VI. Зміст лекційного матеріалу

Тема: Психотропні засоби.

План:

Психотропні засоби. Класифікація, загальна характеристика групи.

Нейролептики. Основні представники: аміназин, галоперидол, етаперазин, дроперидол. Форма випуску, основні фармакологічні ефекти, антипсихотичні та транквілізувальні властивості, взаємодія з іншими засобами, застосування, побічна дія нейролептиків місцевого та резорбтивного характеру, запобігання їй.

Транквілізатори. Загальна характеристика групи. Основні представники: сибазон, феназепам, хлозепід. Форми випуску, фармакологічна дія, взаємодія з іншими препаратами, медикаментозна залежність. Показання та протипоказання до застосування.

Седативні засоби. Загальна характеристика групи: натрію бромід, препарати валеріани, корвалол. Вплив бромідів на психічну діяльність, застосування. Бромізм, заходи щодо запобігання йому. Препарати рослинного походження — валеріани, собачої кропиви та ін., їхні заспокійливі та спазмолітичні властивості. Комбіновані препарати: корвалол, корвалдин). Форми випуску, застосування.

Психостимулювальні засоби. Загальна характеристика групи. Основні представники: сиднокарб, меридил. Застосування, побічна дія, протипоказання.

Адаптогени. Загальна характеристика групи. Основні представники: лимонник, корінь женьшеню, левзея, пантокрин та ін. Показання до застосування, побічна дія, протипоказання.

Ноотропні засоби. Загальна характеристика групи. Основні представники: пірацетам, аміналон, цинаризин, церебролізин та ін. Показання до застосування, побічна дія, протипоказання.

Антидепресанти. Загальна характеристика групи. Основні представники: імізин, амітриптилін, ніаламід. Застосування, побічні ефекти.

Психотропні препарати. Класифікація. Ней­ ролептики. Властивості і застосування. Транк­ вілізатори. Загальна характеристика. Седатив­ ні засоби. Антидепресанти. Психости- мулятори. Ноотропні засоби. Адапто­ гени. Аналептики. формакологічні властивості і застосування. Засоби, що впливають на функції' органів дихання (табл.). Стимулятори ди­ хання. Протикашльові засоби. Відхарку­ вальні засоби. Бронхолітики. Засоби, що застосовують при набряку легенів.

Психотропні препарати (табл.) — це група лікарських засобів, які здатні впливати і змінювати психічний та емоційний стан людини.

Класифікація психотропних препаратів

1.   Психотропні препарати, що пригнічують ЦНС:

1.1. Нейролептики.

1.2.Транквілізатори (анксіолітики).

1.3.Седативні препарати.

2.   Психотропні засоби, що стимулюють ЦНС:

2.1. Антидепресанти.

2.2.Психостимулятори.

2.3.Ноотропні препарати.

2.4.Адаптогени.

2.5.Аналептики.

Нейролептики — психотропні засоби, які здатні усувати марення і галюцинації (антипсихотична дія), почуття страху, дра­тівливість, агресивність (транквілізивна, анксіолітична, антифо-бічна дії), мають протиблювотні властивості і посилюють дію засо­бів, що пригнічують ЦНС.

Класифікація нейролептиків

1. Похідні фенотіазину: аміназин, трифтазин, етаперазин, тіо-ридазин, левомепромазин.

2. Похідні бутирофенону: галоперидол, дроперидол, трифлу-перидол.

Механізм дії нейролептиків: пригнічують дофамінові рецепто­ри ЦНС, перешкоджають виділенню нейромедіаторів, впливають на ретикулярну формацію головного мозку.

Застосовують нейролептики:

— для лікування шизофренії, психозів, маніакальних станів (психічних захворювань, що супроводжуються мареннями і галюцинаціями);

— як протиблювотні засоби під час хіміотерапії при онкозахворюваннях, при важких токсикозах вагітних, променевій хворобі, пухлинах мозку;

—для нейролептанальгезії (один із методів загального знебо­лювання);

—для усунення лікарської залежності від наркотичних анальгетиків та етилового спирту;

—в анестезіології.

