Місцеве самоврядування в Україні

цього моменту сприятиме активізації участі членів територіальної громади в здійсненні місцевого самоврядування, безпосередньому вирішенні питань місцевого значення, а тим самим — розвитку місцевої демократії.

Слід мати на увазі, що частину функцій місцевого самоврядування територіальні громади можуть реалізувати безпосередньо. Тери­торіальна громада реалізує своє право на місцеве самоврядування через форми безпосередньої діяльності жителів громади, зокрема, вона бере участь у здійсненні місцевого самоврядування у таких організаційних формах, як: місцевий референдум; вибори представ­ницьких органів та посадових осіб територіальної громади; консуль­тативні опитування місцевих жителів; загальні збори громадян за місцем проживання; місцеві ініціативи; громадські слухання; колек­тивні та індивідуальні звернення жителів громади до органів та поса­дових осіб місцевого самоврядування; участь жителів громади у роботі органів місцевого самоврядування; участь у місцевому само­врядуванні осередків політичних партій, а також громадських та релігійних організацій жителів громади; інші, не заборонені законом форми безпосередньої діяльності жителів громади.

Але, вважаючи, що за кожним конкретним питанням місцевого життя, враховуючи їх кількісну невизначеність, багатогранність та різноплановість, використовувати інститути прямої демократії не ви­дається можливим, об'єктивно необхідні обрані демократичним шля­хом представницькі органи, що наділяються відповідними повнова­женнями у вирішенні таких питань.

Органами, що представляють відповідні територіальні громади, є сільські, селищні, міські ради. З-поміж органів місцевого самовряду­вання саме місцевим радам належить провідна роль: це ті органи, які безпосередньо працюють з людьми. Саме ці органи здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самовряду­вання, визначені Конституцією та законами України. Ради як пред­ставницькі органи характеризуються тим, що: по-перше, це виборні органи, які складаються з депутатів, обраних безпосередньо територіальними громадами; по-друге, місцеві ради наділені правом представляти інтереси територіальних громад; по-третє, місцеві ради приймають рішення від імені територіальних громад.

Загальний склад ради залежить від обсягу роботи цього представ­ницького органу, чисельності жителів — членів територіальної громади та визначається відповідною радою самостійно, в межах,

встановлених законодавством. Строк повноважень сільських, селищ­них, міських, районних у містах рад — п'ять років.

Головною, по суті, стратегічною фігурою представницького органу місцевого самоврядування є депутат ради. Депутат представляє інте­реси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпе­чують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, вико­нує їх доручення. Він також — представник виборців свого округу, причому і тих, хто голосував проти нього або взагалі не брав участі в голосуванні. Депутат представляє інтереси і тих, кому ще не виповни­лося 18 років (тобто майбутніх виборців), а також тих, хто за своїм статусом не має виборчого права (іноземців, біженців тощо), але про­живає у селі, селищі, місті, сплачує місцеві податки та збори, володіє певною нерухомістю тощо.

Одним із ключових питань конституційно-правової теорії організації демократичної влади на місцях, яке суттєво впливає на розуміння поняття та суті місцевого самоврядування, є питання про джерела та природу функцій і завдань, які покликані виконувати його представницькі органи. В науці існує думка про те, що «діяльність місцевих рад являє собою реалізацію на регіональному рівні усіх основних функцій держави»¹. На протилежних позиціях стоять інші автори, в дослідженнях яких робиться акцент саме на самоврядних засадах у місцевому управлінні як проявах певних «природних» прав, притаманних місцевим спільнотам, та які вважають, що органи місцевого самоврядування передусім є «природними» корпоративни­ми одиницями, їх автономність виходить не з державної влади, а із су­веренітету народу. Прихильники цієї позиції доводять, що держава лише санкціонує або делегує відповідні функції і повноваження органів місцевого самоврядування. Вона санкціонує ті функції і повноваження цих органів, які пов'язані з регулюванням питань місцевого життя територіальних громад. Ці питання мають недержав-

¹ Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого // Віче. — 1998. — № 7. — С. 74; Карлов А. А. Формирование института местного самоуправления. — К., 1993. — С. 79; Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання те­орії і практики // Українське право. — 1995. — № 1. — С. 72; Крупчан О. Д. Про співвідношення системи органів виконавчої влади і системи органів місцевого само­врядування // Державно-правова реформа в Україні: Матер. наук.-практ. конф. (ли­стопад 1997 p.). — К., 1997. — С. 389 та ін.

720

721

Розділ 26