Властивості Конституції України.

                Охорона Конституції України

 Юридичні властивості Конституції України як Основного За­кону; охорона Конституції України.

Властивості Конституції України - це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст. Зазвичай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні властивості Конституції України.

Юридичні властивості виражають правову природу Конститу­ції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі (схема 10):

 

 

 

       Схема 10. Юридичні властивості Конституції України

 

 

1. Конституція України як Основний Закон є головним джере­лом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства. Ця властивість обумов­лена тим, що Конституція України визначає сфери суспільних від­носин, які підлягають правовому (зокрема законодавчому) регу­люванню, встановлює ієрархію нормативно-правових актів. Так, наприклад, ст. 92 Конституції України встановлює досить широ­кий перелік питань, які визначаються або встановлюються тільки законами України. Вони стосуються прав і свобод людини і гро­мадянина, громадянства, організації та діяльності органів дер­жавної влади, засад місцевого самоврядування тощо.

2. Конституція України характеризується юридичним верховенст­вом, що означає її пріоритетне становище в системі національного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конституції є проявом за­гальнішого принципу верховного права як необхідної ознаки пра­вової держави, і цей принцип прямо закріплюється в ч. 2 ст. 8 Конс­титуції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на ос­нові Конституції України і повинні відповідати їй».

Конституція України характеризується верховенством не ли­ше стосовно до актів національного законодавства, а й щодо міжнародних договорів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Конституції: «Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конс­титуції України».

3.Важливою юридичною властивістю Конституції України є
її стабільність, яка забезпечується особливим, ускладненим по­рядком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ XIII Конс­титуції встановлює досить складну процедуру зміни Конституції України, яка пов'язана з тим, що, по-перше, вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної ціліснос­ті України (ч. 1 ст. 157), по-друге, Конституція України взагалі не може бути змінена з настанням певних обставин - в умовах воєн­ного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157), по-третє, положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми народного волевиявлення, порядок зміни Конс­титуції України можуть бути змінені лише всеукраїнським рефе­рендумом, що призначається Президентом України, по-четверте, зміни до інших положень Конституції України вносяться Верхов­ною Радою України двома третинами голосів від її конституцій­ного складу.

4.До юридичних властивостей Конституції України можна та­кож віднести пряму дію її норм, що згідно з ч. З ст. 8 Конституції
України означає можливість звернення до суду для захисту кон­ституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на
підставі Конституції України.

5.Юридичною властивістю Конституції України є особливий
правовий захист, який має на меті забезпечення дотримання кон­ституційних положень, захист від порушень як «знизу» - фізичними
і юридичними особами, так і «згори» - різними гілками державної
влади. В той же час захист Конституції України може здійснюва­тися лише правовими засобами. Вони передбачають застосування
органами державної влади, посадовими особами з метою дотри­мання Конституції України форм і методів діяльності в рамках наданої компетенції. Конституції деяких держав (наприклад, Сло­ваччини, ФРН) передбачають можливість застосування і неправових засобів захисту, закріплюючи право народу чинити опір не­ конституційній владі, але їх застосування можливе лише в надзви­чайних ситуаціях.

 

 

                                 * * *

Правовий захист Конституції України здійснюють:

1.Вищі органи державної влади: Президент України, Верховна
Рада України, Кабінет Міністрів України. Так, згідно з Конститу­цією України Президент України є гарантом додержання Консти­туції України (ч. 2 ст. 102), Верховна Рада України усуває Прези­дента України з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (п. 10 ст. 85) та здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13 ст. 85), Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України (п. 1 ст. 116) тощо.

2.Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та міс­цеві органи виконавчої влади.

3. Орган конституційної юрисдикції (Конституційний Суд
України), який є основним, визначальним елементом системи пра­вових засобів захисту Конституції України. Згідно зі ст. 2 Закону
України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.
завданням Конституційного Суду України є гарантування верхо­венства Конституції України як Основного Закону держави на
всій території України.

4. Збройні Сили України, на яких покладається оборона Украї­ни, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторка­ності (ч. 2 ст. 17 Конституції України).

5. Громадяни України. Активні форми охорони Конституції
України громадянами передбачені в її тексті. Так, ст. 55 встанов­лює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповно­важеного Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних орга­нів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засо­бами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

 

 

 

Розділ III