Особливості розвитку пам’яті

Запам’ятовування, збереження та довільне відтворення інформації представляє собою основні функції людської пам’яті. ЇЇ процеси вивчало велика кількість науковців (Л.С. Виготський, Ю. Грюнталь, А.Н. Леонтьєв, А.Р. Лурія, И.П. Зінченко, І.М. Сеченов, А.А. Смірнов, Л.в. Заков, С.С. Корсаков, В. Пенфілд, та ін) у різних сферах науки: психіатрії, психології, патопсихологічних, клінічних, психофізіологічних, нейропсихологічних та ін. дослідженнях.

Ю.Л. Трофімов виділяє чотири види теорій які намагалися розкрити сутність процесу пам’яті: психологічні теорії (включають у себе теорії асоціонізму, біхевіоризму, гештальтизму, діяльності) розкривають асоціативний, цілісновідображувальний, діяльністний напрям у основі психічних утворень при процесі запам’ятовування; фізіологічні теорії розглядають механізм пам’яті за вченням І.П. Павловим, про утворення тимчасових нервових зв’язків; біохімічні теорії показують механізми пам’яті на клітинному рівні; хімічні теорії розглядають механізми пам’яті як хімічні зміни в нервових клітинах під дією підразників.

Відповідно пам’ять являється основним ”сейфом” для збереження отриманої інформації про подразник дія якого була давно завершена. Вона являється функцією відображення минулого досвіду, завдяки запам’ятовуванню, збереженню та відтворенню даних. Фізіологічною основою, закономірністю даного процесу, являється закономірність утворення тимчасових зв’язків. [Психопатология детского возраста / А.И. Селецький.- К.: Вища шк. Головное изательство, 1987.- 296с.].

У психології науковці (Л.О. Бадалян, Е.В.Жуліна, О.М. Леонтьєв, Г.О.Люблінська, А.О Смирнова, О.В. Трошин, М.М. Шардакова та ін.) виділяють види пам’яті які об’єднуються за відповідними признаками: 1) за ведучім аналізатором (зорова, слухова, дотикова, нюхова, смакова); 2) за предметом, матеріалом діяльності (рухова, емоційна, образна, вербальна); 3) за тривалістю (короткочасна довготривала, оперативна); 4) за формою психічної активності (довільна, не довільна); 5) на фонетичному рівні виділяють пам’ять артикуляційну (основний артикуляційний рух) та перцептивну (еталони фонем, поєднання фонем з складом). [Бадалян Л.О. Невропатологыя: Учебик для дефекттол. фак. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2000. – 384 с.]. [О.В. Трошин, Е.В. Жулина Логопсихология: Учебное пособие.-М.:Сфера, 2005. – 256с.]. [Г.О. Люблінська. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974, - 356 с.]

У процесі розвитку дитина|дитя| засвоює чотири види|рівні| пам'яті — моторну (пам'ять-звичку), афектну, образну і вербальну. У дітей молодшого шкільного віку пам’ять розвивається не рівномірно (П.П. Блонський), словесна пам’ять починає функціонувати після 2 років і досягає свого розвитку у 7 – 8 річному віці. Міцність та швидкість запам’ятовування, поліпшуються з віком, але за даними Є Меймана здатність до заучування (Є. Мейман) з віком зростає, а міцність запам’ятовування спадає. Продуктивність пам’яті залежить від змісту запам’ятовуваного матеріалу, від характерної діяльності, від рівня опанування засобами та прийомами заучування та відтворення матеріалу (В.І. Самохвалова, А.І. Ліпкіна).

Дітям молодшого шкільного віку зручно користуватися змістовою пам’яттю, так як є можливість замінювати мало важливі слова, пропускати де яки деталі, змінювати порядок викладу, доповнювати від себе власними міркуваннями, що говорить про осмислення а не про заучування даного матеріалу. Продуктивніший вигляд, у процесі шкільного навчання, набуває довільна пам’ять, на яку впливає орієнтована установка учня (Т.Н. Бараліч, О.М. Леонтьєв, Т.В. Розанов), але за дослідженнями А.А. Смирнова мимовільне запам’ятовування у період розумової діяльності є продуктивнішим ніж довільне запам’ятовування у звичайних умовах. [Г.О. Люблінська. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974, - 356 с.]

У|в,біля| дітей з|із| порушеннями мовлення|промови| низька продуктивність запам'ятовування, особливо відносно довготривалої пам'яті, слабкий динамічний процес слухової короткочасної пам'яті, знижений процес опосередкованого смислового запам'ятовування в порівнянні з їх однолітками без мовленнєвих вад (Л.С. Мучник, В.М. Смирнов, 1969)|промови|. Для дітей із заїканням характерна|вдача| дифузна недостатність короткострокової|короткотермінової| пам'яті, що виявляється як якісно, так і кількісно (Б.Д. Карвасарській), що пов'язано із станом у|в,біля| них уваги і мислення (способів обробки інформації). [Калягин В. А., Овчинникова Т.С. Психология лиц с нарушениями речи. — СПб.: КАРО, 2007. 544 с.]

