Місцеве самоврядування в Україні

Конструюючи її теоретичну модель, слід мати на увазі, що тери­торіальна громада — це складна «кумулятивна» форма суспільної ор­ганізації, сукупність людей (місцевих жителів) асоційованих на публічних засадах у межах певної території та об'єднана різноплано­вими ознаками системного характеру (зокрема, демографічний і те­риторіальний (земляцький) зв'язок, правовий і політичний зв'язок, майновий (економічний) і професійний зв'язок, мовний і релігійний (соціально-культурний) зв'язок тощо). Це об'єднання, яке не виклю­чає право людини на індивідуальність, окреме житло та дозвілля, консолідує зусилля багатьох для досягнення бажаного усіма результа­ту. Іншими словами, відбувається реалізація приватних цілей у публічно-правовій формі.

Важливою особливістю місцевого самоврядування є реалізація місцевих інтересів та нестатків. У межах територіальних громад місцеві інтереси переважають над глобальними, відомчими та вузько­професійними. Ефект від такого об'єднання видається більшим, аніж від механічного поєднання зусиль роз'єднаних індивідів, оскільки в рамках такої спільноти відбувається не тільки поєднання спільних зу­силь в єдине ціле, а й спеціалізація окремих її членів для виконання професійних функцій, починаючи від господарських та завершуючи управлінськими. Інтеграція людей у територіальну громаду з метою спілкування, виховання, виробництва тощо має природний характер, відбувається на добровільній, свідомій основі, із врахуванням уявлень, побажань, мотивів, прагнень кожної людини або більшості людей.

Важливою ознакою територіальної громади є соціально-демо­графічна взаємодія, тобто сусідські відносини, спільні правила та норми поведінки, відчуття належності та співпричетності до подій у громаді, психологічна ідентифікація інтересів людини з інтересами спільноти, єдиними морально-етичними цінностями. Лише таке соціальне поєднання у верствах населення дає можливість зрозуміти таку соціальну кумуляцію, а звідси і соціальну спрямованість, зміст муніципальної діяльності територіальних громад.

І. Видрін у цьому контексті розглядає територіальний колектив як «соціальну спільність, яка складається в кордонах спільного мешкан­ня громадян, має своєю основою громадсько необхідну, соціально зу­мовлену діяльність, яка здійснюється групою людей, об'єднаних спільними інтересами в політичній, соціально-економічній та куль-

турно-побутовій сферах життя»¹, це «об'єднання людей за місцем проживання з багатьма формальними, безособистісними і нефор­мальними, особисто забарвленими зв'язками між ними». При цьому, оперуючи такими категоріями, він звертає увагу на доцільність «ціннісно-емоційної складової правового регулювання, використан­ня її, звертаючись не тільки до свідомості, а й до почуттів людей»². М. Орзіх розглядає територіальну громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, — «єдиний на території соціальний субст­рат, який має власні інтереси»³, до складу якого входять «громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що постійно мешкають або працюють на даній території, або володіють на території нерухо­мим майном, або сплачують місцеві податки та збори»⁴. М. Баймура-тов пропонує розглядати територіальну громаду (місцеву спільноту) як «сукупність фізичних осіб, що постійно мешкають на відповідній території та пов'язані між собою територіально-особистісними зв'яз­ками системного характеру»⁵.

Проаналізувавши висловлені погляди щодо терміна «територіаль­на громада», можна запропонувати таке її визначення.

Територіальна громада — це первинний суб'єкт місцевого самовряду­ вання, що складається з фізичних осіб — жителів (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців, вимушених пересе­ленців), що постійно мешкають, працюють на території села (або доб­ ровільного об'єднання в спільну громаду кількох сіл), селища або міста, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, володіють на даній території нерухомим майном, сплачують комунальні податки та пов'язані індивідуально-територіальними зв'яз­ ками системного характеру.

¹ Вьідрин И. В. Территориальньїй коллектив как субт>ект местного самоуправления
(государственно-правовьіе аспекти) // Правоведение. — 1992. — № 4. — С. 86.

² Вьідрин И. В., Кокотов А. Н. Муниципальное право России. —М., 1999. — С. 49.

³ Орзих М. Регионализм в Украине: критичєский анализ совремєнной ситуации //
Юридический вєстник. — 1996. — № 4. — С. 64.

⁴ Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і органів місцевого са­
моврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. — К., 1995. —
Вип. 1-2(10-11). — С. 67.

⁵ Баймуратов М. А. Европейские стандарти локальной демократии и местное само-
управление в Украине. — X., 2000. — С. 8.

716

717

Розділ 26