Конституційний статус Президента України

указу Президента розділилися: одні вважали, що Указ сприяв реаль­ному забезпеченню конституційності та гарантуванню основних прав жителів м. Мукачевого, а другі — що його положення — не відповіда­ють Конституції, а треті — що існує прогалина у законодавстві у разі невизначеності порядку призначення виконувача обов'язків глави територіальної громади¹.

У правовій державі, де поважається принцип верховенства права, реагування глави держави на факти порушення прав людини безпо­середньо шляхом видання указів є сумнівним на предмет його легітимності. Встановлення фактів порушення прав людини нале­жить до компетенції органів судової влади. Зокрема, ці питання згідно з п. 2 ст. 150 Конституції належать до юрисдикції Консти­туційного Суду України, який може дати офіційне тлумачення Кон­ституції і законів щодо визначення належного суду (підсудності цієї справи) та його компетенції (меж судової юрисдикції). Оскільки до повноважень парламенту належить вирішення питання про призна­чення чергових та позачергових виборів до органів місцевого само­врядування (п. 30 ст. 85 Конституції), то Президент може вжити за­ходів через свого представника у Верховній Раді щодо розгляду цього питання на її пленарному засіданні.

Повноваження Президента України. Коло повноважень глави дер­жави визначають конкретні сфери суспільного життя, на які в силу конституційних положень Президент вправі впливати своїми право­вими актами та управлінськими діями. Як правило, Президент реалізує їх шляхом видання правових актів — указів і розпоряджень. Однак він може реалізувати окремі повноваження за допомогою простих управлінських дій — представництво держави, ведення пере­говорів, прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав тощо.

На думку О. Фрицького, повноваження Президента можна кла­сифікувати на установчі, номінаційні та процедурні². В. Погорілко виділяв повноваження Президента щодо: призначення референ­думів; парламенту; установчі повноваження; повноваження як гаран­та конституційного ладу³. С. Агафонов виділяє такі повноваження Президента: представництво та зовнішня політика; державне управління; військове керівництво; сфера законодавства; судова га-

лузь; сфера громадянства; сфера нагород; надзвичайні повноважен­ня¹. Француз Ж.-П. Жакке виділяє власні повноваження президента та повноваження, що потребують контрасигнації.

Арбітражні повноваження. Такі повноваження Президента здійснюються шляхом забезпечення узгодженого функціонування публічних властей, призначення виборів і референдумів та здійснен­ня компенсуючих повноважень.

Забезпечення збалансованого функціонування публічних властей. У світовій практиці прийнято вважати, що арбітражні функції глави держави проявляються за нездатності парламенту сформувати уряд або підтримати його політичний курс, якщо уряд немає у законодав­чого органу вотуму довіри або пов'язує це із парламентською підтримкою окремих урядових законодавчих ініціатив. У такому разі глава держави приймає рішення про розпуск парламенту та призна­чає дострокові парламентські вибори. Аналіз Конституції України у редакції від 8 грудня 2004 р. свідчить, що, з одного боку, встановлю­ються надмірні підстави для розпуску парламенту у разі його нездат­ності сформувати уряд, оскільки виключається можливість створення уряду меншості, функціонування якого, до речі, є звичайним явищем для країн Бенілюксу та Північної Європи. З іншого боку, уряд не за­страхований від мінливого політичного розкладу у парламенті, оскільки позбавлений можливості ставити питання про довіру.

Забезпечуючи збалансоване функціонування публічної влади, Президент України покликаний гарантувати поділ влади. Це передба­чає досягнення принаймні таких цілей: урівноваження органів влади та їхнього відособлення; балансу відносин між органами влади; забез­печення розподілу владних функцій. Для цього Президент України використовує відповідні механізми отримань і противаг, передбачених Конституцією — право вето, дострокове припинення повноважень парламенту, звернення до Конституційного Суду із конституційним поданням, зупинення актів Кабінету Міністрів з одночасним звернен­ням до Конституційного Суду із конституційним поданням тощо.

Першою спробою використання арбітражних прерогатив глави держави стало видання Указу за № 264/2007, згідно з яким Президент України В. Ющенко прийняв рішення про дострокове припинення

¹ Вісник Конституційного Суду України. — 2005. — № 1. — С. 37.

² Фрицький О. Ф. Конституційне право України. — С. 364.

' Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — С. 488-491.

408

¹ Агафонов С. А. Інститут президента у системі державної влади України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2003. — С. 8.

409

Розділ 19