Діти зі стертою дизартрією за дослідженнями науковців (В.А. Калугін, Т.С. Овчин­никова) характеризувалися загальною моторною незручністю, з низьким рівнем психомоторних навичок, зорово-просторових уявлень, що сприяє недостатньому розподілу уваги, частому відволіканню, рухова пам’ять розвинена краще слухової, загальна неорганізованість у відмінності від дітей з нормальним мовленням.

Р.І. Мартинова відмічає, що пам’ять у дизартриків страждає у різній степені. Розумово відсталі та з затримкою психічного розвитку діти з трудом запам’ятовували навчальний матеріал (вірші, тексти, букви, речення), всі дії виконуються повільно, не доводяться до логічного завершення. [Очерки по патологии речи и голоса. Под ред. С.С. Ляпидевского. Вип. 3. М., «Просвещение», 1967. -236с.]

Вивчаючи дітей з ринолалією, науковці відмічали, що у них недостатня орієнтировка у навколишньому середовищі, що спричиняється ослабленою пам’яттю, увагою. [Алмазова Е.С. Логопедическая работа по восстановлению голоса у детей.-М.: Просвещение, 1973.- 151с.]

Досліджуючи дітей з ЗНМ (Т.І. Власенко, Л.С. Волкова, Г.С. Гуменна, Л.І. Белякова, Ю.Ф. Гаркуша, О.Н. Усанова, Є.Л. Фигередо та ін.) науковці стверджують, що об’єм зорової пам’яті у цих дітей практично не відрізняється від норми, але слухова пам’ять є заниженою, відмічається низький рівень продуктивного запам’ятовування, та відтворення матеріалу, відносне збереження смислового та логічного запам’ятовування.

Л.С. Волкова відмічає, що у молодших школярів з ЗНМ, спостерігається зниження обсягу пам’яті, швидке забування слідів, що виникли раніше, обмеження втримання словесних подразників тощо. Особливо страждає вербальна пам’ять – довільна, опосередкована, що включає пам'ять на слова, фрази, цілісні тексти. При зоровому підкріпленні діти запам’ятовують матеріал легше, мовнорухова пам’ять виявляється більш розвиненою. Труднощі в відтворенні слів, що обмежують можливості довільного висловлювання дитини. Дослідження Т.Б. Філічової розкрилвають зниження активної спрямованості цих дітей в процесі пригадування сюжетної лінії, послідовності подій, недостатня активність спостережливості, діти ніби ковзають поглядом по малюнку, не помічаючи суттєвих деталей[ Логопедия: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Дефектология» / Л.С. Волкова, Р.И. Лалаева, Е.М. Мастюкова и др.; Под ред. Л.С. Волковой. – М.: Просвещение, 1989. – 528 с.: ил.] [Мастюкова Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии. – М.: ВЛАДОС, 1997. – 124 с.].

Л. Андрусишиною при дослідженні операційних аналогій було виявлено, що діти з ЗНМ за показниками наближалися до вікової норми, але у них виявлені механізми порушень – вади довготривалої пам’яті, процесів спрямованості та концентрації уваги, операційного мислення (аналізу, переносу, узагальнення), саморегуляції. [Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип.- К.: Актуальна освіта, 2006. – 148с. ]

Науковці (О.Л. Жильцова, А.С. Вінокур, Л.С. Волокова та ін.,) у своїх дослідженнях доводять, що у дітей з фонетичним недорозвитком мовлення (ФНМ), може спостерігатися легка пасивність, нестійка увага, загальмоване сприймання, що призводить до ослабленого процесу запам'ятовування, але цей недорозвиток відноситься не до всіх молодших школярів. [Винокур А. С. Подолання мовного недорозвитку у дітей молодшого шкільного віку. - Київ: "Радянська школа", 1977. - 144с.].

Т.І. Власенком описано низький рівень продуктивного запам’ятовування дітьми з дизартрією сірій геометричних фігур, що означає порушення сприйняття форми, та слабкість просторових уявлень. Діти часто забувають складні інструкції, пропускають де які їх елементи, міняють послідовність дій [О.В. Трошин, Е.В. Жулина Логопсихология: Учебное пособие.-М.:Сфера, 2005. – 256с.].

Отже, порушення процесів та різних видів пам’яті у дітей з вадами мовлення мають тісну залежність від сформованості у них мовленнєвих навичок, та пізнавальних функцій.