Побічна дія нейролептиків — екстрапірамідні розлади (симп­томи лікарського паркінсонізму).

Аміназин — один із перших нейролептиків, який почали засто­совувати в медицині.

Фармакологічна дія аміназину:

—антипсихотична (усуває марення та галюцинації);

—транквілізивна (усуває почуття страху, агресивність, напру­ження і зумовлює відчуття спокою, рівноваги, байдужості);

—протиблювотна (пригнічує тригерну зону блювотного цент­ру довгастого мозку);

—посилює дію препаратів, що пригнічують ЦНС (засобів для наркозу, анальгетиків, етилового спирту, снодійних);

—знижує температуру тіла та AT.

Застосовують аміназин, як і всі нейролептики.

Побічна дія аміназину — екстрапірамідні розлади, зниження AT, ураження печінки, алергійні реакції, токсичний вплив на крово­творення, місцево виражена подразлива дія.

Галоперидол — високоактивний нейролептик швидкої дії. Має швидкий і тривалий антипсихотичний, транквілізивний, протиблювотний ефекти. На AT не впливає. Застосовують у випадках гострих психозів, безперервного блювання, премедикації тощо.

Побічна дія — екстрапірамідні розлади, пригнічення лейкопоезу, алергійні реакції.

Дроперидол — нейролептик, що справляє короткотривалу дію. Застосовують у комбінації з фентанілом для нейролептанальгезії (нейролептанальгезія — один із методів загального знеболення без втрати пацієнтом свідомості).

Транквілізатори (анксіолітики) — психотропні засоби, які здатні усувати почуття страху, дратівливість, внутрішнє напру­ження, неспокій і спричинювати відчуття рівноваги, байдужості.

Транквілізатори також зменшують рухову активність, розслаб­люють м'язи, справляють протисудомну дію, прискорюють заси­нання, посилюють дію засобів, що пригнічують ЦНС (засобів для наркозу, анальгетиків, снодійних, етилового спирту).

Механізм дії транквілізаторів: зв'язуються зі специфічними бензодіазепіновими рецепторами і чинять гальмівний вплив на підкіркові ділянки головного мозку, зокрема на лімбічну систему, таламус, гіпоталамус.

Класифікація транквілізаторів

1. Похідні бензодіазепіну: феназепам, діазепам (седуксен, сибазон, реланіум, валіум), хлозепід (хлордіазепоксид, еле­ніум, лібріум), нозепам (тазепам, оксазепам), гідазепам,
мазапам (медазепам, рутодель).

2.   Препарати різної хімічної будови: фенібут, мебікар.
Транквілізатори застосовують для лікування неврозів, неврозоподібних станів, безсоння, для усунення небажаної емоційної напруги перед операціями, премедикації, комбінованого лікуван­ня гіпертензії, стенокардії, епілепсії.

Побічна дія транквілізаторів — звикання і лікарська залеж­ність, сонливість, головний біль, нудота.

Транквілізатори не можна вживати представникам професій, які вимагають швидкої і точної психічної і рухової реакції.

Седативні (заспокійливі) препарати — препарати, що вияв­ляють заспокійливу дію за рахунок посилення процесів гальмування ЦНС.

Класифікація седативних препаратів

1. Препарати брому (броміди): натрію бромід, калію бромід, адоніс-бром, бромвалідол.

2. Препарати валеріани: настій коренів валеріани із кореневи­щами валеріани, настойка валеріани, екстракт валеріани сухий у таблетках, корвалол, валокордин, корвалдин.

3. Препарати кропиви собачої: настій трави кропиви собачої, настойка кропиви собачої.

4. Настойка пасифлори, півонії.

Седативну дію чинять також багато інших лікарських засобів: барбітурати (у малих дозах), транквілізатори, натрію оксибутират, антигістамінні препарати.

Броміди (натрію бромід, калію бромід) посилюють і концентрують процеси гальмування у корі головного мозку (за І.П. Павловим).

Застосовують броміди для лікування неврозів, неврозоподібних станів, для усунення підвищеної дратівливості, безсоння, істерії.

Побічна дія — кумуляція, явища бромізму (отруєння бромом):

—пригнічення ЦНС, сонливість, загальна в'ялість, ослаблен­ня пам'яті;

—катаральні явища (нежить, кон'юнктивіт);

—висипання на шкірі.

Нагромадженню бромідів в організмі сприяє малосольова дієта.

Препарати валеріани (настій коренів із кореневищами валеріани, настойка валеріани, екстракт валеріани сухий у таблетках, корва­ лол, валокордин, валокормід, корвалдин) виявляють седативну, спаз­молітичну дії.

Застосовують на ранніх стадіях гіпертензивної хвороби, іше­мічної хвороби серця, серцево-судинних неврозах, нервовому збу­дженні, безсонні.

Антидепресанти — психотропні препарати, які покращу­ють настрій, усувають почуття туги, безнадії, наміри щодо самогуб­ства.

Класифікація антидепресантів

1. Інгібітори моноамінооксидази (МАО): ніаламід (нуредал, ніамід), піразидол (пірліндол).

2. Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти (неселективні інгібітори захоплення катехоламінів): амітриптилін (амізол), доксепін (синекван), іміпрамін (меліпрамін), імізин.

3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:

флуоксетин (прозак, портал), сертралін (золофт), пароксетил (паксил). Антидепресанти застосовують для лікування депресій та депре­сивних станів.

Психостимулятори — психотропні засоби, які вибірково стимулюють психічну та фізичну працездатність, зменшують по­чуття втоми і тимчасово — потребу в сні.

До психостимуляторів належать кофеїн, амфетаміну сульфат (фенамін), сиднокарб, меридил. Застосовують психостимулятори при астенічних станах, що характеризуються в'ялістю, загальмова-ністю. Побічна дія — безсоння, підвищена збудливість, тахікардія, звикання.

Ноотропні засоби — психотропні препарати, які покра­щують інтелектуальну діяльність, мислення, пам'ять, здатність до навчання, активують вищу інтегративну діяльність мозку. До ноотропних препаратів належать пірацетам (ноотропіл), етирацетам, анірацетам, аміналон (гамалон), натрію оксибутират, піридитол (енцефабол), пантогам, серміон, вінпоцетин (кавінтон) тощо. За­стосовують ноотропні засоби при розумовій недостатності на фоні порушень мозкового кровообігу (після черепно-мозкових травм, крововиливів у мозок, інсультів, на фоні атеросклерозу, для ліку­вання розумової відсталості в дітей, у геріатричній практиці (ста­речому недоумстві).

Адаптогени — засоби, які підвищують витривалість при фізичних і психічних навантаженнях та стійкість організму до зов­нішніх несприятливих умов, сприяють його пристосуванню до постійних змін довкілля.

Класифікація адаптогенів

1. Адаптогени рослинного походження: настойки женьшеню, елеутерококу, родіоли рожевої (золотий корінь), лимонника китайського, ехінацеї, заманихи, аралії манчжурської, левзеї.

2. Адаптогени тваринного походження: пантокрин, рантарин.

Застосовують адаптогени при астенії, перевтомах, неврастенії, сонливості, ослабленій статевій функції, після виснажливих три­валих хвороб, артеріальної гіпотензії.

Особливості роботи з препаратами:

— аміназин справляє виражену місцеву подразливу дію, вимагає обережного застосування. Слід уникати його попадання на шкіру та слизові оболонки. Після роботи з аміназином необхідно помити руки підкисленою холодною водою. Внутрішньо застосовують після їди;

— під час лікування нейролептиками і транквілізаторами кате­ горично забороняється вживання етилового спирту;

— під час лікування бромідами необхідно стежити за регулярним випорожненням кишок, часто приймати душ, полоскати рот, мити голову, збільшити добове споживання натрію хлориду (солі);

Таблиця Психотропні засоби

Назва препарату

Форма випуску