Ст. 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» Кримінального кодексу України

1. Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

З даного визначення випливає, що ситуацію слід розглядати як торгівлю людьми, якщо відносно особи:

 

 

 

Отже, торгівля людьми, як злочин, представляє комбінацію трьох елементів: будь-якої зі злочинних дій, будь-якого із засобів впливу і мети експлуатації.

Згідно з Палермським протоколом, для визнання цього злочину стосовно дітей достатньою вважається комбінація будь-якої з названих злочинних дій та цілі (стаття 3с).

Крім того, статтею 3b встановлено, що згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо було використано будь-який із зазначених засобів впливу.

Тлумачення поняття «експлуатація людини» міститься як у статті 1 Палермського протоколу, так і у примітці 1 до статті 149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини». Під нею слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо. Але цей перелік не є вичерпним, що дозволяє застосовувати цю норму при виникненні нових видів експлуатації.

Крім того, враховуючи те, що найчастіше як засіб впливу на свою жертву торгівці людьми використовують її уразливе становище, законодавець визнав за необхідне розтлумачити і це поняття. Відповідно до примітки 2 до статті 149, про уразливий стан особи може свідчити викликана суб’єктивними чи об’єктивними причинами:

1) нездатність особи (часткова або повна):

· усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

· приймати за своєю волею самостійні рішення;

· чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, а так само

2) збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

Органи досудового слідства і суд на підставі конкретних обставин справи встановлюють, чи був стан особи уразливим. Уразливим стан особи слід визнавати в усіх випадках, коли за обставинами справи її згода на вербування, переміщення, переховування, передачу чи одержання була вимушеною, одержаною під впливом зазначених суб’єктивних та/або об’єктивних причин і не відповідала її справжнім інтересам.

Український законодавець, на відміну від міжнародних актів, як окрему форму, виділяє власне торгівлю людьми, тобто вчинення актів купівлі-продажу людей без обов’язкової подальшої експлуатації. Здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, передбачає здійснення таких угод, як дарування, міна, надання у оренду, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Також існують інші статті Кримінального кодексу України, які стосуються різних аспектів протидії торгівлі людьми, зокрема:

Ст. 146 Покарання за незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

Ст. 303 Покарання за примушування до зайняття проституцією чи сутенерство.

Ст. 304 Покарання за втягнення в злочинну діяльність.

Ст. 301 Покарання за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів.

Ст. 150 Відповідальність за експлуатацію дітей.

Ст. 150-1 Відповідальність за використання малолітньої дитини для зайняття жебрацтвом.

Ст. 143 Відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини.

Ст. 144 Відповідальність за насильницьке донорство.

Ст. 332 Відповідальність за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Торгівля людьми у світі постійно видозмінюється залежно від того, які зміни в структурі такого поняття, як «країна походження – транзиту – призначення», викликають економічні, демографічні та інші геополітичні чинники.

Виділяють наступні найголовніші зміни:

· країни походження (жертв торгівлі людьми) та транзиту (через які перевозять жертв) стають країнами призначення (країни, де здійснюється експлуатація жертв), міграційні потоки змінюються;

· зростає внутрішня торгівля;

· вік постраждалих від злочину різниться, злочинці знаходять «застосування» як для дітей, так і для літніх людей;

· змінюються механізми контролю за жертвами з метою зменшення явних ознак злочинних діянь;

· набувають більшого поширення інші форми торгівлі людьми, не пов’язані із сексуальною експлуатацією, такі як трудова експлуатація, вилучення органів та використання в нелегальній діяльності;

· обсяги та вплив різних форм експлуатації змінюються залежно від ринкового попиту та умов.