діяльності міністрів ор­ганізовуються першими заступниками міністрів - керівниками апаратів міністерств.

Міністерство в межах своїх повноважень на основі актів зако­нодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення міністер­ства є обов'язковими для виконання центральними та місцевими ор­ганами державної виконавчої влади, органами місцевого самовря­дування, представницькими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та громадянами.

Нормативно-правові акти міністерства підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України в порядку, встановлено­му законодавством.

 

                                    * * *

Державний комітет (державна служба) є центральним орга­ном виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи мі­ністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабі­нет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

За станом на 1 травня 2007 р. було утворено 11 державних ко­мітетів та інших центральних органів виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України, зокрема:

Вища атестаційна комісія України;

Головне контрольно-ревізійне управління України;

Державна служба автомобільних доріг України;

Державний комітет архівів України;

Державний комітет лісового господарства України;

Державний комітет телебачення і радіомовлення України;

Державний комітет України з державного матеріального резерву;

Державний комітет України по водному господарству;

Державний комітет України по земельних ресурсах;

Державний комітет України у справах національностей та міграції;

Пенсійний фонд України.

 

                                   * * *

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо нього може встановлю­ватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган вико­навчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів Украї­ни за поданням Прем'єр-міністра України.

За станом на 1 травня 2007 р. було утворено 28 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом:

Адміністрація Державної прикордонної служби України;

Антимонопольний комітет України;

Головне управління державної служби України;

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

Державна митна служба України;

Державна податкова адміністрація України;

Державна служба експортного контролю України;

Державна судова адміністрація України;

Державний департамент України з питань виконання покарань;

Державне агентство України з інвестицій та інновацій;

Державний комітет статистики України;

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

Державний комітет фінансового моніторингу України;

Державний комітет ядерного регулювання України;

Міністерство економіки України;

Національна комісія з питань регулювання зв'язку України;

Національна комісія регулювання електроенергетики України;

Національне космічне агентство України;

Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України;

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

Служба безпеки України;

Національне агентство України з питань забезпечення ефектив­ного використання енергетичних ресурсів;

Управління державної охорони України;

Фонд державного майна України;

Державний комітет України у справах ветеранів;

Державний комітет рибного господарства України.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важ­ливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

До центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно з Указом Президента України «Про внесення змін до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади» від 19 грудня 2005 р. № 1784/2005 від­несені:

I. Діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра економіки України:

Державний комітет України з державного матеріального резерву;

II. Діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природ­ного середовища України:

Державний комітет лісового господарства України; Державший комітет України по водному господарству; Державний комітет України по земельних ресурсах;

III. Діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики
України:

Пенсійний фонд України;

IV. Діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку України:

Державна служба автомобільних доріг України;

V. Діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра фінансів України:

Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України;

VI. Діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра юстиції України:

Державний комітет архівів України;

Державний комітет України у справах національностей та мі­грації.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяль­ності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб. Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади.